Як переселенка з Луганщини відновлює сільський будинок культури на Полтавщині

Благодійні майстер-класи, спортивні тренування та збір коштів на потреби ЗСУ — так розпочалася нова сторінка в історії Вельбівського сільського будинку культури на Полтавщині. У березні 2026 року заклад очолила Ірина Міщенко — переселенка з Лисичанська, яка вбачає у занедбаній будівлі не проблему, а простір для майбутнього громади.

Історію Ірини Міщенко ми розповідали раніше. Після вимушеного переїзду на Полтавщину вона встигла зарекомендувати себе як активна ініціаторка змін: у селі Лютенька відкрила власну спортивну залу. Цієї весни  — ще один проєкт: будинок культури у сусідній громаді.

Що дісталося у спадок

Про вакансію директора будинку культури у Вельбівці Ірина дізналася випадково — знайома зробила репост оголошення у Facebook.

«Що я втрачаю — спробую», — згадує вона свою першу реакцію.

Зателефонувала, надіслала резюме, пройшла співбесіду. Серед чотирьох кандидатів обрали саме її.

Вельбівський будинок культури зустрів нову директорку тишею та занедбаністю. Втім, це місце Ірина знала ще до конкурсу — проводила тренування з місцевими дівчатами просто біля будівлі, що тоді вже стояла зачиненою.

Невелика одноповерхова споруда: актова зала на сто місць із проєктором і сценою, просторий хол із двома тенісними столами, кімната для переодягання, бібліотека, що формально підпорядковується відділу освіти.

«Спадку немає: тенісні ракетки списані, обладнання не оновлювалося роками, у залі навіть завіси немає. Штат — двоє: художня керівниця та опалювач, уже пенсійного віку, чий договір добігає кінця», — всміхається нова очільниця.

Колись тут було людно — хор, вистави, культурне життя. Поступово все згасло. Тепер кілька жінок зрідка приходять поспівати — і це все.

Перші кроки

Реакція громади Ірину не здивувала. «Не наїздишся», — передає вона слова скептиків: мовляв, живе у сусідній Лютеньці — швидко відмовиться від поїздок.  Щось схоже вона чула і раніше, коли відкривала свій спортивний зал.

Нова очільниця відповіла діями. Першим кроком стало впорядкування простору: територію навколо будівлі Ірина прибрала самотужки.

Таку активність швидко помітили наймолодші жителі села. Діти почали приходити до будинку культури й  одразу почали говорити, чого їм бракує: вони хочуть дивитися мультфільми, грати у футбол та брати участь у справжніх змаганнях.

Підготовка до активного літа вже триває.

«На благодійному забігу «Гадяцьке сафарі» діти з Вельбівки планують подолати п’ять кілометрів — торік дистанція становила всього 500 метрів», — зазначає Ірина Міщенко.

У холі вже можна грати в настільний теніс — столи вже готові до гри. І хоча ракетки в закладі офіційно списані та потребують оновлення, це не зупиняє малечу від перших партій.

Попри те, що через відсутність укриття в приміщенні не можна збирати понад 15 людей одночасно, будинок культури вже став місцем для важливих зустрічей. Тут устигли провести майстер-клас із писанкарства.

Захід перетворився на теплу сімейну подію: приходили родинами, творили разом та спілкувалися. Вхід був за вільним донатом, завдяки чому вдалося зібрати кошти на автівку для місцевого військовослужбовця Віталія Козачишина.

Плани — конкретні. У будинку культури готують простір для логопедичних занять. А для дорослих Ірина вже запустила безкоштовні тренування з фітнесу та стретчингу — те, з чого починала в Лютеньці.

Вдень — Вельбівка, увечері — Лютенька

Ірина не дуже розраховує на бюджетні кошти. Разом з однодумцями готує грантові заявки — на гуртки, спортивний інвентар, облаштування простору для дітей. Проєктор у залі вже є, справа за змістом.

«Хочу, щоб за рік це місце ожило. Щоб відвідувачі відчували тепло і підтримку», — каже вона.

Фітнес-зал у Лютеньці Ірина не залишила — веде заняття у вечірні години. Розклад щільний, але вона не скаржиться.

Переселенці, які осіли в маленьких громадах, нерідко помічають те, що місцеві вже давно перестали бачити — порожню будівлю, занедбаний майданчик, дітей без секції. Ірина не виняток. І хоча вона продовжує мріяти про повернення в український Лисичанськ, Вельбівка, схоже, має свої плани на неї.

***

Східний Варіант висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). Східний Варіант зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF