"Спільнота Відновлення": як підприємці з Торецька відновили магазин-пекарню у Дніпрі

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Родинний бізнес у Торецьку 

Анна Горбачова каже, що головне у цьому житті — не сидіти без діла та не чекати чуда. Для результатів треба постійно працювати. Навіть тоді, коли здається, що сил для цього зовсім немає. 

Підприємиця згадує, як їй бракувало цих сил у 2014 році. До початку російсько-української війни Анна жила у Горлівці та працювала  завідуючою наземним та підземним здоровпунктами однієї з шахт міста. Цілодобово їй доводилося бути на звʼязку та виїжджати на будь-яку робітничу травму. Не дивлячись на важкість та втому, Анна любила свою роботу. Найважчими, каже вона, були смертельні випадки. Адже за довгі роки майже усі працівники та працівниці були як власні діти. Навіть зараз Анна готова повернутися до медичної роботи у шахтах, не дивлячись на те, що рід її діяльності змінився.

Горлівку Анна покинула з родиною наприкінці 2014 року. Тоді у неї вже були старший син Максим, середній Дмитро, який на той час тільки-но закінчував школу, і 5-річний Данило. Героїня розуміла, що потрібні робота і гроші, щоб купляти поїсти та ростити дітей. Але сил майже не було.

“Я ще 2 місяці на щось сподівалася. Коротше, лежала і здалася. Це біда більшості переселенців. Навіть зараз. Вони чогось чекають. От і я лежала собі, чекала. Поки один мій знайомий, теж переселенець з Горлівки, подзвонив і сказав: “Ну чого ти лежиш?”. А я не знаю, що відповісти. Сплю і сплю. Цілими днями. А він каже: “Ну скоро всі поруч з тобою ляжуть. Піднімайся і щось роби”.  І знаєте, це був такий гарний поштовх для мене”, — пригадує Анна. 

Анна почала думати, чим же їй займатися. Якраз в Інтернеті вона побачила оголошення про проведення у Бахмуті бізнес-тренінгів для тих, хто бажає стати підприємцем. Анна вирішила спробувати:

“Потрапивши на цей тренінг, а це було бізнес-навчання, я познайомилася з дуже гарною тренеркою. Вона мені на пальцях пояснила, що таке підприємство. Мій середній син Дмитро, йому тоді було 17 років, він ходив зі мною на ці тренінги й теж хотів відкрити щось своє. Він хотів суші-студію. А я розуміла, що треба робити щось таке, щоб це було якісно і смачно. А робити щось, окрім того, як пекти млинці, я не вміла.  Тож за два місяці я, син, невістка та чоловік відкрили млинцеву у Торецьку. Написали бізнес-план і відкрили”.

Через деякий час спільними зусиллями родина взяла в оренду ще одне приміщення, де Дмитро виповнив свою мрію та відкрив суші-бар. А згодом свою кав’ярню на ринку відкрив і чоловік Ганни. Вона каже, що усьому вчилися разом, як справжня родина: 

“Це так круто, коли ти виховуєш дітей, які не будуть стояти з протягнутою рукою, а будуть робити самостійно! Насправді ми усьому вчилися разом. Ми розвивалися, були успіхи, були й невдачі. Пригадую, як ми вперше пробували робити ці млинці. Зіпсували купу борошна і продуктів, поки не навчилися пекти, як слід. Але потім це були найсмачніші млинці у місті, які знали усі!”.

Коли Анна сказала, що хотіла б почати пекти хліб, родина її підтримала. Тож купила пічку, продукти та почала пробувати. Вона пригадує, як мама віддала їй книгу рецептів бабусі. Це суттєво допомогло у вивченні нової справи. 

Згодом Анна закрила млинцеву у Торецьку і закцентувала роботу на великому магазині з пекарнею. Напередодні повномасштабного вторгнення підприємиця планувала розширитися та відкрити ще один заклад у Сєвєродонецьку. Там знайшли приміщення, відремонтували його та готували до запуску. Але так і не встигли. 

Магазин-пекарня “Gorbachoff.studio” у Дніпрі

У перші дні повномасштабного вторгнення у Торецьку було тихо, пригадує Анна. Та майже одразу зникло водо- та газопостачання. Тому родина вирішила виїхати. Молодшого сина зі свекрухою Анна відправила до Німеччини, а із середнім сином та чоловіком переїхала до Дніпра. 

Дмитро казав: “Мамо, треба наново відкривати тут пекарню”. І хоча в Анни були сумніви, чи вистачить їм сил та можливостей, Дмитро сказав: “Мамо, я буду пекти разом з тобою”. Так у Дніпрі запрацював магазин-пекарня із символічною назвою “Gorbachoff.studio”. 

Магазин у Торецьку працював до листопада минулого року, поки Анна не вмовила дівчат, які там залишалися і підтримували діяльність  магазину, виїхати у більш безпечне місце. Суші-бар Дмитра зачинили. Заклад знаходиться у підвальному приміщенні, тож поки що лихо його оминає. А ось кав’ярня на ринку сильно пошкоджена через ворожі обстріли.

Розвивати бізнес майже з нуля завжди складно. Анна пробувала подаватися на грантові заявки для релокованих бізнесів. Довгий час нічого вигравати не вдавалося. Але підприємиця каже: “Якщо тобі зараз цього не дають, значить дадуть щось краще, але трошки пізніше”.

Так воно і сталося. Нещодавно Анна отримала два гранти одразу, завдяки яким зможе закупити машину для розкатки тіста, кавомашину, а також створити додаткові робочі місця.

Найголовніше, каже Анна, це донести українцям, що не треба сидіти без діла. А навпаки — постійно щось робити. 

“Люди зараз немов застигли. Їм страшно і не хочеться нічого робити. Вони чекають. А чого чекати? Життя проходить…Кожен день не можна повторити. Немає можливості відкрити бізнес, то треба йти кудись працювати. Або навпаки — відкривати щось своє. Пробувати!”, — переконана підприємиця.

Зараз у “Gorbachoff.studio” можна прибрати свіжу випічку, запашну каву та інші види напоїв. Анна зізнається, що вони роблять чи не найсмачніші крафіни та шикарну бріош. Є декілька позицій за власними рецептами, які також користуються популярністю серед відвідувачів. У магазині-пекарні можна знайти навіть “Донецький хліб”. Анна розповідає, як вони до цього дійшли: 

“У нас у Торецьку був торгівельний представник, який до цього був пекарем у Донецьку. Він мені якось каже: “А ви ніколи не куштували “Донецький хліб”?”. Я йому одразу кажу: “Так, стій, і розповідай мені, як його зробити”. І відпустила я його тільки тоді, коли він мені розказав, як цей хліб пекти. Так ми його і почали виготовляти”. 

Повернутися не лише до Торецька, а й до Горлівки

Після завершення бойових дій Анна розглядає можливість повернення на Донеччину. Можливо, це буде Горлівка, а можливо, і Горлівка, і Торецьк. Головне – це перемога України й настання миру. 

“Усі ці 10 років у нас гинули люди, гинули діти. З ними (росіянами — авт.) не можна домовлятися. Якщо зараз все це припинити й домовлятися, то через якийсь час вони знову нападуть з новою силою”, — каже підприємиця. 

Через росію Анна вже двічі залишалася без дому. Та кожного дня будує новий бізнес і нове майбутнє. Вона переконана, що найпростіше – це нічого не робити. Але реальність така, що треба працювати заради себе і своєї родини. 

Родина Горбачових тримається разом і підтримує одне одного у будь-якій ситуації. Так було у Горлівці, так було у Торецьку, і так є у Дніпрі. За словами Анни, неважливо, де знаходиться твій будинок. Адже дім твій там, де родина.

Родина Горбачових отримали відзнаку “Незламні зі сходу” від Східного Варіанта! 

Родина Горбачових — незламні підприємці зі сходу!

Як дістатися?

Магазин-пекарня “Gorbachoff.studio” працює у Дніпрі за адресою Гагаріна, 40ж. 

Слідкувати за новинами магазину-пекарні можна у соціальних мережах за посиланням.

***