"Спільнота Відновлення": як підприємці зі сходу відкрили кав'ярню "Пес Дюк" у Києві

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

«Ми проїхали через російський блокпост, але машину наших сусідів уже розстріляли»

Олександр народився та виріс у невеликому містечку Перевальськ, що на Луганщині. Після школи почав працювати в Києві, паралельно навчаючись у рідному місті. Він згадує, що після початку російської-української війни вже не було можливості їздити до Перевальська. Його колишні сусіди, знайомі та однокласники скандували за росію, а самого Олександра звинувачували в тому, що він «бандера» та «нацист».

«Для мене це досі досить дивно. Ти з ними все дитинство провів, а вони з тебе роблять якогось… Вони досі пишуть, що я їм дітей і прославляю тут нацизм», — ділиться Олександр.

У Києві Олександр познайомився з Іриною, яка переїхала з Харкова. Разом подружжя вже шість років та виховують чотирирічну донечку Стефанію. Напередодні повномасштабного вторгнення родина проживала в Ірпені. Олександр працював бар-менеджером, а Ірина — у сфері маркетингу. Та війна прийшла за ними вдруге.

«Нас багато хто попереджав, але не було ніякого передчуття, що буде така повномасштабна війна, яка сталася. Я не могла й подумати. У ніч на 24 лютого Саша повернувся пізно додому, ми поспали декілька годин. А коли прокинулися, всю країну обстрілювали. Ми були шоковані», — пригадує Ірина.

Перші дні сімʼя залишалася в Ірпені, спускаючись на ночівлю спочатку до підвалу, а потім до сховища житлового комплексу. Поступово інші родини виїжджали з міста, та коли Олександр з Іриною прийняли рішення про евакуацію, їм довелося виїжджати вже з російської окупації.

«Ми виїжджали через перший російський блокпост, який був в Ірпені. Ми їхали з нашим сусідом, який був німцем. Можливо, через це нас і не чіпали. Нічого не питали та пропустили. Але наших сусідів, які їхали за нами через декілька годин, уже розстріляли. Нам дуже пощастило», — розповідає Олександр.

Після Ірпеня родина приїхала до Ковеля. Ірина зі Стефанією виїхали за кордон, а Олександр допомагав евакуйовувати жінок з інших регіонів України. Він каже, що це був важкий досвід для нього — бачити, як чоловіки прощаються зі своїми коханими, щоб відправити їх у безпечне місце. Тоді це сприймалося надзвичайно тяжко.

«За всі роки з Ірою, які ми разом, ми ніколи не розлучалися на такий довгий час. А тут вони поїхали за кордон. Мені було дуже складно», — каже Олександр.

Влітку, коли ситуація трохи вщухла, Ірина зі Стефанією повернулися до Олександра в Київ. Подружжя розповідає, що Стефанія достатньо спокійно реагує на все, що відбувається. Перший час батьки не казали їй, що почалася війна. Та згодом довелося це зробити. Зараз Стефа захоплюється українськими військовими, завжди махає їм рукою, цілує при зустрічах та бажає перемоги над окупантами.

«Відкрити кав’ярню було спонтанним рішенням»

Олександр та Ірина кажуть, що відкрити кав’ярню було спонтанним рішенням. Одного разу знайомий запропонував придбати заклад задля власної справи. Та Олександр одразу зрозумів, що він не буде прибутковим, хоча знайомий наполягав на зворотному.

«До того ж заклад був дорогим навіть для свого сегмента. І я почав шукати інші заклади, щоби показати знайомому, що ціна дійсно висока, і що на ринку є інші вигідні пропозиції. Так ми побачили це приміщення. І я одразу зрозумів, що хочу. І все», — пригадує Олександр.

Назва кавʼярні, яка вже стала своєрідним мемом у соціальних мережах, пішла з мультфільму «Секрети домашніх тварин», де одним із героїв був пес з ім’ям Дюк. Комічність назви полягає в промові — якщо вимовити швидко, то в думках виникає вже зовсім інше відоме слово.

На підготовку до відкриття в подружжя було всього два тижні. Та цього було достатньо, щоб обладнати приміщення, найняти штат та відкритися. Заклад позиціонує себе як місце для теплих зустрічей із друзями.

«З повномасштабною війною багато хто втратив відчуття дому. Ми планували цей заклад максимально дружнім до всіх. Тут можна і випити кави, і коктейль, і побалакати про все на світі. На відкриття прийшло дуже багато наших друзів, як ми й хотіли. Декого з них ми не бачили років 8–10. Ідея почала працювати із самого початку», — каже Олександр.

До речі, великий внесок у відкриття кавʼярні зробила і Стефанія. Адже саме її малюнок собачки такси був використаний для логотипа закладу.

Окрім кави, у закладі «Пес Дюк» можна замовити алкогольні коктейлі, тістечка, мʼясні бутери та корндоги. Останнє вже встигло стати візитівкою кавʼярні. І хоч поки що заклад не приносить багато грошей, справа й далі розвивається.

«Ми домовилися, що не будемо із цього закладу брати гроші протягом першого часу. Весь прибуток йде на розвиток. Це не основне наше місце роботи, Саша продовжує працювати барменом, я — дистанційно у сфері маркетингу, тому ми можемо це дозволити», — розповідає Ірина.

Кавʼярня знаходиться на вулиці Пирогова в центральному районі Києва. Сама будівля 1900-го року побудови й має довгу власну історію. Минулої зими тут майже не вимикали світло, та для цієї, розповідає Олександр, готують генератор та EcoFlow. Наступного літа планують ретельніше підготувати дворову територію біля «Пес Дюка», зробивши тут більш «інстаграмне» місце.

Олександр, Ірина та Стефанія отримали відзнаку «Незламні зі сходу» від Східного Варіанта.

Пишаємося нашими підприємцями зі сходу!

Як дістатися?

Кавʼярня «Пес Дюк» розташована за адресою: Київ, вул. Пирогова, б. 5

Слідкувати за оновленнями закладу можна через їхній Instagram.

***