"Важко бачити фотографії рідного міста": як переселенка з Лисичанська продовжує виготовляти авторські іграшки у Франції

Катерині завжди подобалась творчість, цьому посприяла художня освіта у дитинстві та постійне бажання творити щось красиве. Спочатку дівчина займалась розписом стін та виготовленням вітражів. А потім почала вивчати техніку створення іграшок ручної роботи. Детальніше про це читайте вже у матеріалі 

Іграшки за технологією “Мішка Тедді”

Катерина за освітою психолог та педагог. Але працювати у школі довелось недовго. Через деякий час дівчина почала малювати вітражі та займатися розписом стін.   

“Мені подобалась творча робота, був потяг до цього. Займалась цим у Лисичанську. Були замовлення на розписи стін у різних містах. А потім захотілось спробувати робити щось маленьке, щоб можна було відправляти”, – пригадує Катерина Макогон.

З Інтернету Катерина дізнавалась про сучасну творчість. Так почала займатись декоруванням, скрапбукінгом, декупажем.  Та вибір зупинився на іграшках ручної роботи за технологією “Мішка Тедді”.

“Це старовинна технологія з Німеччини. Ніжки та ручки у таких іграшок рухаються за допомогою спеціальних кріплень. Я пам’ятаю, як їх складно було купити першого разу, бо дуже дорогі. Для перших іграшок використовувала бабусині скатертини”, – розповідає Катерина. 

Кожна деталь створюється окремо, набивається матеріалом, а потім усе зшивається. Усередину іграшки вставляється механізм для можливості крутити ніжками та ручками, іноді це проволока або ляльковий скелет. Це допомагає іграшці згинатися та крутитися. Катерина розповідає, є багато технік та кожен майстер намагається обрати для себе найкращу. Маленька іграшка створюється приблизно тиждень, велика – два тижні.

Катерина зізнається, такі іграшки купляють більше люди з-за кордону:

“Іграшки доступні для покупки усім. Але помічаю, що більшість покупців – це жителі США, Японії, країн Європи. Та українці теж купують. Наприклад, у 2021 році Даша Астаф’єва замовляла своїх собачок. Але головний орієнтир у мене на закордон”.

На таку продукцію знаходяться колекціонери, які обирають одного майстра та замовляють у нього декілька років поспіль. Наприклад, Катерина зробила вже 20 іграшок для кінологині з Японії. 

“Вона займається дресуванням тваринок. І для своїх клієнтів, мабуть, замовляє портрети собачок. Якщо один колекціонер перестає замовляти – приходить інший. Взагалі мої колекціонери мене дуже підтримували після повномасштабного вторгнення. Багато чого для мене зробили, за що я їм вдячна”, – говорить Катерина. 

Повномасштабне вторгнення та переїзд до Франції 

Про початок майбутнього вторгнення Катерина дізналась 23 лютого. Знайомі, у яких чоловіки військові, радили збирати речі. А наступного дня вже було чутно вибухи та обстріли. 

“Я почекала приблизно тиждень та зрозуміла, що не можу так жити, не знаючи, що буде далі. Я подивилась, як моя донька Настя ходить вдома у шапці та каже: “Може зараз у погріб, не хочу знімати шапку”. Тому ми вирішили виїжджати”, – пригадує Катерина.

Було вирішено їхати до Франції, там проживала троюрідна сестра Катерини:

“Вони з чоловіком допомогли мені оформити усі документи. Тиждень я пожила у них, потім переїхала в апартаменти, а через деякий час французи-волонтери дали мені квартиру”. 

На новому місці Катерина продовжила займатися власною справою. З Лисичанська вдалось забрати деякі незавершені роботи та матеріали. Волонтери знайшли для неї швейну машинку. Зараз вже вдалось відновити виробництво на довоєнний рівень. Єдине – не вдається брати великі замовлення, поки що для цього недостатньо місця.

У Франції довелось звикати й до нових правил ведення бізнесу. На відкриття ФОП у жінки пішло майже три місяці. А зараз треба вивчати нові податки та документообіг. 

Та попри це, Катерина продовжує займатися виготовленням власних іграшок.  Про повернення до України родина поки не думає. Рідне місто майже повністю зруйновано окупантами. Дивитися на це кожного дня боляче. 

Тому Катерина освоюється на новому місці та радіє, що у неї залишилась улюблена робота: 

“Я дуже рада, що у мене є моя робота. Вона мене підтримує. Іншим переселенцям важко, тут треба знати мову, щоб тебе взяти на роботу. А я продовжую працювати з дому, тому легше”.

Тож зараз родина звикає до нового місця, вивчає французьку мову, а Катерина продовжує займатися улюбленою справою. І хоч вдалі від дому, та разом вдається пережити ці складні часи. 

Якщо у вас виникло бажання замовити іграшки Катерини, ви можете звернутися до онлайн-магазину або в особисті повідомлення на Facebook.

***