"Творчістю лікувати душу": як переселенка з Донеччини заснувала проєкт для дітей в Миргороді

Місце, де оживають мрії

Уявіть собі місце, де діти можуть забути про всі тривоги й поринути у світ творчості. Де звичайний шматочок фетру перетворюється на яскраву іграшку, а пластилінова фігурка оживає в мультфільмі. Саме такими є творчі заняття з анімації, які проводить в Миргороді переселенка з Донеччини Ірина Соколова.

Ці заняття  — не просто для розваги. Це територія, де діти вчаться працювати в команді, розкривають свої таланти та, що найважливіше, знаходять нових друзів. Особливо це важливо для маленьких переселенців, які часто почуваються самотніми на новому місці.

«Я намагалася не просто навчати дітей виготовляти іграшки з фетру, обереги для військових або поробки. Я хотіла створити простір, де найбільш постраждалі від війни могли творчістю лікувати свою душу», — зазначає Ірина.

Від особистого болю до суспільного блага

Створення творчого простору почалося з особистої історії Ірини. Як і багато інших українців, вона була вимушена залишити рідну Донеччину у 2014 році. Переїзди, невизначеність, пошук свого місця в новому середовищі — все це Ірина пережила на власному досвіді. І саме з виготовлення іграшок з фетру на Полтавщині розпочався її творчий шлях. Спочатку це було хобі, яке згодом переросло в невеликий бізнес. 

Переїзд до Бердянська у 2016 році відкрив нові можливості — робота в Центрі дитячої творчості дозволила Ірині розвинути свої педагогічні й організаторські здібності. Жінка пройшла шлях від керівниці гуртка до заступниці директорки з методичної роботи. Саме тут зародилася ідея створення студії анімації для дітей — проєкту, який мав на меті розкрити творчий потенціал юних талантів. Однак початок повномасштабної війни змусив відкласти ці плани. Опинившись на Полтавщині, Ірина не полишила свою мрію і продовжила роботу над втіленням ідеї на новому місці.

Від ідеї до реальності

Реалізувати проєкт самостійно складно, тому Ірина шукала партнерів, чиї цінності збігалися б з її особистими.

Пошуки привели до Інни Ковальської, директорки культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Під час зимових канікул 2023 року Ірина запропонувала провести майстерклас з елементами розваг для маленьких відвідувачів закладу. Ідею підтримали — сподобалася вона і дітям, і батькам, і директорці центру, а через деякий час Ірині запропонували проводити такі заходи на постійній основі.

«Але мені хотілося не просто проводити заняття з рукоділля, а ще й знімати це все і створювати з дітками мультики. Елементарні мультики методом перекладки. І на Всесвітній день анімації я запропонувала провести захід для всіх охочих у Миргороді, розповісти їм про українську анімацію, мультиплікацію і показати, як можна робити це самотужки», — пригадує майстриня.

І охочі знайшлися. Ірина отримала зворотний зв’язок, побачила, що є зацікавлені люди, і зрозуміла, що запускати такий проєкт можна й повноцінно. 

Продовжуючи свою розповідь, Ірина зазначає, що її ініціатива швидко переросла в повноцінний проєкт. Усвідомивши потенціал своєї ідеї та наявність зацікавленої аудиторії, майстриня вирішила перевести хобі на професійний рівень. Вона наголошує, що це рішення суттєво змінило її світогляд: «Це вже зовсім інша свідомість.  І ти не просто дівчинка, яка час від часу проводить майстерклас. Тепер це справді серйозна справа».

Відкриття ФОП дозволило Ірині монетизувати свої навички та пристрасть до анімації. Хоча вона продовжує проводити деякі заходи на волонтерських засадах, більшість занять тепер є платними. Жінка зізнається, що перехід до платної моделі був непростим, але необхідним кроком. І попри труднощі, продовжує розвивати свій проєкт, шукаючи баланс між волонтерством і необхідністю підтримувати родину. Вона розглядає можливості зниження вартості занять або пошуку спонсорів, щоб зробити свої послуги доступнішими для ширшого кола дітей і підлітків.

Без обмежень

Більшість дітей, які відвідують студію, — переселенці. Це діти з родин, які раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі, Харкові. Вони звикли до певного рівня життя, де батьки вкладали в освіту дітей, і продовжують це робити на новому місці.

«Троє хлопців з Донеччини захоплюються футболом і є гравцями миргородської “Мрії”. Саме з ними ми придумали зняти мультфільм про футбольну команду “Шахтар” — символ нашого земляцтва і надії на повернення до Донецька», — розповідає керівниця студії.

Ірина зрозуміла важливість не просто створення мультфільмів, а й об’єднання людей через цей процес. Робота над анімацією стає своєрідною медитацією, заспокоює дітей, викликає зацікавленість і вчить працювати в команді. Жінка вважає це найкращим заняттям для невеликої групи дітей, особливо враховуючи, що багато з них мають розлад дефіциту уваги.

Свою місію Ірина бачить у тому, щоб допомогти дітям вийти зі своїх бульбашок і здружитися з іншими учасниками занять, а спільне створення мультфільму, власне, і стає таким об’єднавчим досвідом.

У студії діти працюють з різними матеріалами: ліплять фігурки з пластиліну, вирізають або малюють персонажів. Вони приносять свої іграшки, фантазують і створюють прості анімації. Головна мета — отримати задоволення від процесу, а не виготовити щось на рівні голлівудських мультфільмів.

«Коли ми почали робити мультик про “Шахтар”, я відчув, ніби знову вдома. Це наш спосіб зберегти пам’ять про рідне місто. Найцікавіший момент — побачити, як усе рухається!» — із захватом розповідає про заняття Максим. 

А Мишко, який теж відвідує заняття анімацією з пані Іриною, додає:

«Спочатку здавалося складно оживляти фігурки, але нам усе добре пояснили. Тепер я знаю, як це робити! А ще мені дуже сподобалось вигадувати історію про наш “Шахтар”. Сподіваюся, колись ми повернемося додому, і я зможу побачити цей мультфільм на “Донбас Арені”». 

Інна Ковальська високо оцінює внесок пані Ірини в розвиток місцевої громади. За її словами, такі проєкти мають неоціненне значення для Миргорода.

«Ці ініціативи не лише допомагають новим мешканцям краще інтегруватися, але й надають дітям чудову можливість розкрити свій творчий потенціал і покращити соціальні навички», — зазначає пані Ковальська.

Вона наголошує, що подібні проєкти створюють унікальне середовище, де діти й дорослі можуть плідно співпрацювати, вчитися одне в одного та будувати міцні соціальні зв’язки. Такі творчі ініціативи є яскравим прикладом того, як мистецтво може стати потужним інструментом для об’єднання людей і зміцнення громади.

«Це робить нашу спільноту більш згуртованою і відкритою до інновацій», — підсумовує Інна Ковальська, наголошуючи на важливості підтримки проєктів для подальшого розвитку Миргорода.

Партнерство — ключ до успіху

Створення студії було непростим завданням. Ірина зіткнулася з багатьма викликами: від пошуку фінансування до облаштування приміщення. Але кожна перешкода лише зміцнювала її рішучість.

Участь у різних програмах підтримки підприємців дозволила не тільки отримати необхідне обладнання, але й розвинути бізнес-навички.

«Коли я отримала свій перший грант від Естонської ради у справах біженців, я зрозуміла — це знак, що я на правильному шляху», — посміхається Ірина. 

Жінка не лише отримала фінансування на закупівлю обладнання, але й подолала страх перед підприємництвом:

«Я думала, що ніколи не зможу вести бухгалтерію. А тепер це — частина мого життя», — зазначає вона.

Наступним етапом для розвитку проєкту став бізнес-акселератор «Мрій та Досягай». Тут Ірина занурилась у світ соціального підприємництва, пройшовши 12 навчальних модулів. Результат — фіналістка конкурсу з проєктом студії анімації, а винагорода — навчальний курс за цим напрямом.

Засновниця проєкту також взяла участь у програмі Digital Labs від House of Europe, а отримана стипендія дозволила придбати необхідну техніку для студії: камеру, штатив, освітлення та зарядну станцію. Останнє забезпечило енергонезалежність під час зйомок.

«Кожна програма — це не просто гроші чи обладнання. Це нові знання, які допомагають втілювати мрії в реальність», — підсумовує Ірина.

Реалізація мрії вимагала не лише візії, але й фізичного простору. Виклик високої орендної плати в центрі міста Ірина подолала, налагодивши партнерство з іншою переселенкою. Разом вони знайшли креативне рішення: Ірина отримала обладнане місце для занять у новоствореній артстудії на умовах суборенди двічі на тиждень. Це співробітництво дозволило оптимізувати витрати та створити сприятливе середовище для втілення творчих ідей обох підприємниць.

Ваш досвід — ваша сила

Досвід Ірини — це не лише історія успіху, але й джерело натхнення для інших переселенців. Вона щиро ділиться порадами: «Не бійтеся мріяти та втілювати свої ідеї. Навіть найсміливіша мрія може стати реальністю, якщо ви готові працювати над нею», — каже Ірина.

Підприємниця заохочує інших внутрішньо переміщених осіб бути активними у своїх нових громадах. Вона радить озирнутися навколо й подумати, яку проблему вони могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Жінка наголошує на важливості не соромитися пропонувати свої ідеї, адже саме так можна зробити внесок у розвиток нової спільноти та знайти своє місце в ній. І найголовніше: 

«Пам'ятайте, що ваш досвід — це ваша сила. Використовуйте його, щоб допомогти іншим і знайти своє місце в новому житті».

Історія Ірини та її студії — це розповідь не просто про успішний проєкт, а про те, як особистий біль може трансформуватися в силу, яка змінює життя цілої громади. Це нагадування про те, що навіть у найтемніші часи ми можемо створювати світло для інших. І, можливо, саме в цьому світлі народиться нове, краще майбутнє для всіх нас.

Ольга ТАРАНТІНА

***