"Найцінніше було відчути — кому я хочу бути тилом": як волонтерка та переселенка з Донецька допомагає ЗСУ

Натомість постав вибір — йти до військових чи залишатися в тилу. Оскільки бойового досвіду у Марії немає, то записатися в територіальну оборону не вийшло. Але рішення прийшло само, в черзі біля військкомату.

“Один чоловік з натовпу взяв крейду і написав назву телеграм-групи на асфальті. В цей момент він її саме створював. Ми почали додаватися і координуватися там”, — пригадує жінка. 

Так в житті Марії з’явилися дрони.

"Я не з тих волонтерів, хто сидить на складі, або збирає на автівки. Мене чекали зовсім інші масштаби та процеси, де я несподівано знайшла багато цікавого для себе. В коло моїх задач входять і продзвони постачальників, військових частин, планування логістики, інколи та доставка дронів військовим, також я паяю скиди на дрони, знаходжу, де відремонтувати "пташок", докладаю зусиль до навчання пілотів", — розповідає волонтерка.

За час повномасштабного вторгнення росії в Україну Марії та її команді вдалося доставити 140 безпілотників для українських військових.

"Ми подарували 6 дронів одному підрозділу, в якому, виявляється, служить Олег Сєнцов. Наша зустріч відбулася в 500 метрах від російських позицій у Сіверську", — каже Марія.

Поїздки — це окрема магія та авантюра — зізнається волонтерка. Одного разу вийшло так, що про виїзд Марія дізналася виходячи з роботи, і часу їхати додому й збиратися просто не було. 

"Так і поїхала — в червоній сукні. Добре, що з собою був рюкзак з кількома речами, хоч мала зубну щітку та змінну білизну", — сміється волонтерка. 

Але не всі виїзди бувають простими. Інколи доводиться бути по кілька днів без зв’язку та розраховувати лише на власну інтуїцію.

"Якось мені дзвонить мій координатор та каже, що ми їдемо. У нас не було запланованого маршруту, і він складався по ходу. Частину дороги ми не мали зв’язку, тому треба було все зробити заздалегідь. Домовлялися завчасно, брали паперові мапи, але все одно не обходилося без сюрпризів", — згадує Марія. 

@andromashka #drones #dropsystem #зсу #волонтер #війна @soloma9ira ♬ оригинальный звук - Masha Andromashka

Так під час виїзду до Лисичанська, доки команда була без зв’язку, ситуація встигла змінитися на стільки, що волонтерська група ризикувала життям, щоб доставити дрони військовим.

«Коли ми приїхали, було вже пізно, почалися сильні обстріли, і військові просто не дозволили нам лишатися на ночівлю в Лисичанську. Довелося серед ночі виїжджати на Бахмут, шукати місце, де спати. Не встигли ми влягтися, як прибіг хтось з військової адміністрації та сказав, що ми маємо шукати інше місце, бо сюди може прилетіти, бо координати хтось здав. Але ми вже були настільки втомлені, що нікуди не поїхали. Лишилися під власну відповідальність, прислухавшись до інтуїції. Тієї ночі нам пощастило. Я постійно беру з собою піжаму, і налаштувала себе на те, що в ній я в безпеці, та з нами нічого поганого не станеться, якщо я буду спати в ній. Тієї ночі я так само вдягнула свою піжаму, і по нашому об’єкту не було влучень», — пригадує Марія.

Після допомоги з дронами Марія змогла знайти відповідь й на те питання, яке постало перед нею на початку війни.

"Найцінніше для мене було відчути — кому і для чого я хочу бути тилом. Не з фантазій чи соцмереж, а саме живі знайомства. Це люди, з якими ми їли з однієї тарілки, спали в одному укритті", — каже волонтерка. 

Марія об’їхала всю лінію зіткнення, та з кожним виїздом розуміла все більше, що обрала потрібний шлях і змогла стати надійним тилом. 

"Це так зворушливо, коли ми доїжджали до якоїсь частини, й хтось з хлопців приносив шоколадку чи батончик, та казав "Це тобі, дівчинко, смаколик". Ми посеред війни, а вони діляться зі мною шоколадкою", — розповідає Марія

Через те, що волонтерська допомога забирає багато ресурсу, Марія почала шукати для себе шляхи, як вона може відпочивати, щоб зберегти себе, і несподівано знайшла вихід — сухі борщі для ЗСУ.

"Це як медитація. Ти просто маєш все швидко обробити, нарізати, висушити та віддати на фасування. Спочатку в мене була тільки одна сушарка для овочів, але масштаби з якими треба було працювати вимагали більше. Довелося позичати сушарки у людей, залучати знайомих. Бувало таке, що писала в чаті будинку, що треба терміново нарізати кілька кілограмів цибулі, і сусіди приходили на допомогу", — каже Марія. 

Зараз доводиться сушити в нічний час, щоб економити електроенергію і встигати до відключень світла, але Марію це не зупиняє.

Допомога важлива, але волонтерка застерігає інших від того, щоб з головою поринути в допомогу, бо сил може не вистачити навіть на себе. 

"Багато людей навалюють на себе більше, ніж можуть потягнути. Я теж робила такі помилки й швидко вигоряла. Тепер, якщо відчуваю, що не маю сил, то беру час для відпочинку. Війна триватиме довго, і ми просто не маємо права закінчитися раніше", — підсумовує Марія.

Як допомогти?

Допомогти Марії та її команді робити скиди на дрони можна перерахувавши кошти на картку

Щоб допомогти закупити продукти на борщі для військових, гроші можна перерахувати на цю банку

***