Дмитрий Журавлев
"Бо це важливо": як переселенка з Донецька допомагає евакуйованим у Львові
Незвичайне волонтерство — роздачу нового взуття переселенцям організувала колишня донеччанка у Львові. Вона каже, що не вважає себе волонтеркою, але допомагає тим, хто виїхав із зони бойових дій, усім, чим може. Історію переселенки Галини дізнався «Східний варіант»
Історія, що розпочалася 2014-го
Галина з тих переселенців, які покинули тимчасово окуповані території Донецької області ще 2014 року. Вони з чоловіком жили у Донецьку, але із захопленням влади у місті сепаратистами змушені були виїхати до Львова.
У подружжя було своє агентство нерухомості. На новому місці вони вирішили зайнятися чимось подібним. Буквально наступного дня після приїзду жінка вийшла працювати. Попрацювала рієлторкою пів року, а потім вирішили з чоловіком відкрити хостел.
«Виїжджати було морально важко. Я народилася у Донецьку, прожила там 46 років. Перші пів року всі думки були там (у Донецьку — авт.), але потім вирішила, що вистачить. У мене завжди була така думка, що я не хочу нічого чекати. Життя минає, і я хочу жити далі, не чекаючи нічого. Я маю жити зараз», — розповідає Галина.
З початком повномасштабного військового вторгнення росії Галина відчинила двері свого хостелу для тих, хто втік від війни. Нині тут мешкають переселенці з різних місць.
Вона зазначає, що спочатку було багато людей із Бучі, Ірпеня, Харкова. Частина з них виїхала за кордон. А зараз приїжджають більше із Донецької та Луганської областей. Є люди із Запорізької області, із Херсона, Миколаєва.
«Одного разу до нас прийшла сім'я із двома дітьми. Діти практично не хотіли спілкуватися, намагалися залишатися далі від людей. І коли я запитала, чому так, мені відповіли, що вони бачили трупи. Треба було бачити їхні очі», — розповідає жінка.
Більшість переселенців, що живуть в хостелі, оплачують його. Галина зазначила, що ціни вирішили не підіймати, вони лишилися на старому рівні. Хтось живе із тваринами, власники дозволяють. Багато хто знаходиться тут практично з початку повномасштабної російської агресії.
Є певна кількість людей, які мешкають безплатно.
«Якщо я бачу, що людина не може оплачувати, даю можливість пожити безплатно. Раніше це було близько 10 людей, наразі трохи менше», — уточнює Галина.
Взуття та не тільки
Ідея дарувати людям взуття виникла не одразу. Спочатку Галина просто допомагала евакуйованим продуктами та одягом.
«Ми давали чай, каву, цукор. Згодом ми бачили, що люди приїжджають уночі, з дітьми, без речей, без грошей. Їм треба було просто щось поїсти. Тоді ми почали виставляти на кухні продукти: макарони, гречку, рис, олію, консерви та зробили оголошення, що це можна брати безплатно», — розповідає волонтерка.
Паралельно з'явилася нагода допомагати переселенцям речами.
Багато людей, які проходили через хостел, мали намір їхати далі за кордон, тому залишали непотрібні їм речі. Ті, хто продовжував жити в хостелі або тільки-но приїхав, могли ці речі забрати.
Галина помітила, що багато хто, хто брав ці речі, питали ще про взуття.
«Речей то можна мати мінімум, дві футболки — одну виправ, другу надягнув. А із взуттям складніше, важливо мати зручне взуття. І я подумала, що маю цим людям якось допомогти», — розповідає волонтерку.
Зазвичай Галина купує взуття сама в інтернет-магазинах. Багато допомагають син зі своєю дівчиною, які живуть в Амстердамі. Вони організували збір коштів на роботі.
Племінниця з Канади зробила публікацію в Інстаграмі про збирання коштів. Багато людей відгукнулося. Плюс особисті гроші господарки хостелу.
Усе це разом Галина складає та купує взуття для переселенців. Причому видає взуття тільки тим, хто особисто прийшов і поміряв — хоче бути впевнена, що люди справді ним користуватимуться.
«А ще я мала такий показовий випадок. Якось я знайшла одного львівського виробника взуття та замовила 24 пари взуття. Наступного дня він мені передзвонив, щоб обговорити деталі покупки. Я розповіла йому, що роздаю взуття переселенцям. А ще на день пізніше він приїхав і привіз 40 пар взуття і взагалі не взяв грошей! Усе так швидко сталося, я тільки-но встигла його обійняти — і все. Я дуже вдячна таким людям», — розповідає Галина.
На сьогодні жінка роздала 300 пар взуття та ще за 120 вже сплатила. Галина додає, що відчуває величезну відповідальність за те, що небайдужі довіряють їй свої гроші. Тому довго думала, як раціонально використовувати їх, щоб вони справді принесли користь переселенцям. І зараз вона впевнена, що не помилилася, бо попит великий. Люди досі потребують.
«Бачу, як дехто приходить досі у зимовому взутті, дехто — у рваних кросівках із тріснутою підошвою. Вони дуже радіють, що можуть перевзутися. Вчора у мене дві дорослі жінки (мама з дочкою) просто стрибали від щастя з криками: “Нарешті у мене є кросівки!” Це було дуже зворушливо», — додає наша героїня.
Галина настаивает, что не считает себя волонтером, потому что участие ее в поддержке
Галина наполягає, що не вважає себе волонтеркою, бо її участь у підтримці переселенців не настільки масштабна. Проте те, що вона робить, так само важливо, як і будь-яка гуманітарна допомога, яка надається сотнями волонтерських центрів у Львові та інших містах.
Сьогодні, коли мільйони громадян України залишили свої домівки внаслідок російської агресії, кожен із нас може зробити внесок у їхню підтримку. І Галина — яскравий приклад того, що навіть маючи порівняно невеликі ресурси можна бути частиною великого волонтерського механізму.
Знайти Галину для того, щоб дізнатися про можливість отримати нове взуття, можна у Facebook-групі «Львів допомагає. Допомога переселенцям до Львова».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
920
