Перепоховання українських військових із прифронтових територій: чому це питання досі не врегульоване в Україні

Тема перепоховань українських військовослужбовців не одноразово підіймалася з початку повномасштабного вторгнення. Однак конкретних рішень чи механізмів в державі прийнято так і не було. Докладніше про це у матеріалі.

«Картаю себе, що там схоронили»

Східний Варіант раніше розповідав історію Артура Шарудила. Здібний та розумний хлопець, який із дитинства мріяв стати поліціянтом або військовим. Він народився в Мирнограді в родині шахтаря та шкільної вчительки. Закінчив університет внутрішніх справ у Дніпрі та працював у Лиманському відділенні поліції оперативником.

У 2020 році Артур підписав контракт зі Збройними силами України як навідник танкового взводу. Останній раз Віталія Іванівна, мама Артура, бачила сина 16 січня 2022 року. Він сказав, що вони з побратимами поїхали до Львова на навчання. А потім почалася Велика війна.

Артур Шарудило брав участь у контрнаступі Збройних сил України на Харківщині. Попри поранення та контузії, повертався в стрій. Артур загинув 5 жовтня 2022 року біля села Степова Новоселівка на Харківщині. Захисника провели в останній шлях у селі Нова Полтавка Донецької області.

Зараз село Нова Полтавка перебуває за 10 км від лінії фронту. Віталія Іванівна розповідає, коли ховали Артура, українські захисники проводили успішний контрнаступ, ворог був далеко, а в суспільства було відчуття, що «війна скоро скінчиться». Тепер же її не покидають думки про те, що могила її сина може потрапити під контроль тих, хто його вбив.

«Я весь час думаю про це. Картаю себе, що там схоронили. Батько Артура каже, що не знає, чи вірно це буде з погляду християнства — перепоховувати. Брат Артура теж каже, щоб не починали це все. Бо потім знову повертатися на рідні землі й везти Артурчика назад… Це дуже болюча тема для нас зараз. Але питання в тому, щоб не знущалися з могили. Я особисто не проти перепоховання», — розповідає мама українського захисника.

Віталія Іванівна, розмірковуючи, ставить питання, скільки часу може піти на перепоховання. Адже, щоби почати процес, необхідно отримати дозволи від місцевих адміністрацій.

«Справа навіть не в коштах. Ми б заплатили. Та скільки часу на це може піти? Зробити все це можна за 2–3 дні. Але якщо почнемо, то почнеться і паперова бюрократія. І куди везти?».

Що відбувається з могилами українських військовослужбовців в окупації

Російсько-українська війна розпочалася у 2014 році. За підрахунками ООН, за перші 7 років бойових дій загинуло 13 тисяч людей, з яких приблизно 10 тисяч — українських військовослужбовців. Ситуація на сході за ті роки була відносно спокійна — більша частина територій перебувала під контролем української влади. Тож військовослужбовців ховали як у великих містах Донеччини та Луганщини, так і в селах чи селищах.

З початком повномасштабного вторгнення під контролем російських окупантів за короткий час опинилися десятки тисяч квадратних кілометрів українських територій. У тому числі й поховання українських захисників та захисниць. Загарбники почали демонтувати все, що стосується української армії.

Наприклад, на тимчасово окупованих територіях Херсонщини окупанти руйнують надгробки на могилах українських військовослужбовців АТО/ООС. Також були повідомлення, що на тій же Херсонщині росіяни викопували тіла українських військових і знищували могили. Що вони роблять з тілами похованих — невідомо.

Окупанти руйнують не тільки могили, а й памʼятки, які можуть нагадувати про українську самобутність. Наприклад, у Селидовому Донецької області окупанти знищили памʼятник «Козак у дозорі», відкритий до 500-річчя українського козацтва.

Натомість росіяни зводять меморіали «освободителям Донбасса». Наприклад, такий памʼятник зараз будують у тимчасово окупованому Маріуполі. Там же планують зробити монумент із «героями сво».

«Через подібні символи росіяни прагнуть русифікувати місто, навʼязати власне викривлене бачення історії та подій блокади навесні 2022 року, а також максимально привласнити захоплену територію», — повідомили в Маріупольській міській раді.

Варто відзначити, що це лише та інформація, яка потрапляє з окупації в український інфопростір. Доречно припустити, що насправді актів вандалізму щодо могил українських захисників відбувається значно більше.

«Історій із вандалізмом могил зі сторони росіян більш ніж достатньо, на жаль. Це відбувається не системно, що росіяни прийшли й одразу ж усі могили зруйнували, однак такі історії є, тому, на мою думку, зі сторони держави вже мають бути рішення», — ділиться Вадим Поздняков, громадський діяч та співзасновник проєкту «Деколонізація. Україна».

Як відбувається процес поховання

Станом на сьогодні українських військовослужбовців і далі ховають у Донецькій області. Це цілком зрозуміло, адже родичі хочуть провести своїх синів, братів, дочок, сестер, батьків, коханих в останню путь у їхньому рідному місці. Розуміючи, що існує ризик наближення фронту з будь-якого напрямку.

Наприклад, на території Краматорської громади поховано 187 захисників та захисниць України. У Покровській громаді з початку повномасштабного вторгнення поховано 76 захисників та захисниць.

У Краматорську затверджено Програму благоустрою міста на 2025 рік, у якій передбачена стаття витрат із місцевого бюджету на поховання військовослужбовців ЗСУ, Національної Гвардії, поліції та інших учасників військових формувань. Їхні поховання фінансуються з місцевого бюджету.

Родинам загиблих захисників та захисниць, які родом із Краматорська, видають одноразову виплату з міського бюджету у 20 тисяч гривень. Про це Східному Варіанту повідомив начальник Краматорської міської військової адміністрації Олександр Гончаренко.

У Покровську ж затверджена Комплексна програма соціальної підтримки ветеранів війни з-поміж учасників АТО/ООС, захисників та захисниць України, членів сімей загиблих (померлих, зниклих безвісти) захисників та захисниць України. Нею родинам передбачена одноразова грошова допомога 50 тисяч гривень, а також 40 тисяч гривень на спорудження надгробка.

Варто відзначити, що і у Покровську, і у Краматорську існують Алеї Героїв, на яких ховають українських захисників та захисниць. Зараз, коли ворог за 2 км від Покровська, Алея Героїв перебуває під загрозою. Однак перепоховання героїв в умовно безпечні регіони юридично в Україні не врегульовані.

«Не існує процедури, що робити в такому випадку. Станом на зараз юридично не врегульовано, хто і як відповідає за перепоховання українських захисників. Тут необхідна система. І те, що за три роки повномасштабної війни ніхто не додумався це все унормувати, це велике питання до чиновників. Були різні варіації та пропозиції: перепоховання, зняття надгробків та фіксування поховань за геомітками. Проблема, що держава нічого не робить», — ділиться Вадим Поздняков.

Які рішення: перепоховання, зняття надгробків, врегулювання на державному рівні?

Згідно із законодавством, для учасників бойових дій передбачено право безоплатного поховання, однак не перепоховання. Тож такий процес здійснюється коштом осіб, які ініціюють перепоховання.

Перепоховання допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Як повідомили Східному Варіанту в одному з ритуальних агентств, перепоховання — це складний процес і неприйнятний за православними традиціями. Адже турбувати тіло померлого після його спочину вважається неправильним.

Перепоховання, згідно із законодавством, може відбутися не раніше, ніж через рік після смерті людини. Для початку родичам необхідно скласти заяву на проведення ексгумації адміністрації цвинтаря та отримати від них дозвіл. Також треба отримати дозвіл від міської, сільської чи селищної адміністрації. Для цього варто подати письмове звернення.

Вартість перепоховання розраховується в кожному випадку окремо. У неї входять державні податки при отриманні дозвільних документів, ціна на нову труну, перевезення та нове поховання, земляні роботи, медичні заходи (якщо такі знадобляться), витрати на повторну ритуальну процесію.

Начальник Покровської МВА Сергій Добряк повідомив, що на цей час до адміністрації не надходило жодного письмового звернення від рідних та близьких героїв, які полягли.

Станом на зараз через постійні обстріли та загострення безпекової ситуації в Покровську роботи з перепоховання за умови письмового звернення від рідних та близьких неможливі.

Хоч процедура важка, та є приклади її проведення за останній час. Так, наприкінці 2024 року з Покровська до Львова перепоховали прах дисидента Данила Шумука.

Як розповіла онука Данила Шумука Ніна Калач у коментарі Львівській міській раді, перепоховати останки дідуся було важливо, адже він помер у Покровську, а там ситуація дуже складна через військові дії. Вона звернулася до Львівської міської ради з проханням перенести прах її діда до місця вічного спочинку його побратимів з Української повстанської армії та дисидентського руху.

Спершу в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра й Павла відбувся чин похорону, а опісля — перепоховання на Личаківському кладовищі. Вшанувати пам’ять Данила Шумука прийшли представники міської влади, громадські активісти, депутати, військові та небайдужі львів’яни. Варто припустити, що перепоховання відбулося за кошти родичів дисидента або небайдужих.

Окрім перепоховання, Вадим Поздняков висловив пропозицію знімати надгробки українських захисників на територіях, які ризикують бути окупованими. А місце позначати на мапі чи геоміткою. Так можна убезпечити ці ділянки від зайвої уваги російських окупантів. У випадку деокупації надгробки можуть повернути на місця.

Важливим залишається і залученість держави для розв'язання поставленої проблеми. Посадовці мають висловити свою думку та відповісти громадськості, зокрема родинам загиблих героїв.

Коментар юристів 

Закон України «Про поховання та похоронну справу» визначає перепоховання останків померлих. Перепоховання українських військових на Національному військовому меморіальному кладовищі здійснюється відповідно до порядків, затверджених постановами КМУ від 13.06.2024 (№699, №698, №697). Оскільки кладовище ще створюється, наразі можливе застосування загального порядку перепоховання, передбаченого Законом України «Про поховання та похоронну справу». Про це розповідає Оксана Нечай, юристка медичного напряму ГО «Юридична сотня». 

«Питання перепоховань українських захисників регулює чинне законодавство, але воно не передбачає обов’язку державних органів проводити перепоховання з прифронтових територій для захисту меморіалів від вандалізму. Наразі перепоховання допускається за рішенням виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Для цього необхідне, зокрема, письмове звернення особи, яка здійснила поховання, отримання дозволу виконавчого органу на перепоховання на іншому кладовищі. Отже, перепоховання військових наразі здійснюється за  ініціативою родичів або близьких, а завдання державних органів обмежується охороною місць поховання», — розповідає юристка.

Водночас Оксана Нечай погоджується, що в умовах постійного військового протистояння з росією питання збереження історичної памʼяті та місць останнього відпочинку військових набуває стратегічного значення: 

«Держава повинна розробити механізм не лише перепоховання, а й моніторингу стану військових поховань та меморіалів, загрози руйнування чи знищення їх. Це може включати використання сучасних технологій, наприклад, систем відеоспостереження, дронів, а також регулярні ревізії та обстеження стану меморіалів. Розроблення таких механізмів є не лише питанням пам’яті, але й важливим інструментом забезпечення національної гідності та безпеки в умовах сучасних викликів».

Як було вже зазначено вище, перепоховання з прифронтових територій станом на зараз відбувається лише з ініціативи родичів. Якщо ви задумуєтеся над перепохованням ваших близьких, Оксана Нечай радить наступний механізм: 

• Звернутися до органів місцевого самоврядування.
  Необхідно подати заяву до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради за місцем першого поховання, а також до органу тієї території, куди планується перепоховання.
• Подати необхідні документи.
  До заяви додається, зокрема, обґрунтування причин перепоховання.
• Розгляд заяви та ухвалення рішення.
  За результатами розгляду документів видається рішення про перепоховання або письмова відмова з обґрунтуванням.
• Організація перепоховання.
  Ритуальна служба оформляє договір-замовлення та визначає дату перепоховання.
  Ексгумація  зазвичай проводиться взимку через рік після первинного поховання (в окремих випадках — через три роки).
• Оформлення записів.
  Про виймання останків робиться відповідний запис у книзі реєстрації, а під час нового поховання створюється новий запис.
• Фінансування процедури.
  Перепоховання здійснюється за рахунок особи, яка ініціює цю процедуру.

***

В умовах просування ворога тема перепоховання українських захисників гострішає. Родини не хочуть вдруге втрачати своїх синів, братів, доньок, сестер, батьків, коханих. Цілком зрозуміло, що більшість із них бажає провести героїв у останню путь на рідній землі. Та враховуючи ситуацію в країні, іноді варто зробити складніший вибір на користь більш безпечних та віддалених від фронту територій.

Можливо, якби держава урегулювала питання перепоховань українських захисників та захисниць, цей процес зараз рухався б активніше. Пропозиції від суспільства є, варто лише їх розглянути та обрати найбільш слушне рішення.

Якщо є питання з приводу перепоховання захисників та захисниць України, юристи ГО «Юридична сотня» готові дати відповіді. В організації працює гаряча лінія із надання правової допомоги. Звернутися до фахівців можна за номером +380 800 308 100, на електронну пошту [email protected] або в повідомлення на сторінках у соціальних мережах (https://www.facebook.com/yursotnya).