Покинуті всіма? З якими проблемами стикаються пенсіонери-переселенці Донбасу

За даними Агентства ООН у справах біженців, на кінець 2017 року у світі було 39 млн 119 тис. осіб, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи. Майже 5% від цієї чисельності проживали в Україні.

Зараз в Україні зареєстровано близько 1,4 мільйона ВПЛ. Серед них 626 тисяч — пенсійного віку. З 2015 року по квітень 2021 року Пенсійний фонд України виплатив понад 162 мільярдів гривень пенсій. При цьому багато людей або взагалі ще не отримували свої виплати з початку війни, або отримали не в повному обсязі, про що говорять великі заборгованості пенсійного фонду.

Але крім виплат, у пенсіонерів багато інших проблем, заручниками яких вони стали в силу свого віку.

«Східний варіант» зібрав історії пенсіонерів про наболіле, а також дізнався в експертів, чи видно просвіт в питанні невиплат пенсій.

Коронавірус не тільки ускладнив вже наявні процеси, але і додав нових проблем. Наприклад, тепер на КПВВ потрібно встановлювати додаток «Дій Вдома», яке відстежуватиме, чи дотримується людина самоізоляції. Але люди похилого віку далеко не завжди мають смартфони, а на кнопковий програму не встановиш. Раніше на КПВВ були ще й проблеми з інтернетом.

На українських КПВВ працюють волонтери, які допомагають розібратися з телефоном.

«У дівчаток терпіння дивовижне. Ми, люди похилого віку, нічого не розуміємо, а вони терпляче пояснюють, як своїм — куди натискати, що клацати, куди не клацати», — розповідає пенсіонер-переселенець з Луганська Валерій Семенович.

Смартфон йому купив син, але як користуватися — докладно не розповів. Довелося вчитися «екстерном» вже на пропускному пункті.

«Я б ніколи цю штуку собі не купив, якби не ця ситуація. Я прекрасно раз на тиждень розмовляв по кнопковому з сім'єю», — запевняє пенсіонер.

Але визнає, що якби не смартфон, замість зустрічі з сином, що живе на підконтрольній території, довелося б повернутися до Луганська. Так довелося зробити його сусідові по автобусу. За словами Валерія, літній чоловік їхав зі стареньким смартфоном, куди встановити додаток було не можна.

«Він почекав на КПВВ, йому рішень не запропонували. Хотів повертатися, але без дозволу [для того, щоб в'їхати в ОРДЛО, потрібно заздалегідь подавати заяву в органи так званої місцевої влади] він би не в'їхав. Не знаю, що з ним стало потім, може, він і ночував там», — розповідає Валерій.

До того ж люди похилого віку стають жертвами шахраїв. У соцмережах часто можна зустріти історії про те, як «підприємливі люди» пропонують пенсіонерам за різну плату «отримає» смартфон для проходження лінії розмежування. При цьому нерідко люби похилого віку віддають гроші, нічого не отримуючи взамін.

Варіант з ночівлею на КПВВ цілком можливий. Влітку 2020 року Агентство ООН у справах біженців повідомило про те, що трьом десяткам людей довелося провести кілька ночей в наметах біля КПВВ, оскільки у них не було смартфонів для встановлення додатка. А вдень люди були на сонці. У цій групі було кілька людей похилого віку, дітей і одна інсулінозалежна людина.

Зараз питання, начебто, розв'язано. Людей, які не можуть встановити додаток, повинні відправляти на обсервацію в спеціальну медустанову. Також міжнародні організації останнім часом не писали про випадки, коли людям довелося ночувати на вулиці.

Ще одна проблема, знайома багатьом переселенцям — отримання закордонного паспорта. Українцям без статусу ВПО потрібно подати мінімальний пакет документів — звичайний паспорт, індивідуальний податковий номер (ІПН) і заяву-анкету.

Для переселенців перелік набагато ширший. Крім перерахованих вище документів потрібно подати такі, що матимуть фотозображення людини. Це може бути, пенсійне або пільгове посвідчення, водійські права, військовий квиток.

Якщо таких немає, переселенець може подати свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб або його розірвання, диплом про закінчення вишу, довідку переселенця та інші документи. Бажано, щоб документи були видані державними органами, розташованими на території, підконтрольній українській владі. Але навіть в такому випадку можуть бути складності.

Переселенка Анастасія (ми не називаємо прізвище на її прохання) кілька років тому зіткнулася з ними, коли гостро постало питання про оформлення закордонного паспорта для її матері-пенсіонерки.

«Ми з чоловіком давно жили на підконтрольній території, ще з 2015 року. Мама залишилася жити в Горлівці, ми туди періодично їздили, відвідували, і вона до нас теж. І якось вирішили з'їздити на відпочинок з дитиною і мамою. Мама до цього ніколи не була закордоном, ми вирішили зробити їй такий от подарунок», — розповідає Анастасія.

Якщо Анастасії і її чоловікові подати необхідні документи було відносно просто, тому що у них вже була нова офіційна робота на підконтрольній території, а у чоловіка навіть оформлений ФОП, то з 67-річною мамою Анастасії все виявилося набагато складніше.

«Звісно, люди за 60 рідко отримують водійські права або вищу освіту, деякі вже навіть не працюють. Всі мамині документи були видані ще до війни в місцевих горлівських паспортних столах. На щастя, було пенсійне посвідчення, отримане вже тут в Україні, але ми з ним теж намучилися», — каже жінка.

Проблеми почалися в міграційній службі відразу. За словами Анастасії, її мамі запропонували привести трьох свідків, які б підтвердили її особу. Водночас Анастасію та її чоловіка свідками не вважали, оскільки ті теж подавали документи на закордонний.

«Нам сказали, що ще і перевіряти ці документи будуть довго — пошлють запити в різні установи, щоб ті підтвердили особу мами. Це розтягнулося на 4 місяці. Я дзвонила на гарячу лінію Уповноваженого з прав людини, на лінію Президента України. Там обіцяли розібратися і сказали, що дуже часто виникають проблеми саме з людьми пенсійного віку і дітьми, які досягли повноліття, живучи на окупованій території. Тому що саме у них немає актуальних нових документів. Ну вибачте, так що тепер, ми будемо людьми другого сорту? Не знаю, що в підсумку подіяло, але свої закордонні паспорти ми отримали», — згадує Анастасія.

Зараз вже є напрацьована практика відновлювати документи навіть тим людям, які зовсім не мають документів, але це все одно дуже клопітно. Про те, як отримати український паспорт, «Східний варіант» писав в попередньому тексті на тему реінтеграції.

Хоча в Україні існує кілька житлових програм для переселенців, пенсіонери можуть розраховувати фактично тільки на одну — «Доступне житло». Та й те, якщо накопичать половину суми від вартості квартири, а для багатьох зробити таке навіть при високій пенсії, нереально. Про це «Східний варіант» писав раніше.

Програми пільгового кредитування не поширюються на пенсіонерів, тому що є ризик, що вони не зможуть виплачувати кредит або помруть.

Саме тому правозахисники кажуть, що часто переселенцям-пенсіонерам простіше жити в ОРДЛО, тому що там у них є хоча б власне житло. Оплачувати орендовану квартиру і комунальні послуги за пенсію та адресну допомогу нереально. А потрібно ж ще витрачати гроші на харчування.

Плюс, багато пенсіонерів наглядають за квартирами дітей і онуків, які розташовані на непідконтрольній території, поки господарі виїхали жити на підконтрольну частину. Особливо актуально це стало зараз, коли так званий уряд «ДНР» і «ЛНР» зібрався націоналізувати нежитлові квартири.

Але, звичайно, найбільш нагальне питання для всіх пенсіонерів — це виплата їх пенсій.

Людина, яка працювала на підприємстві, яке зараз розташоване на окупованій території, не може довести Пенсійному фонду свій стаж або факт роботи за шкідливих умов, які забезпечують їй додаткову пільгу. Документи, видані роботодавцем ще до війни, вважаються недійсними. ПФ не може перевірити їх справжність.

В такому випадку пенсіонерам пропонують розв'язувати питання через суд, але на практиці на це мало хто йде, тому що потрібно витратити багато часу, сил і грошей. Часто люди не знають, де шукати підтримку.

Але це лише вершина айсберга проблем переселенців-пенсіонерів. Здавалося б, один раз відмучився, домігся пенсії й можеш спокійно отримувати до кінця життя. На практиці все не так.

Пенсіонерка Лідія Геннадіївна переоформила пенсію у 2016 році. Майже рік жила в онуків на підконтрольній території, щоб довести, що вона дійсно переселенка. За цей час було кілька перевірок від пенсійного фонду.

«Я не хотіла заважати молоді, допомагала їм як могла — готувала, прибирала і так далі. Але їм-то все одно треба сім'ю будувати, я була там, як п'яте колесо», — наче виправдовується Лідія Геннадіївна.

Коли онук з нареченою вирішили завести дитину, вона сама захотіла переїхати назад в непідконтрольний Донецьк, щоб, як вона сама висловлюється «не заважати молодим». Але все одно періодично приїжджала погостювати в онуків і поняньчити правнука. Заодно і знімала пенсію.Останнього разу була на підконтрольній українській владі території на початку 2020 року, до початку пандемії коронавірусу.

«Про те, що мені нараховується пенсія, я дізнавалася з есемесок, які приходили на телефон. Але зняти її я не могла, поїхати до Маріуполя теж не могла. У цей час у моєї сусідки тут, в Донецьку, була така ж ситуація. Тільки їй їхати було нікуди, у неї немає родичів в Україні. Вона приїжджала раз в три місяці, знімала гроші в найближчому селищі і їхала назад. В результаті їй заблокували картку, тому що по ній не було "руху"», — розповідає пенсіонерка.

Щоб не втратити своїх грошей, вона вирішила передати банківську картку онукові. Знайшла перевізника в Донецьку, заплатила йому 1000 рублів, щоб він привіз карту в Маріуполь. Онук уже кілька місяців знімає гроші через звичайний банкомат, а державний банк таким чином бачить, що операції по карті з боку її власника відбуваються і не блокує карту.

Водночас за даними омбудсвумен Людмили Денисової, з 2014 року заборгованість по виплаті пенсій для жителів ОРДЛО становить 76,7 мільярда гривень. Заборгованість з виплат пенсій пенсіонерам-ВПО — близько 11 мільярдів гривень.

Як зазначають правозахисники, від цих боргів Україні нікуди не дітися. Коли відбудеться деокупація, гроші доведеться виплатити або тим, хто доживе, або їх спадкоємцям.

Правда, як зазначає юристка з адвокації БФ «Право на захист» Анастасія Одинцова, пенсіонери часто навіть не думають боротися за свої права: «Вони не хочуть заявляти про себе, тому що бояться, що їх зовсім позбавлять виплат».

Саме тому пенсіонери в розмові зі «Східним варіантом» не називають свої прізвища, побоюючись, що держава знайде їх критичні заяви в медіа і позбавить їх виплат, права на проїзд і так далі.

Втім, деякі все ж готові йти до кінця. Так було з Сергієм Кендзеєрським, який домігся виплат за допомогою правосуддя.

Проживаючи на непідконтрольній території, він кілька років не отримував пенсію, а виїхати на підконтрольну територію не міг за станом здоров'я. Коли Сергій з сім'єю переїхали в Україну, він зважився боротися за свою пенсію. Але спочатку йому відмовляли, тому що документи з печатками «ЛНР» не признаються в українських держустановах.

Чи є хороші новини для тих, хто недоотримав свою пенсію? Поки незрозуміло.

27 травня Уповноважена з прав людини Людмила Денисова заявила, що ПФУ розробив проєкт постанови Кабміну, який повинен розв'язати проблеми із заборгованостями по пенсіях для переселенців.

У країн, що постраждали від збройних конфліктів, є багато спільного. Тому Україна може брати вже наявний досвід. Один з найближчих прикладів — Грузія.

«Вони свого часу прийняли таке законодавство, яке дозволяє ідентифікувати людину за відеозв'язком. І з огляду на, що у 2021 році, так і у 2014, інтернет був уже досить швидкий і підтримує якісне зображення, це можна розглянути», — каже Олег Тарасенко.