Грецький "Панаїр" у Києві: як він відбувся та які історії розповіли греки Надазов'я

Організатором заходу виступила Федерація грецьких товариств України. Під час його проведення збирали кошти на допомогу дітям військовослужбовців, які перебувають у полоні, загинули або є зниклими безвісти. Усі зібрані кошти після свята були передані фонду «Стратегія відродження України».

«Сьогодні ми проводимо благодійний “Панаїр”. Це свято проводили в престольний день у населених пунктах, де компактно проживали греки. Це для нас перше свято, яке ми проводимо в Києві. Дуже багато греків переселилися на підконтрольні українській владі території. І ми збираємося разом, щоб відсвяткувати й щоб допомогти дітям та дружинам наших захисників», — сказав голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.

Що таке Панаїр?

Панаїр — це стара грецька традиція храмового свята. Після переселення з Криму на територію Донеччини у XVIII столітті, греки зберегли цей звичай та традиційно поверталися до нього. Назва ймовірно виникла від давньогрецького слова «збираю», або від слова «Панагія», що є епітетом імені Богоматері.

Під час Панаїру проводили спільний обід із нагоди престольного свята, який супроводжувався молитвами та ритуалами. Його організацією часто займався один із заможних мешканців села — ватаірджи. На кожному Панаїрі оголошували імʼя того, хто буде організовувати свято наступного року. Захід був настільки важливим, що його організатори ставали в поселеннях авторитетами місцевого рівня, а передача обовʼязку проводити Панаїр наступного року мала певний обряд.

Панаїр проходив у теплу пору року, тож столи до обіду накривали просто неба. За день до свята до будинку господаря, який займався організацією, приходило багато місцевих, щоб допомогти. Традиційно до столу подавали бузу — слабохмільний напій, що готувався до Панаїру з просяного або кукурудзяного борошна.

Після обіду були танці, пісні та виступи музик. Завершувався Панаїр проведенням курешу — традиційної грецької боротьби.

Через повномасштабне вторгнення греки Надазовʼя не можуть проводити свято в рідному краю. Цього року його провели в Києві.

Грецький «Панаїр» у столиці

Благодійний фестиваль «Панаїр» проходив на території ВДНГ. Гостей очікували виступи танцювальних і музичних грецьких етноколективів, фотовиставка, зона проведення грецької боротьби куреш, гастроярмарок із традиційними стравами Греції: гірос, сувлакі, чебуреки, шурпа, шумуш. До речі, гірос відвідувачі та відвідувачки могли отримати безплатно. Для цього треба було сфотографуватися біля однієї з фотозон фестивалю та викласти фото в соціальні мережі.

Фестиваль зібрав греків із різних куточків України: Донецької, Херсонської, Одеської областей тощо. Багато з них зараз є переселенцями через повномасштабну війну з росією. Чи не найбільше греків було саме з Надазовʼя Донецької області. На сцену виходили представники Маріупольської районної державної адміністрації, Сартанської, Нікольської, Мангушської та Волноваської громад. Вони відмітили необхідність для греків триматися разом та допомагати одне одному, попри тяжкі випробування війною та окупацією рідних земель.

Як 250 років тому російське керівництво прийняло рішення переселити греків із Криму до Надазовʼя, що не пройшло для народу без втрат, так і зараз уже сучасна росія знищує грецькі поселення, вбиває людей, порушує їхні права та свободи.

«У XVIII столітті греків послали в пустелю степів Донеччини помирати від холоду. Коли вони (російська влада) побачили, що ми не вмерли, вони намагалися нас знищити голодом у 1933 році. Мій прадід помер від цього голоду. І коли росіяни побачили, що ми досі живемо, що ми досі греки, то вирішили послати нас у пустелі Казахстану серед ночі, щоб ми там померли від засухи. І зараз росіяни роблять те саме: вони забирають наші села, міста, культуру. Вони намагаються стерти нас з історії. Але ми живемо й переможемо!», — сказала зі сцени Христина Катракіс, посол Фонду ООН цілей сталого розвитку, міжнародна координаторка центру ЮНЕСКО, засновниця благодійного фонду «Будь Світлом».

Про брехливу політику росії щодо греків Надазовʼя зі сцени зазначив заступник голови Донецької ОВА Олександр Шевченко:

«Десять років війни на Донеччині — це біль та трагедія. Важливо розуміти, що наша сила у єдності. Обʼєднавшись, ми можемо протистояти ворогу та його брехливій пропаганді. Греки Надазовʼя завжди робили великий внесок в економічну та культурну складову Донецької області. Саме вони принесли із собою свої унікальні традиції, мову та звичаї, які стали важливою частиною культурного ландшафту регіону. Переконаний, що такі спільні проєкти допоможуть зміцнити нашу єдність, стануть прикладом підтримки духовності українського та грецького народів та стануть символом вірності традиціям предків».

На заході був присутній Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Він розповів Східному Варіанту, що до Офісу Омбудсмана надходять повідомлення про порушення прав і свобод греків із тимчасово окупованих територій:

«Так, надходять. І достатньо багато. Надходять як за офіційними каналами, так і на мій особистий номер телефону. Вони стикаються з примусовою паспортизацією, забороною використовувати та розвивати свою культуру, закриттям усіх релігійних установ, окрім однієї, яку підтримує російська окупаційна влада. Решта церков закриваються. На жаль, російська федерація з 2014 року, як тільки окупувала частину України, одразу почала утискати й порушувати права громадян України, у тому числі етнічних греків».

Усіх, хто не погоджується з російською політикою, затримують, увʼязнюють, незаконно судять, катують. Омбудсман зазначив, що російська пропаганда зараз намагається створити картинку, що нібито «усі греки підтримують російську федерацію». Але це не так.

«Намагаються переконати, що нібито «усі греки, які залишилися на території Надазовʼя, підтримують окупацію». Насправді навіть сьогодні можна побачити, що всі керівники ОТГ, громадських грецьких організацій виїхали з тимчасово окупованих територій. Керівництво Федерації грецьких товариств України виїхало, перереєструвалося на чолі з новим головою Степаном Махсмою, з яким ми й організували таке свято сьогодні», — каже Дмитро Лубінець.

Дмитро Валерійович родом із Волновахи Донецької області, у якій до повномасштабного вторгнення активно поєднувалася українсько-грецька культури. У 2018 році за його ініціативи Волноваха отримала власну вишиванку, яка стала прикрашати будівлю Волноваської районної адміністрації. Активно проводився фестиваль грецької культури «Мега Йорти». Підтримувалися ініціативи грецьких етносів.

«Ми показували, що ми всі разом. Що наша Батьківщина — це Україна. Що наша державна мова — українська. Що Україна забезпечує право на вивчення мов національних меншин. І по греках, мені здається, це було найбільш помітно», — каже Дмитро Лубінець.

«Відчути себе, як вдома»

До повномасштабного вторгнення на Донеччині проживало близько 70-80 тисяч греків, що робило їх третьою за чисельністю етнічною групою регіону. Надазовʼя вважалося центром грецької спадщини та культури в Україні. Тут проводили фестиваль грецької культури «Мега Йорти». Видавалася газета «Елліни України», вивчалася новогрецька мова, існували різні територіальні товариства греків. У Маріупольському державному університеті діяв факультет грецької філології — єдиний в Україні, який навчав новогрецької мови та літератури. У музеях та культурних центрах зберігалися важливі грецькі памʼятки.

Після окупації 2022 року розвиток та підтримання грецької культури тут зупинилося. Російські окупанти у цьому не зацікавлені. А грекам доводиться шукати новий дім.

«Донецька область — це міста компактного проживання греків. Повномасштабне вторгнення дуже сильно вдарило по грецькій діаспорі, яка тут проживала. Багато людей виїхало, багато людей залишилося там, у кого вціліли будинки», — розповів голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.

Фестиваль «Панаїр» дав можливість грекам з усієї України знову зібратися разом, як колись це було на Донеччині. Етноколектив традиційного грецького танцю «Фонду Бумбараса» приїхав на фестиваль з Одеси. Сьогодні вони виступали з двома грецькими танцями. Танцівниці пригадують, як у 2021 році були на фестивалі «Мега Йорти» в Маріуполі. Тоді їм дуже сподобалося місто.

«Свято дуже феєричне. Усі намагалися донести свою творчість. Нам дуже сподобалося місто. Але після цього сталися дуже трагічні події. І дуже шкода, що так сталося із Маріуполем та його мешканцями. Тепер це тільки спогади», — поділилися танцівниці.

Відвідувачка фестивалю Ірина до 2022 року проживала в Маріуполі. Вона поділилася, що атмосфера заходу нагадує їй про дім:

«Грецький захід, святкова атмосфера, Аля Шевцова веде захід. усе, як вдома, у Маріуполі. Іноді мені здається, що я знову там».

Ведучою заходу стала маріупольчанка та громадська діячка Алевтина Шевцова:

«Насправді, це дуже важлива подія, особливо під час війни. Особливо, якщо ми говоримо про єднання і про допомогу. Тому що першочергово цей захід покликаний зібрати допомогу для фонду “Стратегія відродження України”. І тут буде проходити благодійний аукціон. Також відвідувачі та відвідувачки можуть задонатити просто так. Можна познайомитися з культурою греків України, і це теж дуже ціно, особливо тоді, коли росіяни намагаються знищити українську культуру й культуру етносів. Сьогодні це майданчик для тих, хто хоче дізнатися про греків Надазовʼя, зануритися в атмосферу, скуштувати грецькі страви», — поділилася Алевтина.

Поруч із локацією фестивалю розмістили алею героїв грецького походження, які загинули в російсько-українській війні.

Темір Федір народився в Маріуполі. Старший лейтенант Державної прикордонної служби, прикордонної комендатури швидкого реагування «Новотроїцьке». Загинув під Волновахою 7 березня 2022 року.

Олексій Айко народився в Мангуші. Служив у Державній прикордонній службі України. Повномасштабне вторгнення зустрів із побратимами в Маріуполі. 4 березня 2022 року, у результаті бою з переважаючими силами противника, у районі населеного пункту Старий Крим Маріупольської міської територіальної громади головний сержант Айко отримав поранення, несумісні із життям.

Андрій Папуш народився в селі Чермалик. Загинув у травні 2024 року.

Микола Пічахчі — уродженець Маріуполя, етнічний грек. У 2016 році вступив до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України. Під час блокади Маріуполя Микола разом із побратимом на гумовому човні перевозив поранених військовослужбовців угруповання Об’єднаних сил. Кілька рейдів були успішними. Вдалося привезти поранених у польовий шпиталь на Азовсталі. 7 квітня 2022 року під час бойового завдання човен уразили з ворожого протитанкового ракетного комплексу.

Андрій Мурза народився в Мангуші. Молодший сержант. Командир відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу механізованого батальйону оперативного командування «Схід» Сухопутних військ. Загинув 21 жовтня 2023 року.

Дмитро Кияненко народився в Урзуфі. Старший сержант Державної прикордонної служби України. Він пройшов бої за Маріуполь, вийшов з «Азовсталі» за наказом, потрапив у російський полон. Дмитро Кияненко загинув 18 вересня 2022 року в російському полоні в Оленівці.

Слава кожному й кожній, хто боронить нашу свободу! Памʼятаємо про кожного й кожну! Слава Україні! Героям слава!

***