Осередки пропаганди, або навіщо на тимчасово окупованих територіях відкрили центри "Русское слово"
Східний Варіант розповідає докладніше про чергову спробу окупантів зробити населення більш лояльним.
Черговий інструмент російської пропаганди
У грудні минулого року окупаційна влада заявила про відкриття центрів «Русское слово» на тимчасово окупованій Донеччині. Перші чотири центри відкрилися на базі так званої «донецької республіканської універсальної наукової бібліотеки ім. Крупської». Окрім Донецька, центри працюватимуть у Новоазовську, Мангуші та Харцизьку.
Окупанти заявили, що в центрах «Русское слово» планують викладати російську мову, популяризувати її історію та культуру. Цілком зрозуміло, що насправді такі осередки стають інструментом русифікації та маніпуляції свідомістю місцевого населення.
Під виглядом «освітніх ініціатив» окупанти намагаються нав’язати викривлене бачення історії, легітимізувати свою присутність і створити ілюзію культурної інтеграції. Водночас так намагаються знищити українську ідентичність, мову та традиції на її законних територіях. Подібні кроки є елементом інформаційної війни, метою якої є підрив національної єдності та перетворення українців на носіїв проросійської ідеології.
«Такі центри направлені на тих людей, які не визначилися. На тимчасово окупованих територіях є люди, які підтримують росію та які не підтримують. Також є ті, хто не визначився. Імовірно для них і створені такі центри.
Можна припустити, що центри розраховані на людей, які є “незалученими” в суспільстві. Зараз російська пропаганда в окупації працює в дитячих садочках, школах, інститутах та університетах, на телебаченні. Однак є ті люди, хто залишається “за межами” цього. Такі центри імовірно планують похитнути тих, хто має нейтральну позицію», — пояснює головна координаторка ГО «Донбас SOS» Віолета Артемчук.
Навчають російської мови та переписують історію
У центрах «Русское слово» планують навчати українців та українок, які залишаються в окупації, російській мові та культурі. Однак такі «навчання» матимуть мало спільного з реальною освітою. Під виглядом культурного просвітництва російська влада намагається насадити власну ідеологію, заперечуючи українську ідентичність.
Окупанти прагнуть не лише контролювати території, а і змінювати місцеве населення, поступово знищуючи згадки про все українське.
«Методи пропагування через умовну культуру — не нові для російської федерації. Вони роблять те саме, що й до цього — різними способами, у такому випадку через культуру, несуть свої ідеї. Це найбільш небезпечно для тих людей в окупації, які ще не визначилися зі своєю позицією. Якщо окупанти знайдуть способи примусом заганяти людей у такі центри, щоб відвернутися від своїх позицій, то тут дійсно може бути зсув. У цьому небезпека таких центрів», — каже Віолета Артемчук.
Додаткова загроза, що Україна не може створити контрпропаганду, адже не має доступу на місцях на тимчасово окупованих територіях.
Без можливості прямого впливу Україна змушена покладатися на непрямі методи, такі як поширення правдивої інформації через зовнішні канали: радіо, інтернет, соціальні мережі та месенджери. Однак доступ до таких ресурсів на окупованих територіях часто обмежується окупаційною владою, яка блокує українські джерела інформації та замінює їх пропагандистським контентом.
Віолета Артемчук зазначає, що проведення навчання на тимчасово окупованих територіях за російськими програмами — це порушення міжнародного гуманітарного права (МГП). Відповідно до МГП, країна-агресорка мала забезпечувати всі ці роки навчання дітей за шкільними програмами України. Поки що точно не можна сказати, чи можна розцінювати центри «Русское слово» як частину навчання, та чи можна притягнути росію до відповідальності за це.
***
