"Спільнота Відновлення": як переселенці з Маріуполя відновили роботу оптики в Києві

«Спільнота Відновлення» — засноване «Східним Варіантом» ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо ці історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Понад 30 років досвіду в оптичній сфері

В’ячеслав під час розмови згадує, як усе починалося на початку 1990-х років. Україна тільки-но отримала незалежність, це були нелегкі часи. Та попри деякі труднощі, були можливості розпочати щось нове та потрібне для громадян.

Сестра В’ячеслава на той час уже почала працювала в оптичній сфері в Польщі. Саме вона й допомогла подружжю долучитися до цього бізнеса.

«Все почалося з того, що ми пропонували польські оправи. Розповсюджували їх для оптик та медтехніки. Це були роки дефіциту, і в Україні не вистачало оправ, ринок не був ще достатньо сформований. А в Польщі — навпаки. Тоді там був «ренесанс» приватних фірм, які займалися цим. Так ми й почали. А через деякий час вирішили відкрити свою оптику та вже продавати самостійно», — розповідає Вʼячеслав.

Власну оптику подружжя поступово наповнювало продукцією, з якої дещо було зовсім новим для маріупольців:

«Спочатку оправи, потім лінзи, сонцезахисні окуляри. Поступово ми знайомилися зі світовими брендами, додавали їх до асортименту. Це не те що для Маріуполя, це для українського ринку було незвичним. Люди приходили до нас, як на екскурсію. Бо окуляри навіть за 100 доларів далеко не всі бачили чи могли собі дозволити».

Поступово бізнес розвивався. Протягом наступних п’ятнадцяти років родина відкрила ще три оптики в центральному районі міста. Ірина зізнається, що оптичний бізнес їм дуже сподобався. Кожен пацієнт приходив зі своїми запитами та проблемами, а В’ячеслав та Ірина знаходили рішення для кожного та кожної.

«Я люблю це. Мені подобається допомагати людям поліпшувати свій зір, формувати імідж. Наше мистецтво — підібрати потрібний виріб. І коли кожен наш пацієнт задоволений, ми розуміємо наш результат. Буває, пропонуєш людині коштовніші окуляри, а вони їй не підходять. Ми, першою чергою, намагаємося, щоб для людини це було комфортно та гармонійно. Головне — говорити правду, підбирати, рекомендувати. У цьому ключ до успіху. Тоді пацієнт бачить, що йому кажуть правду», — каже Ірина Давидова.

Вʼячеслав розповідає, що оптика — це симбіоз торгівлі та медицини. Та, за словами чоловіка, лікарі частіше за все не зовсім розуміються на виготовленні оптичної продукції, і саме тому працівники оптики повинні брати це завдання на себе. Діагностику зору пацієнти можуть отримати й у самій оптиці. Для цього тут працюють лікарі-оптометристи — профільні спеціалісти, які здатні зрозуміти розлад чи хворобу людського ока.

Наполеглива праця в Маріуполі вивела оптики Вʼячеслава та Ірини на лідируючі позиції в ринку. Але подружжя зізнається, що після 2014 року дещо змінилося.

«Були моменти, коли працювали вдень, а ввечері збирали всі товари додому. Було страшно, адже були ці перестрілки. Зачинили вікна, забили їх щитами. Так вони, мабуть, декілька років і стояли. Поки міська влада не попросила їх прибрати. Щодо продажів, то іноді все вщухало, а коли переселенці приїхали до Маріуполя, то навпаки — стався якийсь пік продажів. А потім воно вже більш-менш стабілізувалося», — пригадує тодішні події Вʼячеслав.

Родина виїжджала на декілька днів із Маріуполя у вересні 2014 року, коли були повідомлення про наступ терористів уже з підтримкою росіян зі сторони Ростова-на-Дону. Тоді наступ було зупинено «Азовом», і через кілька днів подружжя повернулося до роботи.

Вʼячеслав та Ірина зізнаються, що після 2014 року прийняли рішення не відкривати нові оптики, а розвивати ті, що вже були. На це вплинула як економічна ситуація, так і особисті передчуття, що військовий конфлікт не припиниться і може мати подальші загострення. Щоправда, тоді навіть і уявити не могли, які саме.

Повернулися з Варшави, щоб відновити бізнес у Києві

Подальші роки оптики родини Давидових розвивалися, мали нових клієнтів, виходили на прибуток. Звичайно, корективи в роботі сталися під час карантину через COVID-19. Та навіть це не зупиняло маріупольців. І кожен день до оптик приходили пацієнти, які потребували допомоги.

Вʼячеслав зізнається, що напередодні повномасштабного вторгнення вони розуміли, що щось буде. Та не могли уявити, що їхнє рідне місто будуть стирати з лиця Землі.

«Тут із нами в злий жарт зіграв 2014 рік. Ми думали, буде щось таке, що й тоді. Тому залишилися. У нас приватна домівка, я позабивав вікна, запаслися бензином, генераторами, їжею. Ми пів року могли так сидіти, якщо чесно. Але коли прилітають ФАБи… То тут уже нерви не витримують», — розповідає чоловік.

Родина пробула в місті до 16 березня. Коли вже була реальна загроза заходу росіян у місто, стало зрозуміло, що треба виїжджати. Фінальним переконанням виїхати став приліт авіабомби за 70 метрів від домівки родини. Наступного ранку вони вже стояли біля автомобіля та готувалися рушати. 

З подружжям була і їхня дочка зі своїми дітьми, найменшій із яких було всього 10 місяців. Через Бердянськ та Запоріжжя родина виїхала на підконтрольні Україні території. А далі — рушили до Варшави, де їх уже чекала сестра Вʼячеслава.

«Понад рік ми там пробули. Приїжджали до Києва, звичайно. Тут наш син залишався і залишається. Ми одразу приїхали сюди у квітні минулого року, але тут було ще страшно, людей майже не було. Потім приїхали восени — уже було веселіше, усе поверталося до життя. Ми хотіли відновити роботу, але розуміли, що зима буде з відключеннями світла, а для бізнесу це дуже складно. Тож вирішили перенести на весну», — пояснює В’ячеслав Давидов.

OpticHub у центрі Києва

У квітні цього року В’ячеслав та Ірина розпочали підготовку до відкриття: знайшли приміщення в центрі столиці, отримали продукцію, обладнання, підготували персонал. Подружжя зізнається, що у відкритті їм дуже допомогли їхні партнери: хтось надав обладнання в тимчасове безоплатне користування, хтось — продукцію за спеціальними умовами. Це була дуже цінна підтримка, адже В’ячеслав та Ірина розпочинали роботу майже з нуля.

«Уся продукція залишилася в Маріуполі. Ми втратили чотири оптики, власну домівку, усе, що було напрацьовано за ці роки», — каже Ірина.

Дизайном нового приміщення OpticHub Вʼячеслав займався самостійно. Маріупольська оптика в Києві виглядає стильно та сучасно. Тут є меблі в стриманих кольорах, багато вільно простору, дзеркал та світла. Усе обладнано для того, щоб людині було комфортно обрати собі потрібну модель окулярів.

Окрім продукції, в оптиці можна отримати діагностику зору, за результатами якої спеціалісти вже порекомендують або підберуть окуляри чи лінзи. Зараз в оптиці працює дві консультантки — Кристина та Оксана. Кристина родом із Донецька. З окупації до Маріуполя жінка виїхала у 2020 році. До цього працювала в оптиках, тому й у приазовському місті вирішила продовжити свій карʼєрний шлях. Так й потрапила на роботу до Вʼячеслава та Ірини.

«Той Донецьк, який я знала, повністю зруйнували. У мене маленька дитина. Тому й виїхали звідти до Маріуполя. А там потрапила на співбесіду до Вʼячеслава Вікторовича й розпочала працювати. Після того, як виїхали з Маріуполя минулого року, я працювала в оптиках Києва. Та одного дня подзвонив Вʼячеслав Вікторович та сказав: «Додому». І я, звичайно, повернулася», — посміхається Кристина.

Оксана — киянка. У OpticHub почала працювати з моменту її відкриття. Дівчина зізнається, що їй подобається така робота своєю різноманітністю та деякою інтелігенцією:

«Це постійний досвід роботи з різними людьми, цікаві знайомства й допомога людям. Зір — це надважливо для людей. І ми тут, щоб їм допомагати».

Ірина розповідає, що окрім теплого ставлення, у їхній оптиці пацієнти можуть отримати перевірку зору, коригування та допомогу у виборі оптичних приладів. Перша задача — вивести зір пацієнтів до 100%, а друга — захистити його від зовнішнього впливу.

Маріуполь — болючий досвід для родини

Виїжджаючи з Маріуполя, родина бачила зруйновані та спалені будинки, могили місцевих жителів. Від міста, яке вони знали, майже нічого не залишилося. Серед знайомих є ті, хто загинув під час блокади. Та й усе те, заради чого Вʼячеслав та Ірина працювали, було знищено або втрачене. Через це подружжю важко думати про можливість повернення до міста після його деокупації.

«Роки вже не ті. Чи застанемо ми те відновлення? На нього може піти 10–20 років. Тому ми поки що залишаємося і працюємо тут. Але я обовʼязково приїду, щоби побачити рідне місто», — каже Ірина.

Навіть після всього втраченого та пережитого, маріупольці знайшли сили відновити справу свого життя в Києві. Найголовніше — це вірити у свої сили та використовувати всі можливості. Тоді буде результат та розвиток.

Тож Вʼячеслав та Ірина чекають киян та маріупольців у себе, щоби продовжувати їм допомагати навіть в умовах повномасштабної війни.

Вʼячеслав та Ірина отримали відзнаку “Незламні зі сходу”, що символізує їхню силу відновлення та незламності у ці складні часи. 

Як звернутися?

OpticHub

📍 Київ, вул. Саксаганського, 29

📞 +380 68 8 200 400

📞 +380 63 8 200 400

Слідкувати за новинами оптики можна в Instagram

***