Ольга Семибратова: досьє волонтерки з Донеччини та засновниці БФ "Сила Жінки"

Східний Варіант поспілкувався з Ольгою та підготував досьє про її життєвий шлях та волонтерську діяльність.

Освіта та початок трудової діяльності

Ольга Семибратова народилася 22 січня 1990 року у Донецьку, але проживала від самого народження у місті Красногорівка Маріїнського району Донецької області.

Навчалася у Красногорівській загальноосвітній школі №1. Після закінчення школи вступила до Донецького національного університету ім. Шевченка на юридичний факультет, який закінчила у 2012 році.

«У шкільні роки я займалася громадською діяльністю, допомагали бабусям, брала участь у концертах, танцювала. Тобто була активною дитиною. Вже в університеті працювала в безкоштовній юридичній клініці при нашому університеті. Ми писали позови, допомагали бабусям, дідусям, у яких не було грошей винаймати юристів та адвокатів», — пригадує Ольга.

Першим місцем роботи був банк у Донецьку, де Ольга працювала у кредитному відділ до 2014 року.

У 2014 довелося евакуюватись

У квітні 2014 року Ольга вже написала заяву на звільнення за власним бажанням. Потім разом з рідними виїхала до Волноваського району з надією, що все скоро закінчиться. Вона пригадує, що того часу вони з майбутнім чоловіком написали заяву до маріїнського РАЦСу, щоб розписатися. Так вдалося ще раз потрапили додому.

«Ми вимушені були приїхати, місяць вже пройшов і, щоб нас розписали, то потрібно було повернутися назад. І от ми крайній раз повернулися у липні, щоб нас розписали. Вже потім виїхали остаточно. Залишилась там квартира, всі речі — виїхали з пакетами в руках. Ми зупинилися у маленькому селі Ялта Волноваського району. Там жив дідусь чоловіка, моя бабуся, тобто ми всі так купою приїхали з моїми рідними та чоловіка», — розповідає Ольга.

Там разом з чоловіком почала займатися дрібним підприємництвом — вирощували гриби, займалися землею. Згодом її чоловік пішов працювати до комунального закладу. Ольга на той момент була вже у декреті, але продовжувала працювати юристкою онлайн.

Ольга розповідає, що вони з чоловіком хотіли придбати житло у селищі Велика Новосілка, що на Донеччині. Вона розповідає:

«Щоб заробити на житло чоловік поїхав працювати до Чехії. Так у 2021 році ми купили будинок, почали робити ремонт. Паралельно я виграла грант і починала робити пастилу, екоснеки, фруктові чипси. Забирали продукцію і в Естонію — це були знайомі, які були донорами по проєкту. Також в Маріуполь ми передавали у фітнес-центри. І були домовленості у магазини постачання робити. 22 лютого ми доробили ремонт у будинку, 23 лютого я зареєструвала ФОП і 24 — війна».

Початок волонтерства та відкриття БФ

Ольга Семибратова розповідає, що у Волноваському районі у Комарській громаді вона займалася громадською діяльністю. Зокрема долучалась до висадження дерев, збирала кошти на лікування онкохворим людям, відкрили «кімнату добра, куди люди могли приходити і брати речі, які їм потрібно». Ольга додає:

«Ця кімната нам дуже згодилася у 2022 році. Волонтерити почала після початку повномасштабного російського вторгнення з 26 лютого. Вже почали люди виїздити з Волновахи, з Маріуполя. Ми їх зустрічали, одягали, годували, збирали по селах матраци, овочі, речі якісь. Тому, що люди приїздили у халатах і капцях буквально».

Чоловік волонтерки відразу пішов у тероборону, а згодом підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. За спогадами Ольги, 18 квітня зранку їй подзвонив чоловік і сказав, що можливий прорив по громаді, тож потрібно протягом двох годин виїхати.

«Виїхала я в незнайомий населений пункт — це Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області. Там нас прийняли чужі люди, з якими ми були знайомі лише телефоном, — пригадує Ольга. — Приїхала я і ще три сім'ї ми забрали. Була сім'я військових, тобто їм обов'язково потрібно було їхати. І там 27 квітня зареєструвала благодійний фонд «Сила Жінки».

Волонтерка розповідає, що створювала фонд за підтримки близьких людей: тітки, подружки та куми. Ользі згодилися і юридичні знання та досвід роботи у цій сфері, аби все правильно оформити. Вона розповідає про початок роботи БФ:

«По Софіївці дуже гарне керівництво громади, такий сильний керівник. Ми почали працювати з місцевими ВПО, тобто допомагали їм. Здебільшого були сім'ї з Бахмуту. Відкрили соціальну пральню, видавали гігієнічні набори. Ми ж були як нова організація, нікому не знайомі. Мені довелось написати 105 звернень і лише три організації сказали, що можлива співпраця. Отак я сиділа ночами, шукала такі фонди. Погодилися тоді дві організації по Волноваському району і одна по Дніпропетровській області». 

Ольга розповідає, що бувши у Софіївці, вона всеодно турбувалася за свою громаду. Так разом волонтерами перенаправляла туди гуманітарну допомогу. У жовтні 2022 року Ольга повернулася із Софіївки до Ялти, Комарської громади.

БФ закриває потреби у чотирьох громадах

У співпраці з міжнародними організаціями вдавалося закривати  потреби у Вугледарській, Великоновосілківській і Комарській громадах. Вони надавали харчові продукти, засоби гігієни, зокрема спеціальні засоби для людей з інвалідністю, ковдри, обігрівачі, розкладачки, двоспальні ліжка для багатодітних дітей. Також надавали будівельні матеріали для тих, у кого постраждала будівля. 

«З 2023 року я почала охоплювати ще й своє рідне місто — Красногорівку. Там населення складає 1400 людей. Це були виїзди по 3-4 рази на тиждень. Також возили й будівельні матеріали, і продукти та гігієнічні набори, вітаміни, — розповідає волонтерка, —  Загалом по всіх громадах виходило близько 7000 населення, яке ми охоплювали. Були люди, які залишились зовсім без світла, без можливості щось придбати». 

По Маріїнському напрямку Ольга їздила особисто разом з екіпажем «Білий Янгол». Волонтерка додає, що поїздки завжди були «під постійним захистом і чітким дотриманням маршруту начальником поліції Курахового, для якого Красногорівка також рідне місто». Згодом почала самостійно їздити по Великоновосілківському напрямку.

«Є у мене жигулі, то зачепимо причеп і їдемо. У населений пункт Золота Нива, куди навіть не захотіли їхати броньованою машиною перший раз у 2023 році, я поїхала сама. Люди там уже були майже під окупацією. Навантажили тоді повну машину, там овочів люди не бачили. Потім військовим на передову ми відвозимо самі. Так їздимо і дотепер», — говорить Ольга.

Про поточну діяльність

Нині харчовими наборами благодійному фонду «Сила Жінки» допомагає World Central Kitchen, а організація «Людина в біді» – будівельними матеріалами та засобами гігієни. 

Ольга пояснює, що станом на сьогодні волонтери працюють у звичному режимі, але поки що призупинили виїзди у Красногорівку. За словами волонтерки причиною стало те, що люди не квапливо евакуюються, якщо отримують допомогу. І оскільки частина міста вже окупована, то людям в цілях власної безпеки краще евакуюватись.

«Саме з цього приводу ми не веземо — люди мають виїхати. Тому, що це збереже їм життя. Я не хочу робити для галочки, аби люди отримували допомогу і сиділи у небезпеці», — ділиться волонтерка.

Крім цього у співпраці з партнером HIAS благодійний фонд Ольги реалізує такі проєкти, які стосуються питань гендерно зумовленого насилля та психологічної допомоги для дітей. Волонтери проводять офлайн тренінги з жінками та майстер-класи з дітками. 

«Охоплюємо діточок, жіночок. І в зоні активних бойових дій ми проводимо експрес-тренінги. Проблема гендерно зумовленого насилля дуже важлива і треба про неї говорити. Але це все ж сільське населення і дещо інший менталітет у порівнянні з міським. Тому жінки спочатку дуже скептично це сприймали. Але зараз до нас звертаються жінки, яким потрібна підтримка, якась допомога. Коли є фізичне насилля в сім'ї, то ми навіть супроводжуємо такі випадки», — пояснює Ольга. 

Щодо психологічної підтримки для дітей, то волонтери проводять різні активності для малечі. Зокрема це співи, танці, соціалізація в групі, арттерапія. Також за словами Ольги є «нотки патріотичного виховання». З дітьми працює психолог, педагог і соціальний працівник.

Сім'я 

Одружена. Чоловік, Олег, військовослужбовець ЗСУ. У шлюбі мають 9 річного сина Олега. Також Ольга поділилася, що вона зараз при надії — пара очікує поповнення у родині. 

«Я обожнюю свою сім'ю — це моя цінність. Чоловік для мене — це приклад сили. Він постійно служить на нулі і я, дивлячись на нього, кажу, що ми ще не втомилися, якщо він там тримається, — говорить Ольга. — Дуже жалію своїх дівчат з якими працюємо, бо вони зі мною втомилися, якщо відверто. Річ у тому, що я задаю шалений темп і вони навіть називають мене «шалена бджілка». Тобто ми працюємо на повну». 

Соціальні мережі

Особиста сторінка Ольги Семибратової у Facebook.

Сторінка БФ «Сила Жінки» за посиланням.

***