Чи може Донеччина стати туристичною? Два дні з Мар’яною Олеськів

Голова Держагентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів вирушила на схід України. Її, разом з незалежними експертами туристичної сфери, запросив проєкт USAID “Демократичне врядування у Східній Україні” з розвитку туризму в громадах.

Проєкт допомагає Краматорську у написанні Стратегії розвитку громади. Які туристичні магніти є на Донеччині та чи потрібен регіону туризм? “Східний варіант” дізнався особисто у голови ДАРТ.

Досліджуємо Краматорськ 

Одразу після потяга перша локація в поїздці Мар’яни Олеськів Донеччиною біля нещодавно встановленого пам’ятника. Це реконструкція паротягу 9П-337, який відтепер зустрічає всіх гостей міста на Привокзальній площі. 

Він був виготовлений у 1949 році та до 1985 року працював на території Краматорського металургійного заводу. Понад 30 років паротяг стояв уже як пам'ятник у промзоні та доступ до нього був обмежений. Але тепер його після кількох місяців реставрації встановили навпроти залізничного вокзалу.

Друга зупинка ― вілла Протце. Це яскравий особняк у Старій частині міста. Побудований на початку минулого століття у псевдоготичному стилі та належав Емілію Протце ― колишньому комерційному директору заводу Краматорського металургійного Товариства. 

“З цієї будівлі фактично почало розвиватись місто. Краматорськ унікальне місто, тому що мало фактично три центри. Це те, що ми називаємо Старе місто і його центром є це БК, яке побудоване 90 років тому. Конструктивізм навколо якого розкинулась структура старої частини міста. Інші два центри більш нові та розвинулись так само навколо саме БК. Не партійної, не міської ради, а будинку культури. Це важливий момент”, ― зазначив Леонід Марущак, незалежний експерт проєкту USAID “Демократичне врядування у Східній Україні” з розвитку туризму в громадах.

Старовинна будівля має цікаву, але моторошну історію. Як розповідають місцеві краєзнавці, керівництво заводу здебільшого складалося з поляків та німців. Деяких керівників-німців робітники відверто недолюблювали. Комерційного директора Емілія Протце вимагали звільнити та якось навіть побили за зниження чи затримку заробітної плати. 

Краматорськ Протце залишив. З 1917 року в будинку базувалось НК, згодом НКВС, а під час Другої світової війни тут розташовувалось гестапо. Після і до недавнього часу віллу займає поліція. Існують легенди про таємні підземні ходи з маєтку. 

Зараз влада веде переговори з поліцією, яка там базувалася, щоби передати будівлю на баланс міста. Але певна негативна аура сприйняття людей навколо вілли існує. В планах міської ради надати будівлі статус пам’ятки архітектури та зробити повноцінну історичну реконструкцію. Це дозволить зберегти будівлю та захистити її. 

У майбутньому є задум відкрити тут новий простір “Посольство громади”. 

“Цікавить ідея створення на базі будівлі не просто музею, а місця, де громадські організації можуть проводити зустрічі, заходи, переговори та розв'язувати якісь проблеми на нейтральній території. Це історична частина міста, з якого починався Краматорськ. І саме тут варто починати шлях розвитку громадянських відносин”, ― каже менеджер проєкту "Демократичне врядування у Східній Україні" Іван Мукомел. 

До складу Краматорської територіальної громади входять 14 населених пунктів. Є унікальна можливість представити їх всіх тут. До ідей проєктування центру будуть залучені громадські організації.

“Людям хочеться виговоритись і таке місце їм би допомогло спілкуватись між собою. Якщо це історична будівля, яку частково зробити музеєм, то це може змінити нахил на конструктив емоційного спілкування”, ― підкреслює Мукомел. 

Далі делегація вирушила до “Візит-центру” Краматорського регіонального ландшафтного парку. Він знаходиться в селі Комишуваха. Роботи над створенням зони відпочинку розпочались у 2019 році.

Зараз тут знаходиться відреставрована садиба Бантиша, де надалі планують зробити музей, вольєри з дикими тваринами та гостьові будинки.

Найбільше вражень у голови ДАРТ викликала четверта локація ― територія Старокраматорського машинобудівного заводу. Саме з цього місця розпочалась індустріалізація Краматорська.

Наприкінці ХІХ століття бельгійськими промисловцями тут було закладено завод, який у 30-ті роки став базою для решти підприємств.

Зараз завод не працює, цехи пустують. Особливої уваги заслуговують будівлі території ― європейський спадок початку ХХ століття.

Наразі розробляється концепція індустріального парку, яка буде спрямована не на машинобудівну тематику, а культурну.

“По цім будівлям ми бачимо нашарування історії міста та регіону в цілому. Воно йде десятиріччями, відбувалося поступово, як розвивалось місто Краматорськ. Це дуже характерне для цього регіону в цілому, але тільки тут в цьому місці збереглося в майже ідеальному стані. Будівля колишньої лабораторії чистий конструктивізм. Такого більше немає ніде в Україні”, ― наголошує експерт з туризму Леонід Марущак.

Також на території СКМЗ знаходиться перший кінотеатр в місті, що може стати родзинкою майбутньої туристичної точки.

“Ми хочемо зробити Краматорськ містом-хабом, який може приймати людей. Тут є аеропорт, який можуть відновити. Є залізничне сполучення, дуже розвинене автобусне сполучення. Достатня логістична структура, де люди можуть проживати та відпочивати”, ― зазначає Іван Мукомел.

Після круглого столу в Антикризовому медіацентрі, де Мар’яна Олеськів розказала стратегію роботи ДАРТ та поспілкувалась з представниками місцевої влади та громадськості, делегація експертів вирушила в соляні шахти Соледару.

Слов’янськ та Святогірськ

Ранок другого дня розпочався з зустрічі на Слов’янському курорті. Тут голову Держагентства зустрів голова Слов’янської ВЦА Вадим Лях та директорка краєзнавчого музею Євгенія Калугіна. 

Зараз територія відомої оздоровниці не в найкращому стані. Як зазначила Мар’яна Олеськів, у Словкурорту є величезний потенціал, але поки не вирішені питання з документами, розвиток неможливий. Для того, щоб зрушити проблему з мертвої точки, потрібно об’єднати зусилля міської влади та громадськості.

Після Слов’янська делегація вирушила до сусіднього Святогірська. Тут оглянули вже відомі українцям туристичні локації: Святогірську лавру, пам’ятник Артему та історичний музей Державного історико-архітектурного заповідника. 

Чи бути туризму на Донеччині?

В Донецькій області є чим залучати туристів не тільки з України, а й з-за кордону. Наприкінці поїздки “Східний варіант” поспілкувався з Мар’яною Олеськів особисто. 

― Які загальні враження від Донеччини? 

― Я дуже приємно вражена. Мені дуже хочеться, щоб ми відкрили регіон для більшої кількості українців. Зараз треба думати, як це зробити на наступний рік, на початок осіннього сезону, коли люди активно мандрують. У людей є велике бажання розвивати туризм. Це те, що надихає допомагати.

Таким чином регіон розвиватиметься більше. Для людей, які зараз знаходяться на тимчасово окупованих територіях, це буде зразком того, що Україна активно розвивається як держава. Надалі це допоможе реінтеграції та поверненню наших земель. 

― Велика увага приділялась саме Краматорську, індустріальній частині півночі регіону. Також є унікальна природа. На чому варто зосередити зусилля з розвитку туризму в регіоні? 

― Все одно в ментальності українців Донеччина пов’язана з чимось індустріальним. Я розумію, що також є Святогірськ, наприклад, де дуже гарна природа. Святогірська лавра теж є певним магнітом, який в уявленні українців має певне значення для Донецька. Тому я б його розвивала й запрошувала сюди туристів саме через дві такі основні тематики. 

Перша ― це саме природа, Святогірськ, лавра, зелена частина. Паралельно це індустріальний туризм. Заводи, якими можна провести екскурсію, бо це унікальний досвід. 

Коли ми граємо на цих контрастах, показуємо Донеччину різну, таким чином буде легше її подавати. Якщо ми повністю забудемо про індустріальне і почнемо подавати туристам виключно щось природне, це буде дуже сильно резонувати з уявленням людей. Буде важче сприйматись і цьому будуть менше довіряти. 

― З чого варто почати в аспекті природи? 

Плюс якісь знакові місця, які були на всіх шпальтах газет і так далі, вони є важливими. Я колись вже була у Слов’янську. Це гарне місто, можна прогулятись центральною частиною. 

― Які відзначили сильні сторони регіону? 

― Це ті пам’ятки, які є унікальними туристичними продуктами. Це певні пам’ятки промисловості ― заводи, печі тощо. Те, що можна на сьогодні показувати туристам. Дійсно,  це вражає і нічого подібного в Україні немає. Це має бути цікаво великій кількості людей. Тут дійсно дуже гарна природа: річка, сосни, сам монастир. І там є більш розвинена інфраструктура. З давніх-давен це було місцем відпочинку для мешканців регіону. Зараз його можливо відкрити для більшої аудиторії. 

Те, що варто вдосконалювати, це питання локальної кухні. Місць, де можна спробувати місцеву кухню. Також можуть бути місцеві сувеніри, які б символізували цей регіон і які б були виготовлені тут місцевими майстрами. Це народно-художні промисли та взагалі виробництво локальної крафтової продукції. Це дуже важливо. Хочеться привезти завжди не щось таке ж, що виготовляють в Китаї та можна купити на іншому кінці світу, а зроблене саме місцевими виробництвами. З цим варто працювати й думаю, що через рік-два після системної роботи буде сформований доволі потужний туристичний продукт, який привабить велику кількість гостей.