Транспортний колапс та котельні, що не гріють. Як російська окупація руйнує інфраструктуру Донеччини

Критична інфраструктура на тимчасово окупованих територіях Донецької області опинилася на межі занепаду. 

Окупанти не здатні забезпечити ремонт мереж та об'єктів електроенергії й водопостачання. Дефіцит кваліфікованих працівників набирає обертів через мобілізаційні заходи, які росіяни проводять. Крім того, кошти, призначені для відновлення важливих установ, безслідно розкрадаються, позбавляючи місцевих жителів необхідних ресурсів. Умови виживання стають ще складнішими.

Східний Варіант розповість детальніше про масштаб проблеми та її вплив на життя мешканців.

Транспортна криза: більше, ніж просто затримки

Проблема з громадським транспортом на окупованій частині Донеччині стала не тільки дуже поширеною серед місцевого населення, а й наболілою. Скарги про нестачу транспорту, скорочення рейсів та незадовільний технічний стан автобусів надходять з різних районів. Графіки курсування перетворилися на міф.

Зокрема, на сполох б’ють мешканці тимчасово окупованої Макіївки. В місцевих спільнотах вони повідомляють про масове зменшення рейсів, закриття диспетчерських служб, збільшення проміжків між автобусними маршрутами або навіть повне припинення деяких ліній міського транспорту.

“У с. Шлях Ілліча з маршруту №8 на початку лютого зняли всі автобуси. Як пояснили, це через неузгодженість сторін. Замість автобусів пустили на лінію маленькі вузькі маршрутки. Проблема в тому, що селище велике, за маршрутом дві школи, два дитячі садки, а також три лікарні. Уже з кінцевої зупинки маршрутка №2 набивається до стоячих місць, отже на наступних зупинках вміститися в транспорт просто нереально”, — скаржиться мешканка Макіївки в одному з чатів.

Схожі ситуації також в містах Єнакієве, Горлівка та селищах поблизу Донецька. Люди розповідають, що через відсутність маршрутів, вони не можуть дістатися на роботу й до лікарень. Декому навіть довелося звільнитися, бо можливості їздити на таксі немає, а дорога пішки займає багато часу.

“Наболіла проблема щодо відсутності рейсового автобусного сполучення до м. Донецьк. Немає ні маршрутних перевезень, ні рейсових, останній скасували, бо звільнився водій. Крик душі 9-тисячного населення, жителів селища міського типу, де розташована ТЕС «Донбасенерго» і в жителів немає можливості їздити в м. Донецьк і в смт Старобешеве. Але після скасування рейсового автосполучення багатьом довелося звільнитися, оскільки їздити на роботу на таксі немає можливості через низьку зарплату. Пенсіонерам неможливо дістатися у район. У лікарню люди поїхати не можуть, нема на чому”, — розповідає житель Донеччини.

Така транспортна криза пов’язана, в першу чергу, з нестачею робочої сили. За даними Центру національного спротиву, ворог проводить примусову мобілізацію на тимчасово окупованих територіях. 

“Так, на донецькому «донецькелектроавтотранс» дефіцит водіїв складає 60%. Через це громадський транспорт міста на межі колапсу. Окупаційна адміністрація вимушена прохати кремль надіслати гастарбайтерів з рф для виправлення ситуації”, — пишуть у Центрі національного спротиву (ЦНС).

Аварійний стан медичних закладів

Медична допомога — одна з найважливіших складових критичної інфраструктури для життя і здоров'я мешканців будь-якого регіону. Однак, у зоні тимчасової окупації пріоритети змінені, і це відчутно на стані медичних установ.

“На що перетворилася лікарня в Єнакієвому. Обіцяли зробити ремонт, але зробили тільки в головному корпусі, інші в аварійному стані. Людям ніде лікуватися, зате в адміністрацію міста купили новий автомобіль”, — обурюється жителька в місцевій спільноті.

Про потребу в ремонті лікарні розповідають і жителі тимчасово окупованої Горлівки.

“Може в лікарні час ремонт зробити? Вічно мудрують, то плитку перекладають, то фонтан парканом обнесли. Більше нікуди гроші дівати?” — скаржиться горлівчанка.

Як повідомляв Східний Варіант раніше, більшість медичних закладів перепрофільовано на шпиталі для окупантів. Ситуація терпима лише в тимчасово окупованому Донецьку, там можна ще знайти вузькопрофільного лікаря. Однак, не у всіх є можливість туди дістатися.

Мешканці Маріуполя розповідають про відсутність значної кількості “вузьких” спеціалістів у лікарнях. Проблеми також з обладнанням. 

Маріупольська міська рада повідомляє, що у лікарні інтенсивного лікування у 17-му мікрорайоні вже майже два роки ліфт не працює. Це призводить до того, що важкопоранених пацієнтів доводиться носити на ношах на верхні поверхи будівлі, що створює непридатні умови для надання якісної та оперативної медичної допомоги.

Ситуація з життєво важливими комунальними послугами

По всій тимчасово окупованій території Донеччини спостерігаються перебої зі світлом, теплом та водопостачанням. 

Місцеві чати рясніють скаргами про низьку температуру у квартирах та бездіяльність фейкової влади.

Олександр з Макіївки обурюється в одній з місцевих спільнот: 

“Донбастеплоенерго, звертаюся до вас. В місті зупинено 23 котельні: 16 у Макіївці, 4 у Донецьку, 2 у Горлівці та одна в Сніжному. Ви стверджуєте, що всього лише 23 котельні не працюють? Це неправда, і ви це знаєте. Мешканці страждають від відсутності опалення у різних районах, але рахунки лише зростають. У моїй квартирі льодовик, і всім здається все одно. 

Судячи з усього, у половини Донецька немає опалення. У Макіївці котельня 31 працює, але батареї все одно крижані. Люди мерзнуть, труби опалення в підвалах замерзли, а у квартирах трохи вище нуля. Коли ця брехня закінчиться? Коли жителі зможуть повернутися до нормального життя?”.

Представники окупаційної влади продовжують активно розповідати про швидке розв'язання комунальних проблем у місті та обіцяють вирішити усі труднощі, але мешканцям ці обіцянки не допомагають, оскільки вони змушені спати у верхньому одязі та шукати альтернативні джерела тепла.

Все в стилі російської пропагандистської бульбашки: обіцянки залишаються невиконаними, а гроші, відведені на відновлення інфраструктури, розкрадаються, не досягаючи свого призначення.

“Куйбишевський район, без опалення восьмий день, газу в будинках немає, опалюємо тільки шляхом електрики, яку вибиває. Проблеми зі світлом також і в чотирьох сусідніх будинках (і ситуація з опаленням така сама) стіни течуть, з’явилася цвіль. Люди почали хворіти”, — пише жителька Донецька в місцевій спільноті.

Наразі в тимчасово окупованому Донецьку, з 259 котелень так званої “Донецьктепломережі” тепло не подають 6 котелень. Про це повідомили окупаційні ресурси.

Така ситуація з опаленням пов’язана, перш за все, з небажанням і байдужістю російської сторони у відновленні пошкоджених ТЕЦ та труб, які вже давно потребують капітального ремонту. 

За даними Східної Правозахисної групи, ще однією причиною відсутності опалення є зникнення вугільних шахт. В селищах, що розташовані поблизу них, була відсутня система газового опалення. Взимку мешканці обігрівали свої будинки вугіллям, яке або купували, або отримували на шахті. Існували цілі програми з постачання побутового палива працівникам підприємств, пенсіонерам тощо.

Однак, після того, як окупаційна влада росії ліквідувала практично всі шахти на цих територіях, вугілля зросло в ціні та стало дефіцитним. Загарбницька влада також припинила видавати побутове паливо через пільгові програми. Наразі без опалення залишилося понад 67 селищ в окупованих областях Донеччини та Луганщини. 

Починаючи з 2014 року, під контролем окупантів було 107 шахт, а зараз працюють лише 17, з яких лише 10 видобувають енергетичне вугілля. Шахтні селища, які раніше були приблизно по 2 на кожну шахту, тепер перебувають на межі вимирання або вже залишені без життя.

Проблеми є також і з електроенергією. Мешканці повідомляють, що світло можуть вмикати лише на декілька годин, а потім воно знову зникає. 

“Селище Шлях Ілліча вже кілька днів страждає від відсутності електроенергії. Світло вмикають лише на декілька годин, потім знову вимикають на невизначений час. Через ці перебої у нас зламався холодильник, перестав морозити. Під час увімкнення світла ціла дискотека, таке мерехтіння, ніби лампочки згорять у будь-який момент. Бойлер не може гріти воду, і вже цілий тиждень ми не можемо нормально прийняти душ. Замість цього доводиться гріти воду у відрі на газу для дитини. Мікрохвильовка, телевізор і пральна машина відійшли на другий план, ніби ми повернулися в кам'яний вік, а не еволюціонуємо. Єдине світло в темряві — колодязь у дворі, де хоч можна взяти води. На жодне з наших звернень ніхто не реагує”, — пише мешканка Донеччини.

Окрім цього, люди жаліються на постійні прориви каналізаційних стоків, вода заливає вулиці та будинки. 

“У нас в районі каналізація вулицями роками тече і смердить. Учора знову бачила. У ЖКГ взагалі одне начальство тільки роками, у водоканалі напевно теж не було співробітників, щоб усувати це. Люди наймають майстрів самостійно, бо служби не працюють”, — розповідає жінка з Єнакієвого.

Найбільш критична ситуація відбувається у тимчасово окупованому Маріуполі.

Підвали будинків, включаючи новобудови, постійно потопають у каналізаційних відходах, мешканці скаржаться на жахливий сморід на вулицях та антисанітарію. Про це повідомляє Маріупольська міська рада. 

Наприклад, по вулиці Менделєєва, 19 каналізація тече з вересня, а місцеві жителі так і не отримали допомоги від псевдоадміністрації міста.

Понад три місяці вже тече каналізація по вулиці Воїнів Визволителів, 66. Біля будинку забився люк, в результаті чого прорвало труби в під’їздах. Рівень нечистот зростає, у будинку неможливо дихати.

На цю проблему російські окупанти реагують лише тишею та бездіяльністю, бо не вистачає ні техніки, ні персоналу.

“Такої кількості проблем з проривами каналізаційних стоків у місті ніколи не було, як при окупантах. Пошкоджена росіянами критична інфраструктура не ремонтується та не замінюється. Окрім цього, у комунальних службах не вистачає людей, бо мало хто йде працювати за низьку зарплатню, яку ще й постійно затримують. Тому якість робіт відповідна — вкрай низька”, — зазначають у Маріупольській міській раді.

Проблема є також з подачею води та її якістю. Внаслідок російських обстрілів та постійних бойових дій пошкоджено багато каналів. Аварії на мережах виникають майже щодня. Через знеструмлення зупинено чимало помпових станцій.

В багатьох містах окупованої частини Донеччини вона подається за графіком, якого не завжди дотримуються. До того ж вода не добігає до верхніх поверхів будинків, тому що не вистачає напору.

Місцеві мешканці активно поширюють фотографії з водою, колір якої може коливатися від брунатно-зеленого до темно-коричневого.

Воду місцеві мешканці набирають в основному у колодязях, криницях та у приватному секторі. Однак, і це не завжди гарантує якість придатну до споживання. Адже, було зафіксовано декілька випадків, коли каналізаційні відходи потрапили до колодязя з питною водою.

Як от, до прикладу, в місті Донецьк, на вул. Делегатська 11.

Зруйнована промислова галузь

На Донеччині фактично зупинилося промислове виробництво. Усі великі металургійні підприємства зараз знаходяться на окупованій території або у зоні бойових дій. Більшість з них постраждала від постійних ракетних обстрілів і зазнала серйозних руйнувань.

Серед таких підприємств, які припинили свою роботу, є “Електросталь Курахове” та “Краматорський феросплавний завод” у 2021 році, “Енергомашспецсталь”, який зупинився на початку повномасштабної війни, “Азовсталь” та комбінат ім. Ілліча у тимчасово окупованому Маріуполі.

До 24 лютого металургія продавала понад 50% усієї промислової продукції в регіоні. Після повномасштабного вторгнення майже всі великі металургійні підприємства були знищені. Про це повідомили в Донецькій державній обласній адміністрації. 

***

Висвітлені проблеми — це лише вершина айсберга складних умов, які створює окупаційна влада для мешканців тимчасово окупованої Донеччини. Люди змушені пристосовуватись до небезпечних умов виживання, бездіяльність окупантів залишає їх у безвихідному становищі.