Як житель Бахмута навів реактивну артилерію ворога на власний будинок

У спецпроєкті «Колаборанти серед нас» Східний Варіант публікує матеріали на основі публікацій з офіційних ресурсів «Хочу к своим».

***

Спочатку варто сказати кілька слів про славетне місто Бахмут, яке стало своєрідною фортецею, міцною брамою Донеччини. Сили оборони міста, за рахунок його географічних, рельєфних та архітектурних особливостей довгий час сковували ворога та змушували витрачати шалені ресурси, послаблюючи інші ділянки фронту. Оборонці Бахмута — справжні герої, незламні титани, які своєю працею та кров’ю тривалий час робили неможливе. На жаль, українські війська змушені були вийти з Бахмута 21 травня 2023 року на більш вигідні позиції для збереження життя особового складу.

Бахмут (колишній Артемівськ) одне з найкрасивіших міст Донеччини, своєрідний хаб культурного, освітнього та економічного життя регіону з цікавою історією. Спробуємо зануритися у витоки славетного міста-фортеці та згадаємо кілька його перлин, за які жителі Бахмута обожнювали своє  рідне місто:

Місто було засновано у середині XVII століття як фортеця на кордоні між Річчю Посполитою та Московським царством для захисту від нападів кочових народів. Перша згадка про Бахмут датується 1571 роком. Пізніше, в 1680-х роках, тут було засновано постійне поселення запорізькими козаками для видобутку солі з місцевих озер, що дало місту економічний поштовх.

Варто згадати, що однією з головних пам'яток міста були соляні шахти, які працювали протягом кількох століть. Ці шахти, зокрема підприємство "Артемсіль", постачали сіль не тільки по всій Україні, але й за її межами. Соляні шахти також приваблювали туристів, які могли відвідати підземні екскурсії та побачити соляні печери.

Також Бахмут був відомий своєю виноробною культурою, зокрема виробництвом шампанських вин на заводі "Артемівськ Вайнері" (сьогодні — "ARTWINERY"). Це одне з найбільших підприємств в Україні з виробництва ігристих вин за класичною французькою технологією. Винні погреби, розташовані глибоко під землею, також були популярним туристичним об'єктом. Окрім виноробства ігристих вин та соляного виробництва, Бахмут мав розвинену металургійну та машинобудівну промисловість. Підприємства в місті виготовляли різні промислові товари, включно з обладнанням для гірничодобувної галузі.

Важливо, що Бахмут знаходився на важливому транспортному вузлі, що з'єднував Донбас з іншими регіонами України. Місто відігравало важливу роль у регіональній економіці завдяки своїм залізничним та автомобільним шляхам.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну в місті активно розвивалися культура та мистецтво. У Бахмуті було кілька музеїв, палаців культури та театральних колективів. Місто також славилося розвиненою спортивною інфраструктурою та архітектурою, залишеною ще з часів Російської імперії.

Та зараз воно зруйноване ворогом. Спалене та знищене до останнього каменя. Ворог не зупиняється ні перед чим та не має на меті зберегти селища та міста, не думає про жителів регіону, не цінує їх життя. Воєнні злочини росії просто задовольняють криваві амбіції, рахуючи захоплені квадратні кілометри на мапі, які перестають бути придатними до життя.

Ця історія про чоловіка, який зрадив не тільки рідне місто, а і своєю жадібністю зруйнував власний будинок та своє життя.

Ось кілька деталей зрадницького шляху колаборанта з Бахмута:

Олександр Шимченко родом з Іловайська, але тривалий час проживав у Бахмуті. У липні 2022 року його було завербовано через російські соцмережі спецслужбами рф. Чоловік передавав своєму куратору місцерозташування військової техніки та підрозділів ЗСУ, які обороняли Бахмут. Коригував вогонь артилерії та РСЗВ армії окупантів по рідному місту. 

Великий обсяг наданої ним інформації про українські сили оборони було використано армійським командуванням росії для планування наступальних операцій на Бахмут та його подальше оточення.

На цьому зрадник не зупинився та відчувши успіх, втративши відчуття страху — надихнувся обіцянками агентів росії про значні гонорари та почав вибудовувати мережу спільників серед свого оточення у сусідніх Краматорську та Слов'янську.

Здавалося, що кар'єра шпигуна та диверсанта йде вгору. Та далі все було не так райдужно.

Зрадник усвідомив з ким має справу коли росіяни обстріляли з реактивної артилерії подвір'я його власного будинку. Зруйновані господарські споруди, знівечений дах, вибиті вікна та велетенська вирва серед двору трохи витверезили затьмарений розум колаборанта. Він звернувся до свого куратора з росії та той тільки звів плечима, мовивши: «Наверное ошибка произошла, координатами ошиблись». А згодом просто перестав відповідати на повідомлення.

Шимченко припинив співпрацю з російськими агентами, та вже було пізно. Українські спецслужби виявили зрадника раніше, ніж він припинив працювати на ворога. Та основною метою було не затримання одиночного колаборанта, а накриття всієї агентурної мережі та виявлення каналів постачання засобів для вчинення диверсій проти сил оборони України на Донеччині. Колаборант, як і багато його спільників, не зміг уникнути відповідальності та опинився на лаві підсудних. Його було засуджено до 15 років позбавлення волі. Зараз він перебуває за ґратами.

На питання журналістів:

«Що ви відчули, коли прилетіло по Вашому будинку, по Вас?»

Пригнічено відповідає:

«Я відчув себе зрадженим. Не повірив, що зі мною можуть так вчинити. А коли куратор просто на мене «забив» — зрозумів, що мене використали».

***

Якщо ви з тієї чи іншої причини досі співпрацюєте з ворогом і займаєтесь тим, чим займався Олександр, у вас є шанс припинити цю діяльність на визначених умовах. Заповнюйте спеціальну анкету на сайті "Хочу к своим" і чітко виконуйте отримані інструкції.

Володієте інформацією про діяльність ворожих агентів? Допоможіть Силам оборони України! Повідомте, скориставшись анкетою на сайті.