28 Липня 2021, 10:03
Артур Прихно
Важливо знати
Сексуальне насильство на війні: жахливі історії людей, які залишилися забуті. І де шукати підтримку
Сексуальне насильство на війні
Жахливі історії людей, які залишилися забуті. І де шукати підтримку
В Україні є група постраждалих від сексуального насилля під час полону на окупованій території. В ній близько 20 жінок, які намагаються добитися від держави бодай найменшої допомоги та підтримки. Насправді ж, постраждалих більше. Але говорити про це вони не готові. Про те, як жити далі, де шукати підтримку та що має робити держава — читайте у матеріалі.
Сексуальне насильство до жінок та чоловіків під час війни в різних країнах — це не лише воєнні злочини, це заборонений спосіб ведення війни. Він полягає у приниженні людей з метою їх морального утиску, після чого вони не мають моральних сил протестувати та боротися.
На жаль, жертви таких страшних злочинів є і в Україні. Вони пройшли полон в окупованих Росією містах Донецької та Луганської областей, а після звільнення на підконтрольну Україні територію залишилися сам на сам зі своєю проблемою.
Зараз в Україні всього лише близько 20 людей, які відверто заявили про сексуальне та гендерно обумовлене насильство під час полону. Але насправді їх набагато більше, кажуть самі постраждалі.
«Східний варіант» не зміг оминути тему, яка є важкою, але надзвичайно важливою для людей, що пройшли через сексуальне насильство. Ми розбиралися, чого потребують постраждалі, які ініціативи для них будуть корисними та чи робить влада бодай щось, щоб їм допомогти.
На жаль, жертви таких страшних злочинів є і в Україні. Вони пройшли полон в окупованих Росією містах Донецької та Луганської областей, а після звільнення на підконтрольну Україні територію залишилися сам на сам зі своєю проблемою.
Зараз в Україні всього лише близько 20 людей, які відверто заявили про сексуальне та гендерно обумовлене насильство під час полону. Але насправді їх набагато більше, кажуть самі постраждалі.
«Східний варіант» не зміг оминути тему, яка є важкою, але надзвичайно важливою для людей, що пройшли через сексуальне насильство. Ми розбиралися, чого потребують постраждалі, які ініціативи для них будуть корисними та чи робить влада бодай щось, щоб їм допомогти.
Дехто виходить з полону навіть без спідньої білизни
Ірина Довгань — одна з тих, хто координує групу постраждалих від сексуального та гендерно обумовленого насильства. Вона була в полоні у 2014 році. Фото Ірини, на якому вона з українським прапором прив'язана до стовпа бойовиками, потрапило до New York Times. Це і врятувало жінку. Саме завдяки розголосу та іноземним журналістам її звільнили з полону.
Ірина Довгань
Щоб відстоювати свої права і боротися бодай за найменшу компенсацію, жінки об'єдналися в групу SEMA Україна. Це мережа жінок, що постраждали від сексуального та гендерно обумовленого насильства на сході України. В ній, близько 20-ти людей. Більшість цих жінок, за словами Ірини, були цивільними особами, і надавали допомогу СБУ та Збройним силам України. Потім їх взяли в полон бойовики.
«Тема сексуального та гендерно обумовленого насильства під час бойових дій досить табуйована. Навіть коли слідчі говорять із постраждалими, вони готові вислухати про катування, про побиття, про все що завгодно, але про сексуальне насильство ніколи не ставлять питання. Слідчі органи уникають цієї теми, яка для жінок є дуже болючою», — зазначила Ірина.
«Тема сексуального та гендерно обумовленого насильства під час бойових дій досить табуйована. Навіть коли слідчі говорять із постраждалими, вони готові вислухати про катування, про побиття, про все що завгодно, але про сексуальне насильство ніколи не ставлять питання. Слідчі органи уникають цієї теми, яка для жінок є дуже болючою», — зазначила Ірина.
ЖІНКИ ОБ'ЄДНАЛИСЯ В ГРУПУ, ЩОБ ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ПРАВА. ФОТО SEMA УКРАЇНА
Після звільнення з полону у 2014 році й по сьогодні Ірина не отримала жодної допомоги від влади, в тому числі й матеріальної. 100 тисяч гривень компенсації почали виплачувати звільненим з полону тільки з 2017 року.
Зараз жінки, які піддалися сексуальному насильству під час війни, мають ті ж самі права, що й вимушено переміщені особи. Але, говорить Ірина, насправді їх доля складніша.
Зараз жінки, які піддалися сексуальному насильству під час війни, мають ті ж самі права, що й вимушено переміщені особи. Але, говорить Ірина, насправді їх доля складніша.
«На кожну з цих жінок, як і на всіх, хто був у полоні, залишаються «кримінальні справи» про шпіонаж, тероризм, зраду інтересів у так званих «ДНР», «ЛНР». І у них терміни засудження від 12 до 21 року. Якщо ці жінки й хотіли б поїхати та забрати недограбовані речі, або ж продати бодай за якісь кошти своє житло, то їх там чекає ув'язнення. Ці 100 тисяч, які видає держава, є мізерними, враховуючи, що люди виходять з полону інколи навіть без спідньої білизни»
За її словами, приблизно через рік у жінок, які піддавалися насильству, починають проявлятися проблеми зі здоров'ям — як фізіологічні, так і психологічні. Але жодного особливого доступу до отримання лікування та реабілітації постраждалі від насильства на війні не мають.
Так, існують громадські організації, які надають допомогу, зокрема психологічні консультації. Але такі організації сильно залежать від грантів, і часто, за словами Ірини, припиняють курс лікування, не завершивши його.
«Я потрапляла в одну з таких програм, там було 4 зустрічі з психотерапевтом. Це, я вам скажу, дуже руйнуюча практика. За 4 зустрічі по 40 хвилин ти встигаєш лише розповісти про свої проблеми, але ти не встигаєш отримати жодного лікування, жодної підтримки», — розповіла Ірина.
Так, існують громадські організації, які надають допомогу, зокрема психологічні консультації. Але такі організації сильно залежать від грантів, і часто, за словами Ірини, припиняють курс лікування, не завершивши його.
«Я потрапляла в одну з таких програм, там було 4 зустрічі з психотерапевтом. Це, я вам скажу, дуже руйнуюча практика. За 4 зустрічі по 40 хвилин ти встигаєш лише розповісти про свої проблеми, але ти не встигаєш отримати жодного лікування, жодної підтримки», — розповіла Ірина.
Два роки мене вбивали в тюрмах так званої «ДНР»
Марина Чуйкова — медична сестра за фахом. 19 березня 2018 року її взяли в полон бойовики під час перетину лінії розмежування. 655 днів вона провела в полоні так званої «ДНР».
Марина Чуйкова із синами після звільнення з полону Фото з Фейсбук Марини Чуйкової
«Це були тюрми, ями, гаражі й катівні, де залишились життя та здоров'я багатьох захисників та захисниць України», — зазначила пані Марина.
Перебуваючи на окупованій території, вона намагалася допомогти Україні захистити свої території — без зброї в руках в оточенні окупантів з автоматами. За словами Марини, вона співпрацювала з СБУ, «була вухами, руками та ногами для українських військових».
«П'ять років я віддала захисту України. Два роки мене за це вбивали у тюрмах так званої «ДНР». Моя мати померла поки мене катували, а тепер я маю просити допомогу. Багато жінок, які постраждали від сексуального та гендерно обумовленого насильства — це волонтери, журналісти, жінки з різних регіонів України, дружини військовослужбовців. Ми перенесли приниження, катування, тортури, шантажування, згвалтування, погрози, публічне оголення, побиття. Відеонагляд 24 години на добу, використання на важких роботах. Нам пиляли зуби, возили на «розстріл», казали: «ви гнити будете 20 років в наших тюрмах». Полон — це великий моральний тиск», — емоційно розповіла Марина.
Перебуваючи на окупованій території, вона намагалася допомогти Україні захистити свої території — без зброї в руках в оточенні окупантів з автоматами. За словами Марини, вона співпрацювала з СБУ, «була вухами, руками та ногами для українських військових».
«П'ять років я віддала захисту України. Два роки мене за це вбивали у тюрмах так званої «ДНР». Моя мати померла поки мене катували, а тепер я маю просити допомогу. Багато жінок, які постраждали від сексуального та гендерно обумовленого насильства — це волонтери, журналісти, жінки з різних регіонів України, дружини військовослужбовців. Ми перенесли приниження, катування, тортури, шантажування, згвалтування, погрози, публічне оголення, побиття. Відеонагляд 24 години на добу, використання на важких роботах. Нам пиляли зуби, возили на «розстріл», казали: «ви гнити будете 20 років в наших тюрмах». Полон — це великий моральний тиск», — емоційно розповіла Марина.
Марина Чуйкова
Відповідь СБУ
Жінку звільнили під час обміну 29 грудня 2019 року. «Звільнили та забули», — каже вона сама.
Під час круглого столу, який ініціювали самі ж постраждалі, Марина звернулася до президента та керівника СБУ:
«Ми єдині, хто захищав країну в окупації без зброї та інших засобів. Ми залишились без житла, без речей та автівок, у нас вкрали все, навіть частину життя та здоров'я. Будь ласка, надайте нам медичну допомогу, соціальну реабілітацію, житло. Також прошу визнати нас учасниками бойових дій, підтвердити нашу роботу та співпрацю на користь України».
Зазначимо, що працівники СБУ проігнорували запрошення постраждалих від насильства жінок взяти участь в обговоренні проблеми.
Під час круглого столу, який ініціювали самі ж постраждалі, Марина звернулася до президента та керівника СБУ:
«Ми єдині, хто захищав країну в окупації без зброї та інших засобів. Ми залишились без житла, без речей та автівок, у нас вкрали все, навіть частину життя та здоров'я. Будь ласка, надайте нам медичну допомогу, соціальну реабілітацію, житло. Також прошу визнати нас учасниками бойових дій, підтвердити нашу роботу та співпрацю на користь України».
Зазначимо, що працівники СБУ проігнорували запрошення постраждалих від насильства жінок взяти участь в обговоренні проблеми.
Як у світі допомагають жертвам сексуального насильства
Деніс Муквеге з Іриною Довгань. Фото з Фейсбук Ірини Довгань
Конголезький лікар гінеколог Деніс Муквеге у 2018 році отримав Нобелівську премію миру за те, що надав допомогу тисячам жінкам, які постраждали від сексуального насильства під час Другої конголезької війни.
Муквеге створив фонд, аби допомагати таким жінкам по всьому світу. Фонд об'єднує потерпілих з 21 країни й має штаб-квартиру в Нідерландах.
Організація українських жінок постраждалих від насильства "SEMA Україна" є невіднятною частиною цього глобального руху.
Представниця фонду Маліні Лаксмінараян, яка координує його роботу в Україні, розповіла про успішні та не успішні приклади підтримки жінок, які постраждали від сексуального насильства під час війни.
Муквеге створив фонд, аби допомагати таким жінкам по всьому світу. Фонд об'єднує потерпілих з 21 країни й має штаб-квартиру в Нідерландах.
Організація українських жінок постраждалих від насильства "SEMA Україна" є невіднятною частиною цього глобального руху.
Представниця фонду Маліні Лаксмінараян, яка координує його роботу в Україні, розповіла про успішні та не успішні приклади підтримки жінок, які постраждали від сексуального насильства під час війни.
«Після Другої світової війни стало зрозуміло, що Японія, на той час агресор, не збиралася нічого робити для того, щоб компенсувати втрати жінкам, які зазнали сексуального рабства в таких країнах як Південна Корея та Китай. І сам уряд Південної Кореї розв'язав цю проблему, надавши належні компенсації тим жінкам, які пережили приниження, біль, жорстоку психологічну травму та втрачені роки свого життя»
Позитивний приклад є і в Бангладеші. Жінок, які піддалися сексуальному насильству під час «війни за незалежність» у 1971 році, прирівняли до учасників бойових дій з відповідними компенсаціями.
А в Боснії та Герцоговині та Косово зробили надзусилля для того, щоб запровадити належні схеми допомоги. Близько двох десятиліть тому, після збройного конфлікту в Косово потерпілі не могли отримати компенсацію. І лише у 2018 році створили комісію з верифікації потерпілих. Комісія отримує заяви від потерпілих жінок і чоловіків та надає їм офіційний статус, якщо для цього є підстави. Люди з таким статусом отримують 230 євро щомісячної компенсації за свої страждання, а також право на безплатну психологічну підтримку.
А в Боснії та Герцоговині та Косово зробили надзусилля для того, щоб запровадити належні схеми допомоги. Близько двох десятиліть тому, після збройного конфлікту в Косово потерпілі не могли отримати компенсацію. І лише у 2018 році створили комісію з верифікації потерпілих. Комісія отримує заяви від потерпілих жінок і чоловіків та надає їм офіційний статус, якщо для цього є підстави. Люди з таким статусом отримують 230 євро щомісячної компенсації за свої страждання, а також право на безплатну психологічну підтримку.
За даними ООН, понад 60% жінок, що стали жертвами сексуального насильства в ході збройного конфлікту в Боснії, не отримують компенсацію від влади. Фото: ЮНІСЕФ
Українські жінки з групи постраждалих спілкуються з жінками із Боснії та Герцеговини.
«Одна з таких жінок розповідала, що до отримання статусу вона тривалий час була під тиском громадської думки та засудження. Стигматизація жінок, які постраждали від сексуального насильства, на жаль, існує у всіх суспільствах. Коли вона отримала статус, вона почала отримувати грошову підтримку, була визнана жертвою та учасницею війни. Вона сказала таку фразу: «До цього я десятиліттями ходила вулицями, опустивши очі в землю, а тепер я ходжу прямо, впевнено дивлячись людям в обличчя», — розповіла Ірина Довгань.
«Одна з таких жінок розповідала, що до отримання статусу вона тривалий час була під тиском громадської думки та засудження. Стигматизація жінок, які постраждали від сексуального насильства, на жаль, існує у всіх суспільствах. Коли вона отримала статус, вона почала отримувати грошову підтримку, була визнана жертвою та учасницею війни. Вона сказала таку фразу: «До цього я десятиліттями ходила вулицями, опустивши очі в землю, а тепер я ходжу прямо, впевнено дивлячись людям в обличчя», — розповіла Ірина Довгань.
«Наше життя — це постійне намагання вижити у цьому світі»
Татьяна Зезюлькина
Учасниця мережі SEMA Україна Тетяна Зезюлькіна зазначила, що всі постраждалі, які відверто говорять про те, що з ними сталося, готові до співпраці з владою.
«Ми всі відкриті до спілкування і хочемо побачити намагання влади хоч мінімально покращити наше життя. Бо в нас не життя, а постійне намагання вижити у цьому світі», — сказала Тетяна.
Постраждалі жінки озвучили перелік рекомендацій, що може зробити влада, аби частково розв'язати їх проблеми.
В першу чергу вони просять надати постраждалим відповідні статуси про перебування в полоні та сексуальне насильство, які передбачали б безплатне лікування, в тому числі й психологічне.
«Ми всі відкриті до спілкування і хочемо побачити намагання влади хоч мінімально покращити наше життя. Бо в нас не життя, а постійне намагання вижити у цьому світі», — сказала Тетяна.
Постраждалі жінки озвучили перелік рекомендацій, що може зробити влада, аби частково розв'язати їх проблеми.
В першу чергу вони просять надати постраждалим відповідні статуси про перебування в полоні та сексуальне насильство, які передбачали б безплатне лікування, в тому числі й психологічне.
Часто люди після полону залишаються без житла, і це одна з найактуальніших проблем.
Також постраждалі просять відшкодувати їм заробітну плату за час перебування у полоні та врахувати цей термін до трудового стажу. А пенсіонерам, відповідно, компенсувати пенсійні виплати за час перебування в полоні.
Ще одна проблема — депозитні вклади жертв, які потрапили в полон. Зокрема, були випадки викрадення депозитних вкладів. Тому люди розраховують на компенсацію.
Невирішеним тут також залишається питання нарахування пені та відсотків за несвоєчасно сплаченими кредитами за той час, доки жертви були в полоні. Люди не можуть відстоювати свої інтереси перед банками самостійно, тому їм потрібна допомога держави.
Також постраждалі просять відшкодувати їм заробітну плату за час перебування у полоні та врахувати цей термін до трудового стажу. А пенсіонерам, відповідно, компенсувати пенсійні виплати за час перебування в полоні.
Ще одна проблема — депозитні вклади жертв, які потрапили в полон. Зокрема, були випадки викрадення депозитних вкладів. Тому люди розраховують на компенсацію.
Невирішеним тут також залишається питання нарахування пені та відсотків за несвоєчасно сплаченими кредитами за той час, доки жертви були в полоні. Люди не можуть відстоювати свої інтереси перед банками самостійно, тому їм потрібна допомога держави.
«Був випадок, що у людини була заборгованість в 1000 грн, а після трьох років полону вона складала 500 000 грн. І банку однаково, де ця людина перебувала»
І, звичайно, ідентифікація та покарання винних — ще одна незакрита потреба постраждалих. І це одна з найскладніших сторін у цьому питанні.
«В ООН не згадували про сексуальні злочини в Україні»
Ирина Геращенко
Народна депутатка від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко розповіла, що після звільнення 74 українських полонених у 2017 році, 12 з них зізналися, що були жертвами сексуального насильства. Це були як чоловіки, так і жінки.
«Мене тоді шокував той факт, що представники генсека ООН у своїх доповідях про сексуальні злочини в зонах конфлікту ніколи не згадували Україну. І потім ми дізналися, що для того, щоб ця інформація про сексуальні злочини увійшла до офіційних звітів, мають бути спеціально оформлені свідчення», — зазначила Ірина Геращенко.
Такі свідчення передали у 2018 році.
Депутатка також відповіла на питання постраждалих, чому лише з 2017 року звільненим з полону почали виплачувати 100 тис. грн компенсації.
«Наші бюджети були настільки бідні, що ми могли лише підняти деякі зарплати в армії», — сказала на свої виправдання Ірина Геращенко.
За її словами, в парламенті вже кілька років є законопроєкт про статус заручників, політв'язнів, військовополонених. Однак, він не голосується.
«Мене тоді шокував той факт, що представники генсека ООН у своїх доповідях про сексуальні злочини в зонах конфлікту ніколи не згадували Україну. І потім ми дізналися, що для того, щоб ця інформація про сексуальні злочини увійшла до офіційних звітів, мають бути спеціально оформлені свідчення», — зазначила Ірина Геращенко.
Такі свідчення передали у 2018 році.
Депутатка також відповіла на питання постраждалих, чому лише з 2017 року звільненим з полону почали виплачувати 100 тис. грн компенсації.
«Наші бюджети були настільки бідні, що ми могли лише підняти деякі зарплати в армії», — сказала на свої виправдання Ірина Геращенко.
За її словами, в парламенті вже кілька років є законопроєкт про статус заручників, політв'язнів, військовополонених. Однак, він не голосується.
«У кримінальних справах про сексуальне насильство все залежить від свідчень потерпілих»
Представниця Офісу Генпрокурора Вікторія Кравчук розповіла, що ОГП підписав меморандуми з громадськими організаціями, які надають дані про злочини під час збройного конфлікту.
«У кримінальних провадженнях стосовно сексуального насильства дуже складно з'ясувати обставини, і все залежить від свідчень потерпілого. Але потерпілі, як правило, не розказують про ці найтяжчі ситуації, пов'язані із сексуальним насильством. І, нажаль, у більшості випадків потерпілі не повідомляють про ці злочини. Особливо чоловіки», — розповіла Вікторія Кравчук.
За її словами, віднедавна прокуратура отримала можливість розслідувати справи проти тих злочинців, які перебувають в Росії або на окупованій території. Це дало можливість слідчим відновити провадження, які були відкриті раніше, але не могли розслідуватися.
«У кримінальних провадженнях стосовно сексуального насильства дуже складно з'ясувати обставини, і все залежить від свідчень потерпілого. Але потерпілі, як правило, не розказують про ці найтяжчі ситуації, пов'язані із сексуальним насильством. І, нажаль, у більшості випадків потерпілі не повідомляють про ці злочини. Особливо чоловіки», — розповіла Вікторія Кравчук.
За її словами, віднедавна прокуратура отримала можливість розслідувати справи проти тих злочинців, які перебувають в Росії або на окупованій території. Це дало можливість слідчим відновити провадження, які були відкриті раніше, але не могли розслідуватися.
Ирина Довгань
Однак, Ірина Довгань не задоволена таким розслідуванням.
«Співробітники прокуратури сказали моєму адвокату, який представляє мої інтереси на громадських засадах, що вони не можуть знайти мого номеру телефону, а тому не можуть опитати. А минулого місяця я отримала від СБУ відписку, що вони не знають дат мого перебування в полоні, не знають, коли я була звільнена, і вони не мають доказів моєї проукраїнської позиції...
Після звільнення з полону я маю багато зустрічей і навіть не знаю, кому з міжнародних діячів я ще не розповідала про агресію Росії, про те, що мене катували осетини батальйону «Восток». Я знаю їх імена, я бачила їх фото, ми їх опізнали, ми написали велику статтю. Я розповіла всьому світу про це, але в моїй державі СБУ не має доказів моєї проукраїнської позиції. І МВС лише у 2019 році дізналося, що я не знаходжуся в полоні», — розповіла Ірина Довгань.
Вона резюмувала, що такі прикрі моменти позбавляють бажання співпрацювати з правоохоронними органами.
«Співробітники прокуратури сказали моєму адвокату, який представляє мої інтереси на громадських засадах, що вони не можуть знайти мого номеру телефону, а тому не можуть опитати. А минулого місяця я отримала від СБУ відписку, що вони не знають дат мого перебування в полоні, не знають, коли я була звільнена, і вони не мають доказів моєї проукраїнської позиції...
Після звільнення з полону я маю багато зустрічей і навіть не знаю, кому з міжнародних діячів я ще не розповідала про агресію Росії, про те, що мене катували осетини батальйону «Восток». Я знаю їх імена, я бачила їх фото, ми їх опізнали, ми написали велику статтю. Я розповіла всьому світу про це, але в моїй державі СБУ не має доказів моєї проукраїнської позиції. І МВС лише у 2019 році дізналося, що я не знаходжуся в полоні», — розповіла Ірина Довгань.
Вона резюмувала, що такі прикрі моменти позбавляють бажання співпрацювати з правоохоронними органами.
«Люди не розуміють, які речі відбуваються в полоні»
Військова кореспондентка та волонтерка, дружина оборонця Донецького аеропорту Ірина Вовк зазначила, що крім влади, про жахи полону мають знати й пересічні люди.
«Коли в Фейсбуці з'являється повідомлення, що звільнено стільки-то полонених, люди ставлять лайк і все, про це забувається. Люди не розуміють, які речі відбуваються в полоні», — зазначила Ірина.
«Коли в Фейсбуці з'являється повідомлення, що звільнено стільки-то полонених, люди ставлять лайк і все, про це забувається. Люди не розуміють, які речі відбуваються в полоні», — зазначила Ірина.
Вона разом з Дар'єю Бурою видали книгу «Ізоляція: таємні в'язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті». Це сповіді 22 людей, які були в полоні та вийшли на волю під час обміну у 2019 році.
«Там все описано: від спилювання зубів до ударів електричним струмом в різні місця і в різних середовищах», — зазначила Ірина.
Книга видана українською, російською та англійською мовами.
Її планують продавати в різних країнах, аби збільшувати кількість людей, обізнаних у тому, що відбувається в жорстоких катівнях окупованого Росією Донбасу.
«Там все описано: від спилювання зубів до ударів електричним струмом в різні місця і в різних середовищах», — зазначила Ірина.
Книга видана українською, російською та англійською мовами.
Її планують продавати в різних країнах, аби збільшувати кількість людей, обізнаних у тому, що відбувається в жорстоких катівнях окупованого Росією Донбасу.
Які права мають постраждалі від насильства на війні?
Усі люди, звільнені з полону окупантів, мають однакові права, безвідносно до того, чи заявляли вони про сексуальне насильство в полоні, чи ні.
Відтак, держава зобов'язується:
1) організувати зустріч звільнених осіб та супроводити їх до закладів охорони здоров'я;
2) забезпечити надання медичної допомоги звільненим особам, а також медико-психологічної реабілітації;
3) організувати роботу з оформлення та видавання паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
4) надати матеріальної допомоги (після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 100 тис. грн);
5) організувати надання безоплатної правової допомоги;
6) надати звільненим особам психологічну реабілітацію.
Щоб отримати матеріальну допомогу 100 тис. грн, постраждалим потрібно звернутися до Мінреінтеграції із заявою про визнання особою, яка була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та про виплату матеріальної допомоги. У заяві зазначити реквізити свого банківського рахунку для перерахування коштів.
Гаряча лінія Мінреінтеграції — 0800750107.
Відтак, держава зобов'язується:
1) організувати зустріч звільнених осіб та супроводити їх до закладів охорони здоров'я;
2) забезпечити надання медичної допомоги звільненим особам, а також медико-психологічної реабілітації;
3) організувати роботу з оформлення та видавання паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
4) надати матеріальної допомоги (після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 100 тис. грн);
5) організувати надання безоплатної правової допомоги;
6) надати звільненим особам психологічну реабілітацію.
Щоб отримати матеріальну допомогу 100 тис. грн, постраждалим потрібно звернутися до Мінреінтеграції із заявою про визнання особою, яка була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та про виплату матеріальної допомоги. У заяві зазначити реквізити свого банківського рахунку для перерахування коштів.
Гаряча лінія Мінреінтеграції — 0800750107.
Що робити постраждалим від насильства на війні, які хочуть заявити на злочинців?
Як говорить керівник ГО "Східноукраїнський центр громадських ініціатив" Володимир Щербаченко, якщо ж постраждала людина хоче заявити про насильство під час перебування на окупованій території, то вона має подати відповідну заяву до поліції.
При чому зробити це можна не лише відразу після звільнення, а й через деякий час після нього.
Крім того, звертатися можна і в прокуратуру. В Луганській та Донецькій областях працюють управління щодо воєнних злочинів, які займаються зокрема і злочинами щодо сексуального та гендерно обумовленого насильства в умовах війни.
Прокуратура Донецької області — 87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, електронна поштова адреса: [email protected], телефон: (0629) 47-03-76.
Прокуратура Луганської області — 93408, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, 27, електронна поштова адреса: [email protected], телефон: (06452) 4-13-50.
Також звертатися можна й до Офісу Генерального прокурора на адресу електронної пошти: [email protected] з поміткою «для Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора».
При чому зробити це можна не лише відразу після звільнення, а й через деякий час після нього.
Крім того, звертатися можна і в прокуратуру. В Луганській та Донецькій областях працюють управління щодо воєнних злочинів, які займаються зокрема і злочинами щодо сексуального та гендерно обумовленого насильства в умовах війни.
Прокуратура Донецької області — 87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, електронна поштова адреса: [email protected], телефон: (0629) 47-03-76.
Прокуратура Луганської області — 93408, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, 27, електронна поштова адреса: [email protected], телефон: (06452) 4-13-50.
Також звертатися можна й до Офісу Генерального прокурора на адресу електронної пошти: [email protected] з поміткою «для Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора».
Де шукати підтримку?
За словами Володимира Щербаченка, жінки та чоловіки, яким важко заявити про злочини сексуального характеру, можуть спочатку звернутися за підтримкою до групи постраждалих SEMA Україна, або ж до іншої громадської організації.
Далі основні з них:
1. БФ «Восток SOS» у 2021 році надає психосоціальну допомогу людям, які постраждали від конфлікту, у тому числі від СГОН. Фонд проводить освітньо-просвітницькі заходи для постраждалих, організовує групи підтримки; психологічне консультування онлайн та офлайн у м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Контактні адреси:
Печерський узвіз, 19, м. Київ, Україна, 01011;
вул. Федоренка, 49а, м. Сєвєродонецьк, Україна, 93401.
Контактні телефони: +38 (050) 699-84-85; +38 (095) 397-98-48.
Контактний e-mail: [email protected], [email protected]
Вебсайт організації
2. «Ла Страда-Україна» адмініструє роботу національної гарячої лінії з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації; забезпечує надання безплатних правових, психологічних та інформаційних консультацій для постраждалих від СГОН. Лінія працює цілодобово, є анонімною, конфіденційною та безкоштовною.
Телефон гарячої лінії: 0-800-500-335 або 116-123.
Окрім телефонного консультування є можливість звернутися на Національну гарячу лінію через e-mail: [email protected]
Telegram-канал: @NHL116123
Skype: lastrada-ukraine або через месенджер у Facebook
Вебсайт організації
Поштова адреса організації: Україна, 03113, Київ – 113, а/с 26.
Контактний телефон: +38 (044) 205-36-95.
Контактний e-mail: [email protected]
3. ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив»
Організація надає професійну безплатну первинну та вторинну правничу допомогу, у тому числі представляє інтереси в суді осіб, які постраждали від СГОН у ході збройного конфлікту. Допомога надається постраждалим в усіх областях України.
Вебсайт організації
Сторінка у Facebook
Контактна адреса: м. Київ, вул. Ризька, 73-г, 1-й корпус, 25-й поверх, творча майстерня 17.
Контактні телефони: +38 (063) 640-96-40; +38 (044) 578-14-38.
Контактний e-mail: [email protected]
Більше громадських організацій та корисних порад можна знайти в посібнику, розробленому громадськими організаціями для людей, що постраждали від сексуального чи гендерно обумовленого насильства.
Далі основні з них:
1. БФ «Восток SOS» у 2021 році надає психосоціальну допомогу людям, які постраждали від конфлікту, у тому числі від СГОН. Фонд проводить освітньо-просвітницькі заходи для постраждалих, організовує групи підтримки; психологічне консультування онлайн та офлайн у м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Контактні адреси:
Печерський узвіз, 19, м. Київ, Україна, 01011;
вул. Федоренка, 49а, м. Сєвєродонецьк, Україна, 93401.
Контактні телефони: +38 (050) 699-84-85; +38 (095) 397-98-48.
Контактний e-mail: [email protected], [email protected]
Вебсайт організації
2. «Ла Страда-Україна» адмініструє роботу національної гарячої лінії з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації; забезпечує надання безплатних правових, психологічних та інформаційних консультацій для постраждалих від СГОН. Лінія працює цілодобово, є анонімною, конфіденційною та безкоштовною.
Телефон гарячої лінії: 0-800-500-335 або 116-123.
Окрім телефонного консультування є можливість звернутися на Національну гарячу лінію через e-mail: [email protected]
Telegram-канал: @NHL116123
Skype: lastrada-ukraine або через месенджер у Facebook
Вебсайт організації
Поштова адреса організації: Україна, 03113, Київ – 113, а/с 26.
Контактний телефон: +38 (044) 205-36-95.
Контактний e-mail: [email protected]
3. ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив»
Організація надає професійну безплатну первинну та вторинну правничу допомогу, у тому числі представляє інтереси в суді осіб, які постраждали від СГОН у ході збройного конфлікту. Допомога надається постраждалим в усіх областях України.
Вебсайт організації
Сторінка у Facebook
Контактна адреса: м. Київ, вул. Ризька, 73-г, 1-й корпус, 25-й поверх, творча майстерня 17.
Контактні телефони: +38 (063) 640-96-40; +38 (044) 578-14-38.
Контактний e-mail: [email protected]
Більше громадських організацій та корисних порад можна знайти в посібнику, розробленому громадськими організаціями для людей, що постраждали від сексуального чи гендерно обумовленого насильства.
Подписывайтесь на телеграм-канал Восточного варианта
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
42713
