304 собаки та 60 котів: як у прифронтовому Мирнограді працює великий притулок для тварин

Як зараз живе притулок, скільки має вихованців і якої допомоги вони потребують — Світлана Остапкова розповіла Східному Варіанту.

Усе починалося з 40 собак, а зараз їх понад 300

Притулок Світлани Остапкової працює з 2018 року. Щоб допомагати безпритульним, хворим і травмованим тваринам, жінка продала свій магазин і придбала приватний будинок на околиці міста. Там вона й облаштувала прихисток для тварин.

Коли притулок тільки відкрився, у ньому проживали близько 40 собак. З початком повномасштабної війни ця цифра суттєво збільшилася. Наразі у притулку живуть 304 собаки та до 60 котів.

“Коли почалася повномасштабна війна, люди почали виїжджати та залишати своїх собак. Десь на сотню в нас їх додалося. Бувало, що люди просто висаджувати тварин під притулком, прив’язували біля нього. Деяких покинутих тварин я й сама забирала. Також у місті є проблема з собаками, яких збивають машини. Зараз у Мирнограді став інтенсивнішим рух машин, автомобілі “летять” та, поспішаючи виїхати, збивають собак. За останні два місяці таких тварин точно десь 40 було”, — розповідає власниця притулку.

Разом із кількістю тварин збільшилася і кількість роботи, яку треба виконувати щодня.

“Я б не сказала, що наша робота сильно змінилася з початком повномасштабної війни. Ми, як і раніше, даємо прихисток і лікуємо тварин. Змінилася просто кількість собак. Тварин стало більше, а з цим і роботи додалося. Бо за кожним треба прибрати, приготувати їм їжу, накормити, полікувати тих, хто цього потребує і таке інше”, — зазначає Світлана.

Доглядати за такою кількістю тварин — непосильна справа для однієї людини. Тому в притулку працює ціла команда фахівців. Це сама власниця Світлана Остапкова, її помічниця Лариса, працівниця, яка доглядає за котами, та двоє нічних сторожів.

Вивозити тварин із зони бойових дій допомагають військові

Серед вихованців притулку є не лише місцеві тварини, а й привезені із зони бойових дій. Їх Світлана особисто забирала з-під Авдіївки, біля Костянтинівки та в інших населених пунктах. З евакуацією тварин їй допомагають українські військові. 

“Тварини із зони бойових дій чи прифронтових населених пунктів до мене потрапляють чи не щодня. Я сама часто їжджу забирати звідти тварин. Звісно, не прямо на військові позиції, а в місця, куди можна доїхати. Оскільки в саму зону, де ведуться бої, я заїжджати не можу, то їду туди, куди дозволяють військові. Вони мені привозять або приносять тварин, і я їх забираю у притулок. Зазвичай ми обговорюємо всі ці деталі, щоб і для мене це було безпечно, і військові могли туди дістатися”, — розповідає Світлана.

Непоодинокі й випадки, коли самі військові приїжджають до притулку з тваринами.

“Військові буквально через день привозять покинутих і бездомних тварин. Ось, наприклад, позавчора хлопець привіз із Карлівки великого собаку-лайку.  Каже, що тварина була домашня, господарі випустили його і поїхали. Та бійці прикормили пса, а потім привезли до мене. Також нещодавно до нас привезли сімох маленьких цуценят. Собака народила в них у бліндажі й втекла, залишивши діток. Щоб цуценята не загинули, їх привезли до мене”, — каже Світлана Остапкова.

Є у притулку і справжній собака-герой, який врятував життя чотирьом бійцям.

“Нашою трьохсотою собакою був той, якого привезли військові. Він жив з ними на позиції. Якось вони йшли — собака був попереду, а четверо хлопців позаду — і пес наступив на “лепесток”. Собака залишився живий, але йому відірвало лапу. Можна сказати, що він врятував життя і здоров’я чотирьох людей. Щоб врятувати і самого пса, військові вночі привезли його до мене. Ми вилікували, виходили його і він досі живе в нашому притулку”, — розповідає Світлана.

За собаками з інвалідністю потрібен постійний догляд

Багато тварин, які потрапляють до притулку Світлани Остапкової, — це тварини, які зазнали травм. Збиті автомобілями, покусані собаками, тварини з ампутаціями. Допомагати їм, лікувати та створювати комфортні умови для життя — місія Світлани. Та, на жаль, у Мирнограді немає якісних умов для лікування тварин. 

“У нас в Мирнограді немає ветеринарних центрів і цілодобових клінік, немає навіть цілодобового стаціонару. Є клініка, яка працює з 9:00 до 16:00, а після цього хоч вовком вий. Та у мене вже є великий досвід роботи з собаками з інвалідністю, тому допомагаю їм всіма силами. Лікуємо як можемо, робимо все для їхнього нормального життя”, — каже Світлана.

Наразі у притулку живуть 24 собаки, в яких внаслідок травм паралізована задня частина тіла. Щоб вони могли жити далі, Світлана постійно за ними доглядає та створює комфортні умови.

“У мене 24 спинальники. 17 з них не ходять самостійно до туалету, з них потрібно зціджувати сечу мінімум по 5 разів на добу. Постійно за ними доглядаємо і стежимо, щоб не було застою сечі та не “полетіли” нирки. Ці собаки повзають по підлозі, якось рухаються, і тут теж потрібно стежити за ними — обробляємо їм лапки присипками, кремами, щоб вони не стирали їх. Також є собаки в підгузках, які потрібно постійно змінювати. А ще спинальникам потрібен спеціальний корм. Вони не їдять усе підряд, їм потрібен холістик (повністю збалансовані та натуральні корми, продукція найвищої якості серед усіх пропозицій — прим.), бо їхня травна система відрізняється від травної системи здорових собак”, — розповідає Світлана. 

Розглядають питання евакуації 

На жаль, війна все ближче і ближче підкрадається до Мирнограда. Після захоплення росіянами Авдіївки лінія фронту стала ще ближчою до міста. Наразі відстань від Мирнограда до лінії зіткнення складає менш як 20 кілометрів.

Місто часто потерпає від ворожих обстрілів. Страждають від цього і тварини.

“Прильоти у нас постійно. Нещодавно, тьху-тьху, стало трішки спокійніше, а загалом ситуація в місті неспокійна. Тварини, звичайно, теж бояться всього цього, але є собаки різні. Вони ж як люди — у кожного свій характер, свій темперамент та реакція на стрес. Є собаки, які спокійно реагують на вибухи. А ті, наприклад, які вивезені із зони бойових дій чи з військових позицій, дуже налякані, вони сильно всього бояться. У нас в притулку є навіть двоє собак-епілептиків. Вони теж вивезені із зони бойових дій, і ця епілепсія в них набута в умовах сильного стресу”, — каже власниця притулку.

Зараз Світлана розглядає питання евакуації тварин. Та зважаючи на таку велику кількість собак і котів, це потребує великих коштів. Жінка вже має заощадження на “чорний день”, та каже, що цього мало.

“Зараз я думаю, шукаю можливості та моніторю ситуацію. Звичайно, ми розглядаємо варіант евакуації тварин. У нас вже зібрана певна сума, але її не вистачить навіть для того, щоб кудись доїхати з такою кількістю тварин. Наразі я в пошуку варіантів куди їх вивезти. Та поки те, що нам пропонують, нам не по карману”, — зазначає Світлана.

Сама ж власниця притулку виїздити з Мирнограда не планує. Каже, що вона буде потрібна тут.

“Тварин я, звісно, хочу вивезти, адже я відповідальна людина. Наражати їх на небезпеку я не хочу. Та сама планую залишатися в місті, адже тут, я впевнена, буде багато покинутих і бездомних тварин. Припускаю, що ситуація може бути такою, як на початку повномасштабної війни — пусте місто й одні лише тварини. Я тоді теж тут була, багажниками возила їжу для тварин. Кого могла — годувала, де могла — розкидала їжу. У разі загострення ситуації буду продовжувати свою справу”, — каже жінка.

“Притулок — це як будинок, сюди треба все”

Свій притулок Світлана Остапкова утримує власним коштом і завдяки пожертвуванням небайдужих людей. Допомагають притулку і волонтери, хоча не так активно, як у перші дні війни.

“Я помітила, що обсяги допомоги зменшилися. На початку повномасштабної війни дуже всі допомагали, зараз же з цим складно. Волонтери допомагають, але не на постійній основі. Коли в них є можливість, тоді привозять корм. Так щоб повністю забезпечувати кормом — ні, адже його треба дуже багато, щодня йде мінімум 8 мішків корму. Волонтери ж можуть привезти 3 мішки, хтось 5, але ми й за це вдячні”, — зазначає Світлана.

А ось на місцеву владу жінка бідкається. Каже, що за всі роки роботи притулку допомоги від неї майже не отримувала.

“Місцева влада, на жаль, ніяк нам не допомагає. Це за весь час існування притулку, не лише під час війни. І це при тому, що я постійно проводила в місті якісь заходи — стерилізувала тварин, влаштовувала бездомних тварин у родини, налагоджувала зв’язки з різними організаціями. За власної ініціативи я тричі організовувала стерилізації по 300 тварин. Двічі вони проходили у нашому притулку, а в останній раз нам виділили частину будівлі, де ми змогли простерилізувати 350 тварин. На жаль, місцева влада не дуже переймається долею безпритульних тварин”, — зазначає Світлана Остапкова.

Наразі притулок у Мирнограді дуже потребує допомоги небайдужих людей. Підтримати тварин з прифронтового міста може кожен охочий. І це не лише фінансова допомога, кожен може пожертвувати тваринам усе, чого не шкода. 

“Нам потрібна будь-яка допомога, ми ні від чого не відмовляємося. Адже притулок — це як справжній будинок, сюди треба все. Навіть якщо людина хоче відправити якийсь старий рушник на підстилки для спинальників — ми дуже раді й цьому. Віники, совки, миючі засоби, антисептики, будь-які каші, корми — ми приймаємо все. Собакам з інвалідністю також треба пелюшки, мазі, креми. Якщо ж хтось хоче прийти та фізично допомогти, теж будемо дуже раді. Головне не кошти, а бажання допомогти братам нашим меншим”, — наголошує Світлана Остапкова.

Також тварині з притулку можна подарувати дім. Та до вибору нових господарів собак і котів Світлана ставиться прискіпливо. Це має бути справжній друг для цих хвостатих.

“Зараз тварин ніхто не бере, тому знайти їм новий дім майже неможливо. Люди звідси виїжджають, тому логічно, що вони не хочуть брати в сім’ю собак чи котів. Та і віддавати їх комусь у ситуації, коли ми не знаємо, що буде далі, я теж не хочу. Людина може взяти тварину, погратися з нею 3 дні, а потім вирішить виїхати та покине її. Я цього не хочу. Я не віддаю собак на ланцюг, на охорону дач. Не віддаю людям віком старше 70 років, адже бабуся чи дідусь помруть, будинок продадуть, а собаку ногою під хвіст викинуть. Ці тварини для мене важливі, їхній порятунок мені важко дається. Тому я не хочу, щоб вони за шматок хліба на ланцюгу сиділи. Віддати тварину адекватним людям — будь ласка, я тільки “за”, щоб вона потрапила в люблячу родину. А тим, кому собаки щось винні — гавкати чи щось охороняти — ні, не віддаю. Собака — це повноцінний член родини, друг, він не має жити на прив’язі і їсти помиї”, — каже Світлана.

Як підтримати?

Фінансово підтримати притулок Світлани Остапкової можна, переказавши кошти на одну з карток: 5168 7554 3391 5689 (ПриватБанк) або 5375 4141 2368 2220 (Монобанк).

Якщо ж бажаєте відправити якісь речі чи корм, або взяти тварину до себе в родину, звертайтеся з повідомленням в Instagram. 

***