Модульні містечка для переселенців. Чи може тимчасове рішення пережити зиму і бути комфортним

Друга фаза війни з росією актуалізувала питання компактного розселення внутрішньо переміщених осіб. В українських містах думають, як адаптувати модулі до зими та інтегрувати переселенців у приймаючі громади.

«Східний Варіант» побував в одному з таких містечок у Львові і дізнався, як йде підготовка до холодної пори року. А також разом з експертами дослідив проблематику модульного житла у короткостроковій та довгостроковій перспективах.

Поки тепло, що буде далі — не знаємо

Модульне містечко на Сихові — найбільше з трьох, що відкрили у Львові за час повномасштабного вторгнення. Здебільшого тут живуть переселенці зі східних та південних областей України.

В кожного з них залишилася власна затишна оселя, де все було придбано і облаштоване з любов’ю. Тепер же люди вимушені наново створювати свій побут з незнайомцями. Але ніхто не скаржиться, навіть навпаки: люди намагаються гуртом розв'язувати спільні проблеми і допомагати один одному.

Кінець вересня, у Львові у цю пору року багато дощів. Але у день, коли ми приїжджаємо до містечка, яскраво світить сонце. Тому люди намагаються підлаштувати свої плани під сьогоднішню погоду.

Між будиночками розтягнуті мотузки, на яких сушиться білизна. Неподалік жінка розвішує одяг на сушарці, що стоїть просто посеред містечка.

Пані Наталя приїхала з Дружківки. Якийсь час вони жили у селі у 20 кілометрах від українсько-польського кордону, але у травні переїхали до Львова. Звідси її сину зручніше їздити на тренування з баскетболу.

«У нас є душ, туалет, пральня, де перуть за графіком. Італійці встановили нам пральні і сушильні машини», — описує свій побут жінка.

Не нарікає і на район: поруч є три великі магазини, ринки, а ще — поліклініка і ЦНАП прямо навпроти модульного містечка.

Кожен модуль розрахований на 4 осіб. Розмір приміщення — 2,5 на 6 квадратних метрів. Найчастіше тут живуть цілими родинами, але іноді прибувають самотні люди.

У кімнатах — два двоярусних ліжка, дві шафи, стіл і дві табуретки. А ще електричний конвектор для опалення у холодний період.

«Поки нам абсолютно не холодно. У нас же обігрівач всередині є, тому при цій погоді нормально. Правда, трохи волого», — запевняє пані Наталя.

Як буде взимку, не загадує. Каже просто:

«Нам [мер Львова Андрій] Садовий говорив, що будуть утеплювати, але деталей ми не знаємо».

Навпроти її тимчасового житла оселилася родина з Лиману. Бабуся Надія Сергіївна і троє її онуків. Вона починає бесіду зі спогадів, як сусіди лякали її тим, що не варто кудись їхати з Лиману, бо «в Украине беженцы никому не нужны».

«Я дітей відправила раніше, а сама поїхала вже потім. Мене під вогнем українські солдати вивозили. Такі молодці хлопці, на танковій машині везли. І пайком нас годували», — згадує Надія Сергіївна.

З травня жінка живе у модульному містечку.

«Львів нас зустрів так добре, з такою любов’ю. І люди тут живуть з Донбасу, але з різних міст. Ми так здружилися. Як рідна родина. Всі, хто тут мешкають з нами, всі люблять Україну», — каже пані Надія.

Вона теж не знає подробиць про зимівлю у Львові. Але поки повертатися у Лиман, що днями деокупували Збройні сили України, не планує.

Переселенці знову переїдуть

На території містечка є харчоблок, де готують їжу тричі на день. Але найчастіше люди обідають у своїх кімнатах, а не в їдальні. У великому модулі, де вона розташована, також є невеличка піч і кілька холодильників — люди мають можливість готувати самостійно.

У кутку — дитячий простір з книжками та іграшками, поруч за столом дистанційно навчаються діти.

Під душові та туалети облаштовані окремі модулі. І це є основною проблемою для зимівлі у модульному містечку. Для того, щоб прийняти душ, взимку доведеться пройти по вулиці. Те саме — з їдальнею.

Тому на час осінньо-зимового періоду для мешканців модульних містечок Львова облаштують нове тимчасове житло. Про це на брифінгу Львівської міської ради заявив заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач.

«З точки зору функціонування на літній період там було окей і всі люди були задоволені. Але наступає опалювальний сезон і там буде не дуже комфортно, оскільки санвузли та харчоблоки знаходяться окремо. Ми прийняли рішення провести трансформацію модульних містечок і переобладнати їх так, щоб в одному приміщенні були й житлові кімнати, і харчоблок, і душові з туалетами», — пояснює Любомир Зубач.

Тепер поруч з містечком на Сихові планують розмістити 8 двоповерхових модульних будинків. В 1 будинку — 40 житлових кімнат, 12 кухонь, 4 душові модулі. У кожному з них зможуть жити до 160 осіб.

Загально таке містечко зможе прийняти до 1300 людей. Зараз у трьох модульних містечках живо близько 1000 переселенців, їх всіх переселять у двоповерхові модулі.

Натомість старі модульні містечка частково демонтують, а частково законсервують до наступного теплого сезону.

«В Стрийському парку ми містечко повністю демонтуємо. Ми вважаємо, що воно виконало свою роль. Там ми будемо відновлювати спортивні майданчики. На вулиці Пулюя і на Сихові містечка будуть законсервовані. Коли прийде весна-літо, вони знову зможуть використовуватися належним чином», — додав заступник міського голови.

Цей проєкт реалізується міською радою Львова у співпраці з Міністерством розвитку громад і територій України та польським урядом.

Любомир Зубач також зазначив, що львівським управлінням архітектури були зроблені відповідні розрахунки. Для обладнання містечка потрібно понад 500 нових контейнерів, з яких половина — житлові, усі інші — коридорні, харчоблоки, санвузли та сходи. Ці дані передані польській стороні.

«За останньою інформацією ці контейнери вже виготовлено. З боку міста внесок полягатиме в тому, що ми підготуємо земельну ділянку, організуємо якісний благоустрій для того, щоб це був гарний простір і біля житлових приміщень», — резюмував заступник міського голови Львова.

Очікується, що розбудова нового модульного містечка завершиться до початку опалювального сезону. Сума коштів, що підуть на реалізацію, поки не оголошувалася.

Модульне житло буває різним

Україна вже мала досвід розміщення модульних містечок як тимчасового житла для переселенців після початку російсько-української війни у 2014 році. Перші модулі були надані урядом Німеччини та розміщені у кількох українських містах, серед яких були Харків, Дніпро і Кривий Ріг.

Втім, Іван Вербицький зазначає, що як тимчасове житло, модульні будиночки цілком справляються зі своєю функцією. Також вони більш комфортні, ніж, наприклад, тимчасове розселення у спортзалах та школах, де фактично взагалі немає ніякого розмежовування і особистого простору.

Водночас модульне будівництво буває дуже різним.

«Модульне житло за своїми характеристиками може взагалі не відрізнятися від звичайного житла. Окрім різниці у принципі будування, де одне побудоване з модульних блоків, а інше з капітальних матеріалів, наприклад, з цегли», — зазначає Іван Вербицький.

Одним з прикладів більш успішного модульного житла він називає центр «Незламні матусі», побудований у Львові за три місяці. У ньому живуть вагітні жінки та мами з дітьми, що були вимушені покинути свої домівки через війну.

Житло адаптоване для зими, там облаштували електричне опалення. У будинках є спальні кімнати, пральні, душові, вбиральні, кімнати відпочинку, дитячі зони, кухні. За принципом це все ті ж модульні будинки зі спільними просторами, втім виглядають вони принципово інакше, а також частково зроблені з більш екологічних матеріалів.

«Ми також бачили багато різних проєктів складнішого модульного житла від українських архітекторів. Balbek bureau, наприклад, теж презентували модульне житло. Воно більш екологічне. Але можливо їм треба налагодити процес збірки модулів, бо проєкт був представлений зовсім нещодавно», — каже Іван Вербицький.

Екологічна складова модульного житла важлива, оскільки у майбутньому Україні доведеться переробляти їх. І поки що у нашої держави такої практики не було.

Також, на думку, Вербицького, надалі можливе використання модулів для швидкого розгортання тимчасового житла для людей, що постраждали внаслідок природних катаклізмів або техногенних катастроф.

Найбільші виклики ще попереду

Соціальна складова життя у модульних містечках не менш важлива, ніж фізичний комфорт перебування там. Часто ЗМІ відверто називають місця компактного поселення гетто. Мовляв, люди замикаються у своїх просторах і зовсім не інтегруються у приймаючі громади.

«Гетто не виникає саме по собі. Це результат якихось управлінських рішень. Можна зробити, щоб гетто не утворювалося. Є приклади модульних містечок, встановлених на околиці міста. Очевидно, це не сприяє інтеграції людей. У Львові є модульне містечко, біля якого встановили дитячі і спортивні майданчики, якими могли користуватися як місцеві жителі, так і ВПО. Це позитивний приклад», — зазначає Іван Вербицький.

Він підкреслює: питання залучення людей до життя громади ширше за питання модульних містечок. Думку переселенців щодо їхніх потреб з інтеграції можна дізнатися у самих переселенців.

«Головне постійно повертатися до питання переселенців у таких містечках, а не просто поставити його і сподіватися, що проблема якось сама вирішиться. Тому добре, що у Львові містечка адаптуватимуть до зими», — вважає Іван Вербицький.

Але і завжди жити у модульному містечку неможливо. Люди потребують власного комфортабельного постійного житла. Такого, як вони покинули або яке було зруйноване внаслідок збройної агресії росії.

«Найбільший виклик для України — це куди розселяти людей далі. Бюджет української держави обмежений. Зараз ми говоримо про репарації, але коли вони будуть і чи будуть вони взагалі? Люди, які не матимуть достатньо доходів і впевненості у своїх доходах не зможуть взяти іпотеку. Особливо ті, хто втратив все», — резюмує Іван Вербицький.

***