"Відчуваємо, що війна поруч": мешканка Дружківки розказала про життя в місті

Про життя в місті під ракетами та вибухами Східному Варіанту розказала його мешканка Ірина.

«Люди вже звикли до війни»

Ірина проживає з родиною в Дружківці. Працює в м’ясному магазині. Вона розповідає, що працює 14 годин на день — із 6:00 до 20:00. Сам магазин працює з 8:00 до 19:00, але перед початком роботи треба підготувати прилавки та розкласти товар, а після — прибратися, тому доводиться приходити раніше і йти пізніше.

Дружківка знаходиться за 20–25 км від лінії фронту. Зі сторони Бахмута тут чути вибухи та звуки боїв. Чутно й тоді, коли ворог обстрілює сусідні Костянтинівку та Краматорськ. А ті, хто проживають у багатоповерхових будинках, ще й бачать прильоти на власні очі, каже Ірина.

Як і інші міста Донецької області, Дружківка піддається обстрілам зі сторони російської армії. Останній потужний прильот у місті стався 20 лютого. Тоді були пошкоджені підприємства, адмінбудівлі, житлові багатоповерхівки та заклади освіти й культури. На щастя, обійшлося без загиблих.

Для подолання наслідків міська військова адміністрація залучала комунальні служби та спецтехніку. Працівники КП «Комсервіс», КП «Спектр», ДКАТП та ПЕМЗО «Міськсвітло» розбирали завали, прибирали уламки, скло та сміття. У житлових домівках, які постраждали, закривали вибиті вікна та дверні отвори. Для цього використовували будівельні матеріали з міського запасу.

Ірина розповідає, що дружківчанам дійсно допомагають у ремонті домівок, якщо ті були пошкоджені через обстріли. Фахівці комунальних служб допомагають забити вікна та двері за допомогою будівельних матеріалів.

На щастя, житло Ірини майже не пошкоджене. Але під час одного з останніх обстрілів у її будинку пошкодилася частина одного з вікон. Коли минулого року росіяни обстріляли льодову арену «Альтаїр», яка знаходиться неподалік від домівки Ірини, профіль її будинку було пошкоджено. Вона каже, що люди в місті вже звикли до війни. І час-від-часу вибухи вдалині можуть навіть не помічати:

«Мабуть, люди вже звикли до війни та до обстрілів. Просто кожен сподівається, що це його омине. Ракети та снаряди пролітають над нами, ми це чуємо. Іноді на це навіть не звертаємо уваги. Іноді дитина заходить додому й каже: «Мамо, не виходь, там літає». Ну ми й сидимо вдома», — каже Ірина.

«Нам допомагають, скаржитися немає на що»

Після початку повномасштабного вторгнення велика частина дружківчан виїхали, а в магазинах міста спостерігався дефіцит товарів та продуктів. Але зараз мешканці повертаються додому. Ірина каже, що у їхньому місті зараз дуже багато людей. Окрім мешканців, які повертаються, до Дружківки приїхали переселенці з Бахмута, Часів Яру та Костянтинівки.

Станом на сьогодні в місті працює багато магазинів та кафе, дефіциту продуктів чи товарів немає. Є аптеки, банкомати, паспортний стіл та ЦНАП. Працює місцева лікарня.

«Людей у нас у місті багато. У Краматорську, наприклад, буває, їдеш вулицями, а там майже нікого немає. А в нас багато людей. Працює громадський транспорт та міжміський згідно із розкладом. Таксі працює. Легко можна доїхати до найближчих міст чи сіл. Потяги до нас не ходять, звісно. Але з Краматорська вже є залізничне сполучення з іншими містами», — розповідає Ірина.

Ірина відповідно до черги отримує від міської військової адміністрації гуманітарну допомогу. Наприклад, в останньому харчовому пакунку були макарони, борошно, гречка, рис, цукор, олія, консервоване мʼясо, кукурудза, сардини та печиво.

Свекрусі Ірини 88 років. Вона отримує гігієнічну допомогу, до якої входить туалетний папір, вологі серветки, пральний порошок, зубна паста, бритва, мило, а також миючий засіб, губки та сміттєві пакети. Така допомога, каже Ірина, є гарною підтримкою для їхньої родини.

У місті чисто, ділиться Ірина. Комунальні служби регулярно займаються прибиранням: влітку косять траву, взимку прибирають сніг. А зараз починають готуватися до приходу теплого сезону.

Тож Дружківка, не дивлячись на близькість до фронту, живе своїм життям. А люди сподіваються, що лихо омине їх та їхні домівки.

***