Золоті ліки та недоступні "швидкі". Що відбувається з медициною на окупованих територіях сходу України
Забезпечення якісною медичною допомогою на тимчасово окупованих територіях перетворилося на недосяжну розкіш. Космічні ціни на ліки, занедбані лікарні, відсутність аптек та кваліфікованих фахівців — реальність медичної системи окупантів, де здоров'я стає залежним від випадковості й наявності російського паспорта.
Чи є можливість викликати карету швидкої, в якому стані перебувають медичні заклади та що про ситуацію з медициною кажуть місцеві мешканці? Про це детальніше розповість Східний Варіант.
З початку року окупанти систематично відмовляють мешканцям тимчасово окупованих територій у можливості отримати лікування через відсутність російського паспорта. Зараз медичне обслуговування доступне лише особам, які мають російське страхування, отримати яке можна тільки при наявності так званого російського “аусвайсу”, повідомляє Центр національного спротиву (ЦНС).
Єдиним винятком є екстрена медична допомога у випадках надзвичайних ситуацій. Цим самим окупанти юридично ставлять мешканців тимчасово окупованих територій на рівень “іноземців” в їхній власній країні.
Місцева жителька Лисичанська розповідає, що її батьку відмовили у візиті до лікаря, через відсутність повного пакета російських документів.
“Лікарні то відкривають, але потрапити на прийом складно. Днями батько намагався пройти офтальмолога, бо зір дуже сів за два роки війни, і потрібно замовляти нові окуляри. Мало того, що там ціни захмарні для пенсіонерів, окуляри коштують замовити від 10 до 12 тисяч рублів. Так ще й фахівець відмовив у огляді. Через те, що не всі документи рф ще оформили. Сказали, що з 9 січня вони працюють за законами росії”, — пише жінка в місцевій спільності Лисичанська.
Спостерігається сильний дефіцит кваліфікованих кадрів, адже лікарі або евакуювалися до безпечних регіонів України, або поїхали працювати до великих населених пунктів, таких як Луганськ чи Донецьк.
Раніше, в коментарі спеціально для Східного Варіанта жителька Луганська поділилася тим, що відбувається з медициною в місті:
“Майже всі лікарні зайняті шпиталями. Навіть звичайні препарати від застуди продаються за космічними цінами й не дуже гарної якості, часто вони зовсім неефективні, а про вузькопрофільних лікарів взагалі не може йти мова. Якщо раніше людина, в якої проблеми з тиском, щороку проходила лікування й тиждень-два могла полежати в лікарні, то зараз навіть немає такої можливості. Планову операцію можна зробити тільки за знайомством, інкогніто”.
Мешканка тимчасово окупованого Сніжного розповідає, що видимість створення росіянами медичної інфраструктури насправді не забезпечує потреб населення. В місті майже немає аптек, а ті, що залишилися, не мають навіть простих препаратів.
“Степова, відкрили аптеку, навіщо — не зрозуміло, ліків елементарних немає, просто замилили очі, типу зробили. А звідки буде прибуток, якщо немає того, що необхідно? Прийде час, скажуть нерентабельно і знову закриють, так і з рештою”, — каже вона.
Купити ліки за зниженою ціною, за всіма традиціями російської пропаганди, можна лише поставивши підпис за путіна на псевдовиборах. Таке оголошення з’явилося в одній з аптек Луганська:
“Залиш підпис за володимира володимировича путіна та отримай знижку в 15% на будь-який товар у нашій аптеці”.
В іншому випадку — вартість будь-яких медичних препаратів та послуг просто захмарні й для багатьох недоступні. Жителі наводять приклади цін і кажуть, що для окупантів — це вже стало певним бізнесом.
“Як люди не могли безплатно вирішити проблеми зі своїм здоров'ям, так і не можуть. Немає грошей — помирай! І навіщо людині нові корпуси, перинатальні центри, інфраструктура та інше, якщо немає за що купити необхідні ліки. Або зробити необхідну операцію. Усі ці промови не для жебраків. Жебраки з вашою пенсією в 12 тис. рублів живуть навмання! З найдешевшими ліками, без санаторіїв, клінік і навіть без зубів”, — емоційно розповідає чоловік в чаті окупованого Сєвєродонецька.
Можливість (або її відсутність) викликати карету швидкої
Окрім того, що в багатьох регіонах люди позбавлені можливості зателефонувати на гарячу лінію, через відсутність зв’язку, диспетчери невідкладної допомоги часто не реагують на виклики, затримують відправлення карет швидкої або перебувають на робочому місці напідпитку.
Зокрема, на цю проблему скаржаться мешканці тимчасово окупованого Алчевська:
“Підкажіть, будь ласка, куди звернутися, якщо швидка не приймає виклик? Телефоную 103, запитую, чи можна замовити швидку, бо два дні температура, жодні ліки не допомагають. Мене запитують, яка температура. Я кажу, що 39 і 5. На що вони мені порадили пити таблетки”.
Стан медичних закладів та поведінка працівників
Якщо все ж пощастить викликати швидку чи потрапити до місцевої поліклініки, то навіть це не гарантує належних умов для лікування, адже решта медичних закладів, які не були перепрофільовані під шпиталі для окупантів, потребують капітального ремонту.
Так до прикладу, в 9-й поліклініці району Мала Вергунка в Луганську ситуація досягла критичного рівня. Місцеві жителі розповідають, що будівля потребує негайного втручання, оскільки тинькування обвалилося, стелі течуть, а пацієнти ризикують отримати травми від обвалів. У коридорах стоять старі та зламані стільці, кабінети маленькі та погано обладнані, що ускладнює надання медичних послуг.
Люди, які звертаються за медичною допомогою, виражають своє обурення також стосовно поведінки медичних працівників. За словами місцевих жителів, лікарі відмовляються виконувати свої прямі обов’язки та грубіянять.
“У чорний список травмпункт 17 лікарні м. Донецька. Лікарі відмовляються виконувати свої прямі обов’язки, посилаючись на необ’єктивні причини, при цьому хизуючись своєю безкарністю: можете йти куди завгодно і скаржитися кому завгодно”, — розповідає донеччанка.
“Парочка відгуків про персонал дитячої травматології на 22-й лінії в Макіївці. У вересні ми дитині в цій лікарні ногу зашивали. Коли ми приїхали, було багато дітей з поламаними руками, і моя дитина стікала кров'ю 3 години, поки я не почала лаятися, щоб нас прийняли. Поводження лікарів там дуже скотське, розмовляють по-хамськи. З горем пополам нам зашили ногу", — розповідає жителька Макіївки.
Відповідно до норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни, країна-агресор зобов'язана надавати населенню необхідну медичну допомогу. Це передбачає продовження роботи медичних закладів на окупованих територіях та забезпечення всіх пацієнтів необхідними послугами. Також важливою є доступність аптек, щоб громадяни могли отримати необхідні ліки та медичні засоби.
Проте, росіяни вже вкотре порушують міжнародні стандарти та діють на свій розсуд, ігноруючи права цивільного населення і ставлячи під загрозу їхнє життя.
***
Нагадаємо, що Східний Варіант запустив гарячу-лінію “HelpPrint” для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. На цей канал зв’язку можуть звернутися люди, які потребують підтримки, допомоги або ті, хто бажають безпечно поділитися інформацією чи своєю історією. Також у Східного Варіанта працює сайт-дзеркало, який обходить блокування російських окупантів без VPN.