"Спільнота Відновлення": як маріупольський бренд військової амуніції вже понад рік працює в Луцьку

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

«Я була з моїми батьками у квартирі біля Драмтеатру й дивилися, як бомблять місто й Азовсталь»

Оксана Макарова багато що робила в Маріуполі: займалася нерухомістю, тримала майстерню з епоксидної смоли, з якої виготовляла сувеніри, допомагала чоловікові створювати швейні вироби для військових. Саме це в майбутньому прокладе дорогу для нового, але більш масштабного, виробництва.

Чоловік Оксани — професійний військовий. Брав участь у визволенні Маріуполя у 2014 році, за що має медаль від Президента України. Разом подружжя вже понад 5 років, виховують маленького сина, якому на момент блокади Маріуполя було лише півтора рочка.

Оксана розповідає, що її чоловік завжди казав про можливість загострення військових дій. Але вона не могла подумати, що загострення буде такої сили, й що окупантська армія зноситиме цивільні будинки з лиця землі. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Оксана, як і сотні тисяч маріупольців, залишилася в місті разом із родиною.

«Ми були в центрі міста до якогось часу. А потім виїхати вже було неможливо й ми застрягли в місті. Я була з моїми батьками в моїй квартирі біля Драмтеатру, і ми дивилися, як бомблять місто та Азовсталь. Домівки навколо нас були вже сильно зруйновані, поруч із нами була будівля, яка стояла на одній ніжці. Я прямо з вікна на неї дивилася. Ми були там до вечора 15 березня. Я вже зрозуміла, що місто рівняють із землею», — пригадує Оксана страшні події весни 2022 року.

Чоловік Оксани тоді вже перебував на службі та виконував бойові завдання. Зв’язку з ним не було. До цього вони домовилися: щоб не було — Оксана діятиме за обставинами, адже головне — це захистити сина та зберегти життя.

Після 15 березня Оксана разом із родиною переїхали на іншу квартиру, яка була в сусідньому районі міста. Але ситуація там була не краща — окупанти якраз почали обстрілювати військову базу, яка була недалеко. Багато прильотів було в цивільні будинки, де залишалися сотні людей.

«18 березня я вже зрозуміла, що треба їхати. Ми чекали евакуації, ми чекали хоч якоїсь інформації, але був повний вакуум. Тому ми всією родиною, нас було десятеро та французький бульдог, підготували наші автівки та на залишках бензину рушили вперед, не знаючи, що нас там очікує. На наш подив, ми виїхали за один день. Я встигла вибратися до початку роботи фільтраційних таборів. Не знаю, що було б, якби я туди потрапила», — розповідає Оксана.

Виїзд був нервовий. Оксана боялася, що будуть питати за чоловіка, за автівку, що можуть пристрелити собаку. Та, на щастя, уся родина дісталася Запоріжжя, звідки рушили до Волинської області.

«Добрі люди просто нам написали в соціальній мережі, що є такий дім, він у селі біля Луцька, і вони покликали нас до себе. І так ми приїхали до села Милуші, яке за 5 кілометрів від Луцька», — пригадує підприємиця.

«Чоловіку не вистачало спорядження, і я почала шити його сама. Так з’явився “TETRAPOD_MRPL”»

У Милушах Оксана бажала зайняти чимось руки й голову, щоб хоч трохи відволіктися від того, що відбувалося. На горищі вона обладнала маленьку кімнатку та почала відроджувати майстерню з епоксидної смоли. Підприємиця зізнається, що почати це хобі — дуже дорого. Якраз тоді Оксана виграла грант, що суттєво пришвидшило її роботу:

«Підтримка людей довкола була колосальна. У Милушах люди просто неймовірні! Вони приносили нам і їжу, і картоплю, одяг дитині, іграшки. Хата була старенька, але вона топилася, там була вода, ванна. Я потрапила, можна сказати, в ідеальні для себе умови. І в мене був час трошки зібратися, зустріти дуже хороших і привітних людей на своєму шляху. І зрозуміти, що я маю рухатися далі й підтримувати свою країну, як можу».

Оксана пригадує, що її чоловік вийшов на службу з домівки в Маріуполі в зимовій формі. Усі речі залишилися в рідному місті. Оксана намагалася шукати спорядження, але всі магазини пустували. Тоді вона купила першу швейну машинку, у чому допоміг Український ветеранський фонд, і почала шити.

«Я відправила чоловікові все потрібне, що зробила. А тут виявилося, що потрібно й іншим хлопцям. Так я паралельно почала робити це спорядження. І так зʼявився «TETRAPOD». З часом уже зʼявилася майстерня, бо моїх рук стало не вистачати. Ми шиємо спорядження, яке дійсно є надійним, якісним та ефективним у роботі. Це спеціальне спорядження для тих, хто постійно в бою та на передовій», — розповідає Оксана.

Розробити таке спорядження та зрозуміти, яким воно повинно бути для бійця, Оксані допоміг чоловік. Саме від нього вона дізналася, що буде зручнішим, а що, навпаки, заважатиме. За словами підприємиці, зараз військовослужбовці готові чекати своє замовлення тижнями або місяцями, адже знають, що тут отримають те, що їм дійсно потрібно.

Сьогодні майстри та майстрині в «TETRAPOD_MRPL» виготовляють сумки для FPV-дронів, РПС, аптечки, рюкзаки, медичні рюкзаки, каремати, магазини й так далі.

«Усе, що є на бійці, може бути в нас», — каже Оксана.

Зараз у майстерні працює семеро людей разом з Оксаною. Розпочати роботу виробництва, до речі, допоміг грант від державного проєкту «єРобота». Назва «TETRAPOD_MRPL» повʼязана з відомим маріупольським символом — інженерною конструкцією «тетрапод», яку використовували для укріплення блок-постів Маріуполя з 2014 року.

«До кінця року планую відкрити в Луцьку художню майстерню»

За понад рік роботи Оксана змогла налаштувати роботу «TETRAPOD_MRPL». Тому зараз вона повернулася до ідеї власної майстерні з епоксидної смоли. Нещодавно підприємиця виграла ще один грант, що допоможе їй у цьому. Планується відкриття художньої майстерні, де проходитимуть майстер-класи, зустрічі для переселенців та заняття для дітей.

«Команда «TETRAPOD» працює вже й без мене. Я там не потрібна. Тому в мене є можливість повернутися до улюбленої справи. Ми хочемо, щоб дівчата зі своїми дітками могли прийти, відволіктися, попити чаю, поспілкуватися. Бо, звичайно, складно бути в іншому місті, втративши домівку, близьких людей. І ми зараз намагаємося залишатися тут, намагаємося зрозуміти, що дороги назад немає, життя минулого вже немає», — каже Оксана.

За словами героїні, починати з нуля складно, але це потрібно робити, адже життя продовжується:

«Як би ми не любили Маріуполь, я не повезу туди свою дитину в найближчі років пʼять після деокупації. Там загинуло багато людей, усе зруйновано. Я не хочу травмувати дитину й себе. Треба розуміти, що це життя вже закінчено. Воно прекрасне, але воно в минулому. І просто сидіти чекати немає сенсу. Тому я вже зараз намагаюся рухатися».

Сьогодні «TETRAPOD_MRPL» допомагає отримувати українським військовим потрібне спорядження, а також підтримує економіку країни, створюючи робочі місця та сплачуючи податки. Паралельно Оксана Макарова створює художню майстерню, де відбуватимуться зустрічі переселенців. Своїм прикладом підприємиця з Маріуполя показує, як можна інтегруватися в нову громаду, приносячи користь і їй, і собі.

Оксана здобула відзнаку «Незламні зі сходу» від Східного Варіанта! Оксана — приклад незламної людини з Донеччини!

Як звʼязатися? 

Ознайомитися з виробами Оксани з епоксидної смоли можна за посиланням

Подивитися військове спорядження можна за посиланням

***