Першого дня — понад 200 щеплених. Репортаж з першого на Донеччині центру вакцинації від коронавірусу

Суботнього ранку біля найбільшого маріупольського спортивного комплексу «Іллічівець» багато машин. Сьогодні сюди приїхали не тільки любителі потренуватися у вихідні, а й охочі отримати першу дозу вакцини від коронавірусу.

За тиждень місцева влада в спорткомплексі розгорнула повноцінний центр вакцинації, який працюватиме вихідними з 9 до 15 годин. Записуватися не обов'язково, головне — взяти з собою паспорт та ідентифікаційний код.

Кореспондентка «Східного варіанту» побувала в першому в області центрі вакцинації й дізналася, як все організовано зсередини.

Добровільна згода на вакцинацію

Невелика черга з охочих отримати першу дозу вакцини зібралася перед входом в спорткомплекс ще до його відкриття. На вулиці вже було кілька вказівників про те, де проводиться вакцинація. Втім, навіть вгадати було б неважко: поруч припаркована машина «швидкої допомоги» на випадок, якщо когось знадобиться терміново везти до лікарні.

Одягнувши на себе прескартку, входжу всередину. У холі стоять чотири столи, де люди заповнюють бланк згоди на вакцинацію. Перша черга вишиковується якраз до цих столів.

На столах є зразки для заповнення, ручки, паперові рушники й антисептик, щоб побризкати руки після використання спільних ручок. Але, на жаль, немає ніяких інструкцій щодо заповнення бланка, хоча періодично до столів підходить жінка і консультує охочих.

— В правому верхньому кутку ще допишіть своє місце роботи, — радить вона. 

Пізніше вона скаже, що в тому ж кутку потрібно дописати ще й руку, в яку вколюватимуть вакцину. Хоча на бланку для цих відомостей граф передбачено не було.

У бланку потрібно записати стандартні дані — ім'я, адреса, телефон, і пройти короткий опитувальник про наявність хронічних захворювань, порушень кровотворення, алергічних реакцій.

Також описані стани, які не є протипоказаннями — судоми, лікування антибіотиками, неврологічні розлади й так далі.

Оскільки нічого подібного у мене немає, я швидко заповнюю бланк і підписую в ньому свою згоду на вакцинацію.

Попереду ще одна черга — вже до медпрацівників, які оцінюють стан. Вона трохи просувається. В цей час жінка, яка інструктує щодо заповнення бланків, каже:

— Згоду потрібно оформити у двох примірниках.

Всі письмові столи й стільці вже зайняті, доводиться брати бланк і ручку і заповнювати його буквально «на коліні», щоб не втратити своє місце в черзі. Сподіваюся, тепер нововведень не буде.

Багато літніх, мало підлітків і батьків з дітьми

Черга просувається дуже швидко, буквально кожну хвилину.

— Молоді люди, я перед вами стояв, пропустите? — запитує чоловік середніх років.

Чесно кажучи, я не впевнена, що він дійсно стояв переді мною, але сперечатися не хочу. Занадто доброзичлива атмосфера в черзі. Пізніше до нього приєднуються ще дві жінки.

Потрібно сказати, що прийшло більше людей, ніж я очікувала. Вранці одночасно в центрі знаходилося близько 60 осіб, які прийшли на вакцинацію. Це люди різного віку — є і пенсіонери, і середнього віку, і молоді. Зовсім мало лише підлітків і батьків з дітьми.

Пізніше черга стала рідшати.

— А чому преса без черги не проходить? — з посмішкою говорить чоловік, який зайняв чергу переді мною.

— А ми з народом, як усі, — відповідаю. — А ви чого прийшли вакцинуватися?

— Мені цікаво, чи дозволять мені чи ні. У мене тромбоз. Подивимося, що лікар скаже, — каже чоловік.

А я про себе думаю, що молодець все-таки людина — йде вакцинуватися, маючи тромбоз, а багато хто не довіряє щепленню, зовсім не скаржачись на здоров'я.

— Ви ведете активне соціальне життя? Часто з дому виходите? — питаю. 

Він ствердно киває, хоча зізнається, що вже на пенсії й не ходить на роботу.

«Дівчино, не боїтеся?»

Підходить моя черга. Приязна медична працівниця швидко міряє сатурацію і температуру. Сатурація і пульс в нормі, а ось температура «підкачала» — 34,4 градуса.

Деяким міряють ще й тиск, але у мене просто запитали, чи не гіпертонік я? Таких скарг немає.

— Отже, дивіться. Після щеплення місце мочити добу не можна, приймати алкоголь не можна ще три дні. Увечері може піднятися температура і з'явитися симптоми гострих вірусних або бактеріальних інфекцій. Можна випити парацетамол або ібупрофен, але ніяких противірусних або антибіотиків, — серйозно каже жінка в білому халаті.

Я киваю.

— Не хвилюйтеся, вірус інактивований, ви не захворієте, — наостанок каже вона.

Тепер залишилося найголовніше — вколотися. Для цього стоїть чотири кабінки, я відразу йду в першу. Там літня медична працівниця запитує:

— Не боїтеся, дівчино? Не переживаєте?

Я, звичайно, не боюся. Знаю, що вакцина не болюча, а страху голок у мене немає. Але взагалі-то така турбота про мої переживання через вакцинацію дуже розчулює.

Медпрацівниця забирає у мене один з бланків і каже, що за кілька тижнів мені подзвонять і запросять на повторну вакцинацію.

— Отже, дивіться, ось вакцина. Одна доза для однієї людини, — жінка показує мені крихітну пляшечку вакцини CoronaVac. Їх в Маріуполі зараз понад 7 тисяч. На початку червня ВООЗ схвалив її використання для масового використання.

Поруч вже налаштували камери колеги — фотожурналісти. Я теж прошу дозволу сфотографувати.

— Дівчата, давайте швидше, а то мене тут цілий день фотографують, — жартома підганяє медпрацівниця.

Напевно, звичайні медики не звикли до посиленої уваги преси.

Побочки є, але поки що ледь відчутні

Укол роблять буквально за 5 секунд і відразу відправляють на лавочку неподалік — пів години посидіти та постежити за своїм станом.

Вже там помічаю чоловіка з тромбозом. Судячи з того, як він тримає рукою плече, щеплення йому все-таки зробили.

Колеги по цеху теж планують вакцинуватися, але через ненормований робочий графік намагаються підгадати час, щоб можливі побічні ефекти не нашкодили роботі.

До речі, про побочки. Поки спілкуюся з журналістами, відчуваю, як злегка ломить ліву руку.

Пів години проходять непомітно — гортаю стрічку і викладаю селфі з місця подій в Facebook.

Дорогою  додому зустрічаю кілька людей, які обговорюють вакцинацію. Деяких з них впізнаю — разом стояли в черзі. В аптеці купую пластир і парацетамол. Не знаю, чи знадобиться.

Уже вдома відчуваю, що руку ломить сильніше, біль віддає в пальці. Але не критично.

О 16 годині на сайті міської ради з'являється новина — «В центрі масової вакцинації за день зробили понад 200 щеплень». І я — одна з двох сотень. Поки невідомо, як оцінює такі темпи вакцинації місцевий департамент охорони здоров'я.

У коментарі виданню «Приазовский рабочий» директор профільного департаменту Андрій Ремпель сказав, що чотири медбригади готові були робити по 15 щеплень на годину. Тобто, з 9 до 15 години, в центрі масової вакцинації могли б вакцинувати 360 осіб. Тобто, цієї суботи центр прищепив більш ніж половину від запланованого. Напевно, це хороший показник.

Загалом від організації процесу залишилися хороші враження — медпрацівники дуже привітні й добрі, в черзі теж всі поводяться максимально привітно. Все пройшло в приємній дружній атмосфері.

Поради тим, хто хоче вакцинуватися

1. Приходити на вакцинацію можна без запису, а можна і тим, хто вже раніше записувався. Але якщо ви вже отримали першу дозу вакцини, то за другою в центр масової вакцинації приходити не потрібно, вам відмовлять. Це зроблено для того, щоб не змішувалися списки вакцинованих.

2. Краще взяти з собою свою ручку. Так ви зможете заповнити бланк самостійно.

3. Не забудьте паспорт і ідентифікаційний код. Хоча мені він не знадобився, ці документи просять принести. Сама вакцинація в центрі абсолютно безплатна.

4. Дітям теж можна вакцинуватися, але за згодою батьків. Бланк для них той же, що і для дорослих.

5. Пам'ятайте, що тим, хто пройшов повну вакцинацію (дві дози вакцини) видадуть міжнародне COVID-свідоцтво. З ним можна буде виїжджати за кордон, ним же можна користуватися в «червоних» зонах карантину — щепленим людям можна буде користуватися громадським транспортом, відвідувати торгові центри, кафе і ресторани навіть під час локдауну. Документ дійсний рік.