Сонце на даху: як маріупольська родина стала енергонезалежною і скільки це коштувало

Глобальне потепління  — одна з головних проблем на порядку екологічних самітів. Розвинені країни світу давно вирішили перейти на альтернативні джерела енергії.

Наприклад, Європейський Союз планує вже до 2050 року стати кліматично нейтральним і ніяк не впливати на екологію. Україна також взяла на себе зобов'язання дотримуватися сучасних тенденцій у світі альтернативної енергетики.

«Східний варіант» розповідає, чим досвід Європи може бути корисний Україні і як сім'я з Маріуполя повністю перейшла на сонячну енергію.

Чому світ обирає «зелену» енергію?

Популярність відновлюваних джерел електроенергії (ВДЕ) зростає у всьому світі. Сьогодні вартість сонячних панелей в 4 рази нижче ніж у 2010 році. Послідовно знизилися і витрати на виробництво сонячної енергії. Це зробило «сонячну» електрику значно дешевшою за електрику, вироблену вугільними, газовими та атомними електростанціями.

Крім дешевизни, ВДЕ завдає набагато менший збиток навколишньому середовищу і здоров'ю людей. Тому перехід на екологічну енергію є пріоритетом в Паризькій кліматичній угоді 2015 року. Країни, що підписали її, зобов'язалися перейти на поновлювані джерела енергії та стати кліматично нейтральними до 2050 року.

Для цього Європейська комісія в грудні 2019 року прийняла план, званий Європейським зеленим курсом або European Green Deal. За оптимістичним сценарієм плану, за 30 років Європа зробить повну декарбонізацію економіки, тобто відмовиться від використання шкідливих для екології викопних енергоносіїв і замінить їх на відновлювані: сонячну, вітряну і гідроенергетику. Сонячні електростанції будуть генерувати більше 60% всієї європейської електроенергії.

Для цього країни Європи повинні відмовитися від автотранспорту, що забруднюю атмосферу, перевести виробництво електроенергії та опалення на ВДЕ і модернізувати промисловість до сучасних екологічних норм.

І країни Євросоюзу роблять в Green Deal великі успіхи. У 2020 році в ЄС відновлювальна енергетика вперше обігнала «викопну»: вітряні, сонячні та гідроелектростанції виробили 38,2% електроенергії регіону, проти 37% вироблених вугільними та газовими електростанціями. Про це йдеться в дослідженні британського аналітичного центру Ember і німецького Agora Energiewende.

Повна реалізація Green Deal потребуватиме величезних фінансових, технічних і політичних зусиль, зокрема і з боку сусідів Європейського союзу. Сьогодні країни ЄС виробляють лише 6% світових викидів парникових газів. Тому Green Deal передбачає вплив на країни Східного партнерства: Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову та Україну.

Автори Green Deal відзначають, що Україна, як сусідня країна і член Енергетичного союзу ЄС, має велике значення. Планується, що Україна синхронізує електричні мережі з Європою, переобладнавши газотранспортну систему для транспортування синтетичних газів (наприклад, «зелений» водень) і в майбутньому посяде 4 місце в Європі за кількістю виробленої енергії з відновлюваних джерел після Туреччини, Іспанії та Франції. Основним джерелом української електроенергії будуть сонячні електростанції.

Місце України на екологічній мапі

Український уряд швидко відреагував на курс Green Deal. 

У лютому 2020 року тодішній віцепрем'єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба заявив: «Тема Європейської зеленої угоди буде пріоритетом нашого уряду, також вона є пріоритетом Європейської комісії. Ми з вами починаємо справу історичної важливості та повинні ставитися до неї дуже ретельно і серйозно». Сьогодні Кулеба займає пост Міністра закордонних справ України.

У січні 2020 року Кабінет міністрів України презентував Концепцію зеленого енергетичного переходу до 2050 року. Планується збільшення частки ВДЕ до 70% і повне заміщення вугільних електростанцій.

На саміті Україна-ЄС в жовтні 2020 року Україна і ЄС підписали угоду про фінансування проєктів з переходу до чистої та кліматичної енергії та інвестиції на суму в 10 млн євро.

Викопні джерела  — минуле століття

Відмова від ТЕС, що працюють на вугіллі та газі,  — важлива тема для української енергетики. У цьому питанні Україні варто звернути увагу на досвід деяких європейських країн.

Наприклад, ще у 2002 році економіка Німеччини сильно залежала від вугілля і природного газу, але у 2020 році 50,2% споживання електроенергії країною були забезпечені поновлюваними джерелами. Остання вугільна шахта в Німеччині закрилася у 2018 році.

А у 2020 році на територіях Швеції та Австрії закрили останні вугільні ТЕЦ. Обидві країни планують стати екологічно нейтральними до 2045.

Також важливим є виробництво відновлюваної електроенергії приватними підприємствами та домогосподарствами. Наприклад, у 2020 році в Литві, Латвії та Естонії більш ніж у 2 рази збільшилася кількість приватних виробників «зеленої  енергії». А шведське село Сімріс повністю перейшло на електрифікацію сонячними батареями та не під’єднане до державної мережі електрики. Надлишки село продає приватним комунальним компаніям.

Реалізувавши досвід країн ЄС, Україна може позбутися потреби імпортувати енергію і корисні копалини, що забезпечить країні енергетичну незалежність і власний ринок енергетики. 

Передбачається, що сонячна енергетика буде пріоритетною і в Україні. За прогнозами експертів, Україна буде виробляти від 500 до 1000 ТВт*год до 2050 року. Експерти пояснюють, що сонячні станції дешевше і простіше побудувати, ніж вітрові. У найближчі роки в Україні планують запустити мінімум 15 промислових сонячних електростанцій.

Згідно з дослідженням IRENA, у 2020 році понад 80% нових електричних потужностей у світі є відновлюваними. 

Україні варто швидше долучатися до цього тренду, впевнені експерти, зокрема й через зношеність енергетичної енергоструктури: більшість українських електростанцій побудовано за часів СРСР і майже всі атомні електростанції працюють довше терміну експлуатації.

Попри впевнену реакцію українського уряду, трансформація енергетики проходить не без проблем. Наприклад, карантинні заходи під час COVID-19 дозволяють підприємствам відкладати терміни виконання екологічних проєктів і модернізацій. А проєкт Концепції зеленого енергетичного переходу України поки залишається на рівні проєкту.

Чому в Україні не все так просто з «зеленим» тарифом

Також привабливою сонячну енергію в Україні робить і закон про «Зелений» тариф.Згідно із законом держава викуповує у виробництв і домогосподарств надлишки виробленої «зеленої енергії» за високою фіксованою ціною у євро. Ставки розраховані з поступовим зменшенням до 2030 року.

Закон був покликаний прискорити розвиток ВДЕ в Україні, особливо серед домогосподарств, що і сталося. За 5 років кількість домашніх сонячних електростанцій зросла більш ніж у 200 разів, зробивши український ринок альтернативної енергії найбільш швидкорослим у світі. У домашні електроустановки інвестовано близько 640 млн євро.

Зростає і кількість промислових станцій: у 2016 році частка відновлюваної енергії в Україні становила 1%, сьогодні вже більше 12,5%. Раніше таких показників в Україні хотіли досягти до 2035 року. Також в Дніпропетровській області встановлена третя за масштабом сонячна електростанція в Європі, її потужність  — 290 МВт.

Але швидке зростання коштом високих тарифів створило проблеми. Попри поступове зниження тарифу, сума виплат виявилася занадто велика для держави. Якщо приватним домогосподарствам стабільно виплачуються обіцяні гроші, то великим виробникам держава до кінця 2020 року заборгувала 59 мільярдів гривень.

Уряд України обговорює підвищення тарифів для «не зеленої» енергетики та навіть зниження «зеленого» тарифу заднім числом. Останнє загрожує Україні судовими позовами від виробників ВДЕ, перший позов вже надійшов до міжнародного арбітражного суду. 

Зі схожою ситуацією вже стикалися країни Євросоюзу. Наприклад, через величезне зростання популярності ВДЕ і кризи 2008 року, Іспанія заборгувала інвесторам кілька мільярдів євро. Уряду Іспанії у 2012 році довелося знизити прийняті раніше гарантовані тарифи з 50 євроцентів за кВт до 8 євроцентів за кВт (у 2012 році «зелений» тариф в Україні становив 48 євроцентів за кВт). Згодом частина інвесторів відсудила близько 0,8 млрд компенсації.

Аналогічно, уряд Франції розглядає питання ретроспективного зниження тарифу для сонячних і вітроелектростанцій, побудованих у 2006-2010 роках. Очікується, що це знизить оплату власникам ВДЕ з 750 млрд євро на рік до 400 млрд.

За прикладом Франції, інші країни також задумалися про зниження тарифів для «зеленої енергетики» заднім числом. В Євросоюзі вважають, що популярність ВДЕ, що різко зросла, зробила підтримку бізнесу надприбутками зайвою, а ціни надмірними. Очікується, що це рішення вплине і на політику українського уряду щодо енергетики. 

Але навіть у разі зниженні тарифів, «зелена» енергетика залишиться прибутковою справою. Вартість виробництва одного сонячного кВт постійно знижується і скоро стане нижче виробництва джерелами корисних копалин. Це робить сонячну енергію привабливою для бізнесу і домогосподарств і вигіднішою за традиційну електрифікацію.

Домашні СЕС на сході України

Маріупольці Ігор і Наталя вирішили встановити сонячні батареї на дах свого будинку у 2019 році, під тариф у 18 євроцентів за кВт.

Вивчивши тему, сім'я вибрала станцію потужністю в 5 кВт. Максимально допустима потужність для приватних домогосподарств  — 30 кВт. 

«Ми поставили станцію на 5 кВт. Це, по суті, мінімальна станція»,  — розповідає Наталя.

Для цього вони придбали 20 сонячних батарей, один інвертор і спеціальний лічильник.

Встановивши обладнання, подружжя підписало договір з постачальником енергії та почало отримувати перший прибуток. Гроші виплачуються на банківську карту за кожен кВт різниці між виробленою та спожитою енергією. Прибуток оподатковується в 19,5%.

З моменту встановлення сім'я оплачувала електроенергію тільки за січень 2021 року. В інший час їм вистачало енергії від сонячних батарей.

«Ми виробляємо набагато більше, ніж споживаємо. Наприклад, за минулий місяць [квітень 2021] ми спожили 180 кВт, а виробили майже 500 кВт»,  — згадує Наталя.

Плюсом Наталя також називає автоматичний розрахунок електроенергії. Лічильник з вбудованим модемом і батареєю цілодобово передає свідчення постачальнику, навіть за відсутності електрики та інтернету в будинку. Але раз на місяць родині все одно потрібно їздити до постачальника і підписувати акт звірки. 

«У літній місяць ми отримуємо десь 2000-2500 грн, в осінній до 2000 грн. А взимку тільки в січні 2021 заплатили близько 25 гривень. Але вже в лютому ми отримали 400 грн»,  — коментує Наталія. 

Встановлювали сонячну станцію Ігор і Наталя своїми руками. Але вони не рекомендують кожному повторювати їх досвід. 

«Потрібно бути електриком, інженером і будівельником в одній особі. Мій чоловік  — електромонтер за професією. Тобто, це можна зробити самим, але це не просто»,  — каже Наталя. Подружжя самостійно робили сходи, встановлювали лебідки, купували спеціальні альпіністські карабіни.

«Самим робити  — ризиковано. Не всі вміють і не всі можуть ризикувати багатотисячним обладнанням, яке може “коротнути” від вашої помилки. Ну і гарантію вам за це ніхто не дасть, на відміну від установки фахівцями під ключ»,  — доповнює Ігор. 

Ціна питання

Лічильник обійшовся родині приблизно в 6 тисяч гривень, 20 панелей  — у 2 тисячі доларів і ще близько тисячі доларів коштував інвертор. Плюс витрати на кабелі та заземлення. Лічильник після купівлі віддали на звірку в ДТЕК, потім представники компанії встановили його за 500 гривень. Різні послуги ДТЕК обійшлися в суму близько 1000 гривень.

Загалом установлення станції обійшлося родині приблизно в 4 тисячі доларів. Якби встановлювали фахівці, сума зросла б до 5 тисяч доларів, вважає Ігор.

Уже після установлення сім'я зіткнулася з проблемами. В їхньому приватному секторі поганий стан електромереж. Для роботи системи потрібен стабільний струм від мережі. Якщо напруга в мережах занадто низька або занадто висока  — станція вимикається. Дорожчі інвертори здатні забезпечувати будинок електроенергією незалежно від підключення до загальної електромережі та заряджати акумулятори.

Також погана система електропостачання в районі не завжди може «взяти» всю вироблену сонячною станцією потужність.

«Через стару систему ми недоотримуємо прибуток. І куди писати, чи запланований ремонт  — ми не знаємо. У нас в районі люди постійно страждають від перепадів напруги»,  — каже Наталя.

Подружжя радить звертати увагу на електромережі в районі, якщо ви зважилися на установлення сонячної станції. Але все одно це виявилося вигідно.

«Ми порахували, що наша система вже на 50% окупилася менш ніж за 2 роки. Десь за 4 роки наша невелика станція в 5 кВт, навіть за поганого стану електромереж, окупиться і почне приносити прибуток. По суті, влітку панелі виробляють гроші, якими ми опалюватимемо взимку. Тобто наш будинок  — самоокупний» — розповідає Наталя. 

Тільки за I квартал 2021 року понад 2 тисяч домогосподарств встановили сонячні панелі. Всього в Україні функціонує понад 32 тисяч «сімейних» сонячних станцій сумарною потужністю понад 835 МВт. 

«Статистика показує, що зацікавленість українських домогосподарств в “чистих” джерелах енергії не вщухає. Адже власна СЕС  — це реальна можливість бути незалежним від енергопостачальника, самостійно генерувати електроенергію і менше платити за квартплату»,  — сказав в.о. голови Держенергоефективності Костянтин Гура.

Читайте також: Сонячна станція на городі. Чи вигідно використовувати "зелену" енергію в Слов'янську?