"Нам сказали згадувати 2022 і пісяти під кущі": маріупольці розповіли, як над ними знущаються окупанти

Журналістам Східного Варіанта Олена, місцева мешканка, скаржиться: вона уже два місяці поспіль, фактично через день, телефонує у комунальні служби Маріуполя, «днр» та росії з однією вимогою, проханням і мольбою: аби з затопленого підвалу її багатоповерхівки на вулиці Азовстальській відкачали фекалійні маси. Вони ще з зими 2024 стікають туди, проте з настанням тепла набули такого смороду, що терпіти – несила. Щоправда, несила «винюхати» цей аромат лише місцевим мешканцям, оскільки жоден комунальник так і не зайшов до їх підвалу за увесь цей час.

«У нас від сечі й калу в підвалі зацвіли стіни в під’їзді. Про те, що в них це все ввібралося навіки – мовчу, нам це не винюхати до скону. Але якби хоча б викачали це – вже було б легше! У нас в підвалі комунікації, труби, водопостачання, тепло. Каналізація піднялася до шостої сходинки, а їх всього десять! Ще навесні гі*на було кілька сантиметрів на дні підвалу. Ми ще тоді почали писать, дзвонить – ніхто не реагував. Уже за свої гроші молили комунальників із ЖКГ прийти й відкачать це все – вони прийшли, двері відкрили, скривились і сказали, що це не їхня справа. А ми тепер у лай*і тонемо, бо ні за гроші, ні за законом росії чи республіки до нас ніхто не йде! 

На гарячих лініях мене вже оператори знають по голосу. То як чують його – відразу кидають слухавку. А якщо ще встигаю щось гавкнуть їм – кажуть, що заявка на опрацюванні чи наше питання на розгляді. Й так уже три місяці», – скаржиться маріупольчанка. 

Аналогічна ж проблема, як скаржаться маріупольці у коментарях в місцевій групі, й на вулицях Будівельників, Шевченка, Гагаріна, на проспекті Луніна, а загалом – фактично в половині будинків міста. Як нових, так і тих, які вціліли (чи бодай частково вціліли) під час бомбардування міста.

Зокрема, в одному з будинків на вулиці Будівельників підвал уже повністю затопила каналізація. І якщо на світлині від 10 липня ще видні монометри, то сьогодні вони вже «пішли» глибоко під рідину з каналізацій. 

А на проспекті Металургів, 139 будинок уже рік потопає у фекаліях, пише маріуполець Олексій. Ремонт у багатоповерхівці, до речі, окупанти робили відносно нещодавно – за гроші так званої «днр». Проте будинок уже зараз почав гнити, сморід стоїть неможливий. І на це адміністрація міста аналогічно байдужіє – так само швидко та вперто, як і затоплює підвал. 

А там, де підвали сухі (принаймні приміщення не затоплює каналізація) – інша проблема: повна відсутність рідини у трубах. 

«Проспект Леніна, на цокольному поверсі багатоповерхівки – житлова квартира. Забилася каналізація, викликали аварійку. 19 липня о 20:30 приїхали, покрутилися навколо колодязів, довкола унітазу у квартирі. Нічого не зробили й просто відключили стояк! На ньому – вісім квартир. Усі житлові. Каналізацією користуватися не можна, води також немає. На питання, як нам до понеділка дожити – оператор аварійної служби ЖЕКа порадила нам «згадувати 2022 рік, випорожнятися в кущах і шукати десь воду». На вулиці спека, в будинку немає води та відключено каналізацію», – обурюється Ірина, маріупольчанка. 

Анастасія, місцева мешканка, також додає: з каналізацією в Маріуполі все вкрай погано. А тому Ірині та її сусідам радять зібратися й колективно випорожнитися під кабінетом установи.

На додачу до проблеми вище, в Маріуполі окупанти не спромоглися ні забезпечити місто та будинки газом (хоча мають фактично безліміт на це), ні електроенергією, каже Ольга, маріупольчанка. І нещодавно, тиждень тому, росіяни на два дні вимкнули світло у місто – нібито через аномальну спеку, заявивши, що її не витримало їхнє обладнання. І лише за ніч відсутності світла мешканці окупованого міста… розграбували магазини. Не допомогли ані так звані правоохоронці, які невідомо куди зникли замість виконання своїх обов’язків, ані озброєні «рятівники» із рф.

Крім того, нещодавно Макіївку в Донецьку зрештою почали тероризувати… змії. Окупантам на них аналогічно байдуже, як і на затоплені фекаліями підвали Донеччини. Проте обурення місцевих цього разу межує з таким страхом, який вони не можуть втримати. Тому готові воювати з плазунами, а надалі – й стравлювати їх із так званою владою. 

«У Макіївці на вулиці Лебедевій в будинку живуть змії. Не вужі, а сірі, товсті, довші як метр у довжину змії! Усі мешканці налякані, діти більше не ходять нікуди з дому, бо бояться. На вході біля під’їзду є дірка – вони залазять всередину, а потім знову вилазять назовні. Ми навіть не знаємо, скільки їх там кишить всередині, але ще трохи – і вони лізтимуть по трубах у квартири. Це ядовиті тварюки, зробіть щось», – обурюються донеччани. 

П’яні медики в Маріуполі та ядовиті гадюки в Донецьку: що коїться за межами «каналізаційного» життя на окупованій Донеччині

У Маріуполі ж люди скаржаться навіть на тих, хто нібито має їх рятувати. Зокрема, на фельдшерів «екстренки», які приїжджають до них у стані, коли й самі ледь стоять на ногах. 

«Подаю скаргу щодо надання першої медичної допомоги. Фельдшери приїхали п'яні, відмовилися госпіталізувати, й надали першу допомогу скотчем», – обурюється Валентина, маріупольчанка.

Жінка додає: все, що відбувалося під час приїзду медиків, нагадувало цирк чи то невдалу гру поганих акторів. Оскільки все почалося з того, що п’яні лікарі не змогли спершу допетрати, кому з подружжя потрібна допомога, і в кого з них – перелом ноги. 

«Коли фельдшери приїхали – мій чоловік лежав на підлозі зі зламаною ногою. Стоячи над ним, у мене запитують: «А в кого перелом?». А потім взагалі питали, для чого ми їх викликали: «У вас що. щось термінове?». Потім перемотали ногу скотчем. Думаю, в цей момент і сталося зміщення кістки. А потім вони почали перекладати чоловіка… у простирадло! Ми з сусідкою ледь докричалися, щоб його поклали на жорсткі ноші. Нам довелося самим їх діставати зі «швидкої», бо вони цього не зробили. І як від них тхнуло! А коли я зателефонувала диспетчеру і сказала, що бригада приїхала геть п’яна – мені відповіли, що я сама п’яна, і кинули слухавку» – розповідає події того виклику Валентина, дружина пацієнта. 

У коментарях місцеві також сміються: на щастя, ногу замотали не синьою ізолентою. Тож невдалим пацієнтам ще слід було подякувати за те, що ту навіть зафіксували.

Щобільше – маріупольці також скаржаться, що отримати допомогу в лікарні, маючи температуру понад 38, люди досі можуть лише по талонах. Навіть за умови, що втрачатимуть ґлузд і свідомість просто посеред лікарняного коридору.

«Я звернулася у Другу поліклініку, бо два дні у мене не спадала температура нижче 38 градусів. Пояснювала у реєстратурі, що мені треба до лікаря. А там мені кажуть, що талончик є на дату лише через три тижні. Питаю: «Мені йти додому помирати?!» – а мені відповідають, що їх це не хвилює. В результаті я домовилася в черзі з людьми, мене хтось пропустив. Але лікарка сказала, що навіть якщо у мене виявиться пневмонія – вдруге мене без талончика не приймуть. Це при тому, що в мене був страшний набряк легень, і це показав рентген», – скаржиться донеччанка Олена. 

Жінка додає: після того вона з чоловіком ще кілька разів була вимушена з’являтися у лікарні – щоправда, не сама, а вже з чоловіком. І це також не зупиняло медпрацівниць від грубого та хамовитого ставлення й відвертої байдужості до її поганого самопочуття.

«Тут якщо щось не подобається – тобі в очі кажуть: «то валіть в Україну» або «то йдіть скаржиться» чи «То не користуйтесь послугами». А навіть якщо пишеш заяву, скаржишся – всім на це байдуже», – резюмують обурені маріупольці.

***