"Архітектура має стати рушійною силою": як маріуполець відроджував історію рідного міста, а тепер реставрує старовинні вивіски в Києві

Про відновлення культурної спадщини Маріуполя, новий проєкт у Києві та важливість відродження пам’яток в усій Україні Ярослав Федоровський розповів Східному Варіанту.

Усе почалося з розповідей бабусі та дороги до дитячого садочку

Любов до історії та архітектури Маріуполя супроводжує Ярослава все його життя. Ще змалку він зацікавився дореволюційним періодом історії міста, про який йому розповідала прабабуся, а любов до архітектури прийшла під час поїздок до дитячого садочку і школи.

“Захоплюватися історією, мабуть, я почав із перших подихів. У дитинстві мої прабабуся і бабуся читали мені дуже багато історичних книжок. Так я вбирав у себе дореволюційні образи і уявляв їх у своїй фантазії. Наш будинок знаходився у старій частині Маріуполя, неподалік “Азовсталі”. А у школу і садочок я їздив в іншу частину міста. Туди я добирався на тролейбусах і автобусах, маршрут яких пролягав через старі історичні райони. За склом я завжди роздивлявся старовинні будинки, які дуже мене захопили. Так у мені прокинулася ще й любов до міської архітектури”, — згадує Ярослав Федоровський.

Потім він почав цікавитися, хто володів цими старовинними будинками, хто в них жив, коли їх звели, й чому в тому чи іншому стилі вони побудовані. Пошук відповідей на ці запитання торкався історії самого міста, і регіону, і цілої країни.

Прогулянкові маршрути, реставрація дверей і костюмовані вечори з музикою

У 2014 році до Маріуполя вперше прийшла війна. Рік Ярослав продовжував жити в місті, але навесні 2015 році переїхав до Харкова, щоб розпочати кар’єру айтівця. Там він отримав першу роботу, але згодом шукав себе в інших містах: Харкові, Києві, Запоріжжі, Вінниці, Бухаресті.

З 2019 року Ярослав на постійній основі живе в Києві. Але думки про рідне місто не залишали його, і він вирішив втілити в життя великий архітектурний проєкт. Ініціатива Doors Life Matters (у перекладі — “Життя дверей має значення”) запрацювала в Маріуполі на рубежі 2020-2021 років.

“У мене з дитинства було бажання створити проєкт, пов’язаний з архітектурою. Та я завжди розумів, що зберегти архітектуру всієї України я не в силах, а можу впливати тільки на конкретне місце. Цим місцем для мене був Маріуполь, хоча я там вже і не жив понад 5 років. Всі ці роки він все одно залишався важливим для мене, бо там жили мої рідні і багато друзів, і, що важливо, була зрозумілою архітектура. Я зрозумів, що в мене є сили, час і можливості для започаткування власної ініціативи, і вирішив спробувати”, — згадує Ярослав Федоровський.

Ідеєю створення унікального архітектурного проєкту в Маріуполі Ярослав поділився зі своїми знайомими, серед яких були люди, які мали вплив у місті, і журналісти. Він розповів їм про досвід реставрації об’єктів культурної спадщини Івано-Франківська, Львова та Одеси і запропонував створити щось своє. Знайомі схвально відреагували на його ідею і почали разом працювати над новим проєктом.

Щоб зрозуміти, чи цікавою ця ініціатива буде маріупольцям, команда створила маршрути прогулянок історичними локаціями міста. І ця ідея викликала справжній фурор. 

“Скажу чесно, починати це було важко, особливо в Маріуполі, де про історію, як у Львові або Одесі, не говорять взагалі. Тобто, вона є, але про неї ніхто не знає, її не популяризують. Тому ми спробували протестити, чи є в місті аудиторія, яка може стати потенційними донейтерами. Для цього ми організували прогулянку історичними місцями, де збереглися оригінальні двері. І яким було моє здивування, що на прогулянку прийшли близько 40 людей. Це був фурор!” — згадує Ярослав.

Він зазначає, що  для Києва чи Львова подібні історичні прогулянки з такою кількістю людей є звичними подіями, проте для Маріуполя це було щось нове. Крім того, івент дозволив зібрати перші кошти на ініціативу. 

“Під час цієї прогулянки ми зібрали і перші гроші. Але тоді ще не було прям відкритого збору, ми просто розповідали людям, що хочемо зробити архітектурний проєкт для міста, і вони можуть задонатити на нього кошти. Тобто, це було на базі взаємодовіри. А вже потім ми відкрили збір, зробили ще одну таку прогулянку, на яку прийшли також близько 40 людей іншої аудиторії. Так ми почали збирати кошти на перший проєкт — реставрацію історичної двері 1911 року”, — розповідає Ярослав Федоровський.

Першим проєктом, який реалізувала команда Doors Life Matters, стала реставрація дерев’яних дверей двоповерхового дохідного будинку по вул. Фонтанна, 44. Будівлі на той момент було 110 років, про що свідчив напис “1911” на фронтоні. Двері були оригінальні — теж 1911 року.

Кому точно належав цей будинок невідомо. Є інформація, що до революції там жили кілька сімей. Відомо, що на першому поверсі жила родина власників дверей. У 1916 році чоловік-офіцер загинув на фронті, і в будинку продовжила жити його дружина. Там вона мешкала до 1926 року, поки її звідти не виселили. Точної інформації про інших мешканців будинку немає. 

На фронтоні будинку поряд з датою зведення були також букви А.С. Можливо, це чиїсь ініціали, але кого — невідомо. Цієї інформації не знайшли навіть в архівах.

На реставрацію дверей будинку команда Doors Life Matters витратила близько 1,5 місяця. Двері очистили від чотирьох шарів фарби, відновили всі оригінальні елементи та пофарбували в колір, найбільш наближений до оригінального.

Презентували відреставровані двері помпезно — з музикою та переодяганнями в історичні костюми. Такого формату в Україні ще не було.

“Наша маленька команда домовилася з міською владою зробити спільне свято історичних дверей — щоб людей запросити, організувати костюмований вечір з музикою, переодягнути гостей в історичні костюми. Тоді до нас прийшло близько 80 людей. Це був фурор і це було круто, адже такого формату в Україні ще не було. Так ми зрозуміли, що людям хочеться “хліба і видовищ”. Тобто, їм і цікава історія, але важливіші емоції. Відреставровані двері на Фонтанній ми дуже помпезно презентували — також з музикою і з переодяганнями. Так ми створили нашу фішку, якої немає ніде — ні у Львові, ні в Одесі, ні в Івано-Франківську. Там просто відреставрували двері і поставили, а ми з цього робили справжнє свято”, — розповідає Ярослав Федоровський.

Завдяки розголосу червоні двері на вул. Фонтанна стали справжнім магнітом для гостей і мешканців Маріуполя. Люди часто приходили туди і робили фотографії для соцмереж. Тоді команда Doors Life Matters вирішила облаштувати біля дверей фотозони. Напередодні Геловіну там встановили красиву осінню інсталяцію. А в період новорічних свят команда прикрасила святковою ілюмінацією 5 історичних дверей у центрі Маріуполя, біля однієї з них встановили ще й ялинку, що світилася вдень і вночі.

Ініціатива маріупольців набирала популярності, і команда Doors Life Matters взялася за другий проєкт — реставрацію дверей будинку по вул. Семенишина, 27. Це теж були оригінальні дерев’яні двері будинку, датовані 1902 роком. Хто був власником цього будинку також невідомо, хоча на будівлі теж написані чиїсь ініціали. Та відомо, що в 1931 році з будинку забрали одного з квартирантів — інженера “Азовсталі”. Його заарештували та відправили в заслання, забравши все майно. В архівах навіть знайшли кримінальну справу, за якою його судили.

Реставрація дверей з будинку по вул. Семенишина виявилася складнішою, адже вони були в гіршому стані. Реставратори залатали дірки, замінили частини, які прогнили, та нанесли фарбу. Також для цих дверей виготовили нові ручки й встановили скляні таблички з датою зведення будинку.

Третій проєкт команді завершити не вдалося. Це мали бути відреставровані двері будинку по вул. Миколаївська, 38. Це був будинок сім’ї з давнього грецького роду Мелікових — вихідців із Криму, які займалися торгівлею хліба. По вул. Миколаївській у них був так званий “будинок-контора”. Там вони і жили, і приймали підприємців та замовників по роботі. Після революції 1917 року в цьому будинку функціонував штаб УНР.

У грудні 2021 року реставратори почали роботу над дверима, а свої результати мали представити 5 березня 2022 року. Та цим планам завадила війна. Двері так і не встановили, хоча вже були зроблені всі чорнові і чистові роботи, залишалося їх лише пофарбувати. 

Доля дверей в окупованому Маріуполі

Бойові дії та окупація Маріуполя не обійшли стороною старовинні двері, які реставрувала команда Doors Life Matters. Перші двері — червоні — збереглися, але постраждали від так званої “реставрації” росіян. Інші ж — сині — не вціліли.

“Будинок на Фонтанній зберігся, але росіяни його, так би мовити, “відреставрували”, хоча краще б не чіпали. І двері збереглися, але вже не в тому вигляді. Їх перефарбували в темно червоний колір, на кшталт того, як колись підлогу фарбували. Це зовсім не автентичний колір. Хто сьогодні користується цими дверима я не знаю. Інших дверей немає, бо на той будинок чи авіабомбу скинули, чи “Градами” поцілили, я точно не скажу. Від того будинку залишились тільки стіни і фасад. Двері ж вирвало ледь не з першого обстрілу, їх немає”, — розповідає Ярослав Федоровський.

Будинок, двері якого відреставрували, але не встигли встановити, повністю зруйнований. У тому районі було багато прильотів, у тому числі й авіабомб. Після бомбардувань від будинку залишився лише фасад, але і той згодом знесли росіяни. З літа минулого року на його місці просто пустир.

Самі ж двері з будинку по вул. Миколаївській залишилися в Маріуполі. Їхня подальша доля невідома.

Були грандіозні плани, але завадила війна

Команда Doors Life Matters відшукала в Маріуполі 31 старовинні двері. Приблизно 20 із них — дореволюційного періоду, і ще 10 — радянського. Їх планували поступово відновлювати.

Та не дверима єдиними. У маріупольців були великі плани на відновлення й інших об’єктів культурної спадщини. Для цього вони навіть підписали меморандум з міською владою.

“Загалом наша ідея полягала у перетворенні Маріуполя на історичне місто. Ми хотіли, щоб українці, які незнайомі зі сходом і знали Маріуполь лише як місто заводів з брудним повітрям і людьми, які воюють з 2014 року, побачили його з іншої сторони. І ми поступово до цього йшли. За пару тижнів до 24 лютого ми підписали меморандум про співпрацю з владою і ще кількома організаціями. До 2026-2027 років влада повинна були виділити — і це правда було б, якщо не війна — великі кошти на реставрацію будинків зі збереженням їхнього автентичного вигляду", — розповідає Ярослав.

Також команда взялася за відновлення інших об’єктів культурної спадщини, але це вже було як додаткова діяльність.

“Бралися ми і за інші проєкти. У грудні 2021 року ініціювали відновлення унікальної мозаїки “Підкорювачі космосу” в центрі міста. З 1960-х років нею ніхто не займався і вона поступово руйнувалася. Було знищено майже 70% всього орнаменту. Також були на бекграунді проєкти зі збереження вітражів у декількох будинках культури”, — каже Ярослав.

З початком повномасштабного вторгнення всі проєкти зупинилися. Команди, яка працювала в Маріуполі, більше немає. Хтось залишився в окупованому місті, а хтось виїхав за кордон чи в різні регіони України.

Сам Ярослав зустрів повномасштабну війну в Києві. З перших днів почав волонтерити.

“Ми займалися збором медикаментів і машинами відправляли їх у Чернігів, Одесу, Запоріжжя, Дніпро. Потім налагодили перевезення речей з Європи і Америки. Також у Doors Life Matters залишалися кошти. Адже ми хоч і реставрували треті двері, в нас вже були зібрані кошти на четверті і трошки на п'яті. Коли почалася війна ми, звичайно ж, закрили збір, але в нас лишалися десь 1000 доларів. Ці кошти до 2 березня, поки був зв'язок, ми встигли перерахували в Маріуполь на закупку медикаментів для поранених військових і цивільних”, — розповідає Ярослав.

Відродження ініціативи в Києві

Зараз Ярослав Федоровський, окрім своєї основної роботи, займається волонтерством — збирає гроші і купує військовим дрони, рації та іншу важливу техніку. Не покинув він і своє захоплення історією. В Києві Ярослав започаткував новий проєкт — “Має значення”. З новою командою однодумців він реставрує історичні вивіски радянських часів у Києві.

“Це зовсім новий проєкт, який насправді був збудований на “цеглах Маріуполя”, адже саме там я здобув неоціненний досвід. На початку нашої роботи я розумів, що нам важливо налагодити контакт із журналістами, щоб про нас дізналися люди. Ми самі ходили, “напрошувалися” і розповідали про себе. Також ми налагодили співпрацю з деякими столичними ресторанами і кафе, це, зокрема, “Урбаністи” на Лук’янівці, “Інформатика” на Подолі. Одна гривня з кожного чаю чи кави йдуть у наш фонд. Також ми відкриваємо свої збори. Так потроху і вдається збирати кошти на реставрацію вивісок”, — розповідає Ярослав.

Ініціатива “Має значення” працює в Києві з літа 2023 року. За цей час команда встигла реалізувати кілька проєктів. Першим стала реставрація вивіски “Квіти” одного з найстаріших квіткових магазинів Києва на вул. Костянтинівська. Ця вивіска датована 1965 роком.

У магазині працює родина, яка володіє квітковим бізнесом з 1990-х років. А сама власниця працює в ньому з початку 1970-х років. Згодом вона стала адміністратором магазину, а потім і його власницею.

Другою реставрованою вивіскою стала “Кольорове фото” найстарішого діючого фотосалону Києва. Він розташований на вул. Межигірська, сама вивіска датована 1978 роком. 

“Третій проєкт був дуже болісний — це “Автостанція” на Подолі. Ми його не змогли запустити, бо власники — “Київпастранс” — не захотіли давати інформаційного розголосу цьому проєкту. Тому ми так і не реставрували вивіску. Також був проєкт реставрації вивіски 1973 року “Мисливець”, що неподалік Львівської площі, але його також не запустили через проблеми з власниками будівлі, хоча між нами вже були домовленості”, — розповідає Ярослав Федоровський.

Після кількох невдалих спроб команда “Має значення” заручилася підтримкою закладу Milk Bar і реставрувала вивіску “Молоко” з будинку по просп. Науки, 43. Точної дати виготовлення вивіски немає. Різні джерела говорять, що це або 1950-ті, або 1960-ті роки. У будівлі, на якій розміщувалася вивіска, планують відкрити ЦНАП, а саму її хотіли зняти і викинути.

Та до порятунку вивіски долучилися активісти. 50% вартості реставрації оплатив Milk Bar. На сьогодні вивіска вже готова, її встановили в урбаністичному просторі на артзаводі “Платформа”. 

На запитання чи не бояться в команді хейту через реставрацію вивісок радянських часів, Ярослав відповідає:

“Я розумію, що радянський період — це досить дискусійна тема. Та нашим бажанням було зробити провокаційний проєкт для суспільства. Ми хочемо показати, що нічого поганого немає в пам’ятках радянського періоду, якщо вони, звісно, не пов’язані з символами тоталітаризму. Наша мета — донести людям, що ці пам’ятки робили ми, українці, наші діди та прадіди. Це наша культура і наш спадок, який ми творили в ці часи. Також ми хочемо підтримати людей у Києві проєктами не трагічними. Бо зараз, коли відкриваєш соцмережі чи інфопростір, всюди трагедія. Ми не про це. Ми про те, що навіть якщо складно, треба фокусуватися на чомусь теплому. І наші реставрації, і збори людей на презентаціях є саме про це. Щоб люди хоча б на годину-дві прийшли поспілкуватися, пообійматися, тобто зробити таке ком’юніті, де можна ненадовго відключитися від війни і трагедії”.

Плани на майбутнє залежать від активності людей

Зараз ініціатива “Має значення” проводить збір на реставрацію четвертої вивіски — “Перукарня” 1977 року. Вона розташована на будинку по вул. Почайнинська, 57/59. Після реставрації вивіска слугуватиме за призначенням, адже у приміщенні і сьогодні працює перукарня. Також цей будинок розташований відносно недалеко від уже відреставрованих “Кольорове фото” та “Квіти”. Тому в майбутньому кияни за одну прогулянку можуть відвідати одразу три відреставровані історичні вивіски.

Збір на вивіску триває з листопада минулого року. Кошти і досі не можуть зібрати, адже люди не активно долучаються. Тому чи працюватиме ініціатива і надалі — невідомо.

“Про майбутнє я не знаю. Ми хочемо реставрувати вивіску “Перукарня” і подивитися, що буде далі. Бо інші вивіски знаходяться подалі від центру, і ми не знаємо, чи буде це мати відгук від людей. Адже насправді ж люди не будуть їздити спеціально в райони, щоб подивитися на ту чи іншу вивіску. Тому як буде далі залежить від підтримки людей”, — каже Ярослав.

Сьогодні ініціативній команді не вистачає коштів на реалізацію своїх ідей.

“З архітектурними проєктами зараз дуже складно. У нас в Україні ще й до війни з ними було складно, а зараз ще більше. Та я не можу бути не соціально активним. Я дуже хочу займатися тим, що люблю — і це архітектура. Але для того, щоб цим займатися, треба мати цільову аудиторію, яка б могла це підтримувати. Давайте будемо чесними, збереження архітектури владі не потрібно, в жодному місті. Адже в самих людей немає цінності того, для чого ми її маємо зберігати. Тому ми зараз між двох вогнів, де немає грошей і немає цінності, але продовжуємо якось працювати. Ми хоч і створили команду, в нас є люди, але я вважаю, що волонтерство не має бути без грошей”, — ділиться Ярослав.

Активісти намагалися також отримати гранти на розвиток своєї справи, але отримати їх майже неможливо.

“Ми робили достатньо багато запитів на гранти, але всі гранти зараз пов’язані з військовою проблематикою. Тобто, потрапив снаряд, розламало двері або будинок — ось тоді тільки можуть виділити. Але ми не про трагедію, ми про майбутнє”, — резюмує засновник ініціативи “Має значення”.

Планів щодо розширення на всю Україну команда теж не ставить. Вони хочуть розвивати архітектуру, наскільки це можливо, у своєму місті. Та все ж Ярослав сподівається, що колись українці звернуть увагу на архітектуру своїх рідних міст і почнуть її зберігати та відновлювати.

“Декільком групам людей може це і важливо, але вдають, що проблеми немає. І серед такої аудиторії, скажу чесно, дуже складно творити, бо потрібна підтримка. Зараз всі більше сконцентровані на війні, своєму житті, а на архітектуру нікому немає діла. Та ми б хотіли, щоб архітектура стала рушійною силою для просування України за її межами. На мою думку, Україну треба презентувати не просто як країну переможців у майбутньому, а з точки зору, що в нас є дуже багато архітектурного спадку. Але його ще треба привести до ладу, щоб презентувати. Людям, які живуть за кордоном, я впевнений, було б це цікаво”, — поділився думками Ярослав Федоровський.

Як підтримати?

Підтримати збір на реставрацію вивіски “Перукарня” можна, зробивши переказ за реквізитами: 5375 4112 1096 1244 (номер картки банки), 4731 1856 3073 5683 (номер картки ПриватБанку).

Посилання на банку

Сторінка ініціативи “Має значення” в Instagram

***