"Працюю з В'єтнаму, аеропорту, буддійських храмів": як маріуполець став цифровим кочівником

Маріуполець Юрій Дорохов — представник так званих «цифрових кочівників». Його життя не скуте цехами металургійних комбінатів Маріуполя і строгим заводським або офісним графіком, адже, по суті, його робоче місце — будь-яка точка на землі, де є стабільне підключення до інтернету.

Як захоплення стало високооплачуваним хобі

Юра народився і виріс в Маріуполі, вступив до Приазовського державного технічного університету на економічний факультет, навчався за спеціальністю «Маркетолог». У студентські роки працював на, як він сам каже, звичайних роботах — охоронцем, продавцем, мерчендайзером (представник торгової компанії — прим. Ред.). Разом з тим хлопець відчував — це зовсім не те, чого він хоче.

Змінити життя допомогло захоплення змішаними бойовими мистецтвами (Mixed martial arts — MMA — прим. Ред.).

«У 2013 році, тоді ще в ВКонтакте, я створив і вів паблік на MMA-тематику. Це було зроблено чисто на ентузіазмі. Потім мені написав хлопець, який хотів створити сайт на цю тему і запропонував мені наповнювати його контентом. Я погодився. Тоді я отримував від цього смішний дохід — близько тисячі гривень на місяць. Але головне, що мені було цікаво писати про це, а тут ще й гроші за це платять», — згадує Юра.

Від перекладу новин до професійних публікацій

Спочатку він готував новини, перекладав публікації з іноземних сайтів, потім почалася гонитва за унікальним контентом. Юра сам зв'язувався з бійцями MMA, їх менеджерами та промоутерами, зі спортивними федераціями, щоб взяти ексклюзивне інтерв'ю. Однією зі своїх кращих робіт вважає інтерв'ю з чемпіоном UFC у важкій вазі, білоруським спортсменом Андрієм Орловським.

Юра раніше працював для тематичних проєктів VMMA, Cageside.ru, MMABoxing, HARCORD, а зараз — журналіст в MMA Daily. На його рахунку інтерв'ю з українською спортсменкою Альоною Рассохіною, аналітика турнірів UFC і так далі.

«Я працюю на ставці, у мене більш систематизований графік роботи, є певні часові рамки, але я можу їх зрушувати. За 7 років роботи в цій сфері я став практично професіоналом. Зараз на ринку вже досить багато людей, які можуть писати на цю тему, конкуренція дуже висока. Великий стрибок популярності був десь у 2016-2017 роках, спасибі Конору Макгрегору (ірландський боєць змішаних єдиноборств, один з найвідоміших бійців у світі — прим. Ред.)», — говорить фрілансер.

За місяць такої роботи можна отримувати в середньому 500 доларів, а якщо докладаєш більше зусиль і працюєш понад 8 годин на день для великих проєктів, зарплата може досягати 900-1000 доларів.

Графік вихідних залежить від багатьох факторів. Якщо працювати на гонорарній системі та не мати стабільного заробітку — можна відпочивати хоч кожного дня. Якщо «на ставці», то потрібно обговорювати вихідні з босом. Але строгого робочого розкладу немає, є скоріше дедлайни.

Працював з аеропорту, кафе і буддійських храмів

Згодом до робочого графіку Юри додалися подорожі. Спочатку він їхав на кілька тижнів до міст ближнього закордоння просто, щоб змінити атмосферу. Поїздки ставали все довше, а працювати в затишних кафе і парках замість офісу подобалося все більше.

Зараз Юра — початківець digital nomad, тобто, цифровий кочівник. Цей спосіб життя його дуже зачепив, за два з невеликим роки він побував в Ізраїлі, Росії та пожив в декількох містах В'єтнаму.

«З візитом до нової країни я відразу сідав за роботу в аеропорту, потім переміщався в кафе, потім в хостел. Скрізь я потроху працював. Були й дуже затишні робочі місця. Декілька разів сидів з ноутом на території буддійських пагод у В'єтнамі. Це як храми, суміщені з кладовищами. Там дуже заспокійлива атмосфера, там дуже тихо, що допомагає сконцентруватися. Здебільшого В'єтнам дуже галасливий через транспорт і будівництва, а ці храми — місця максимального умиротворення», — каже Юра.

Він додає, що якщо сидіти там досить довго, місцеві можуть запропонувати тобі води або їжі.

За три місяці Юра разом з дівчиною побували в різних в'єтнамських містах — Нячанг, Хошімін, Камрань. Маріупольському номадові сподобалося приязність і відкритість місцевих жителів.

«Це дуже працьовиті, добрі й усміхнені люди, попри бідність населення. Таїланд називають “країною тисячі посмішок”. Те ж саме можна сказати й про В'єтнам», — пояснює він.

Чому В'єтнам — рай для номадів

В'єтнам вважається однією з країн, дружніх до номадів, і на це є багато причин.

«Перша причина — це комфорт. Всім подобається атмосфера тропічного раю, пляжі, фрукти. Але навіть це не створює зони комфорту, в якій ти не хочеш нікуди рухатися і розвиватися. Пейзажі, фрукти, сонечко — все це створює гормональний коктейль і заряджає тебе на роботу. Я, що працюю в Маріуполі та у В'єтнамі, — це дві різні людин», — зізнається Юра.

Візу до В'єтнаму отримують на основі запрошення. А запрошення можна купити за 20 доларів на різних сайтах. Туристична віза продовжується кожні 90 днів, для цього потрібно виїхати з країни й відразу ж в'їхати, оновивши візу.

Також у В'єтнамі маленький консульський збір — від 25 до 50 доларів, який оплачуєш відразу в аеропорту, і не потрібна обов'язкова медична страховка.

Де жити, що взяти, у кого орендувати й на що вистачає заробітку 

«У В'єтнамі все дуже дешево — від оренди житла і транспорту до продуктів. Ми практично не готували самостійно, а обідали в місцевих закусочних, де також їли в'єтнамці. У них, як правило, у два-три рази дешевше, ніж в туристичних кафе, які часто тримають “наші люди”. Хоча, можливо, санітарні умови там були не дуже, у В'єтнамі я ніколи не відчував проблем зі здоров'ям через їжу», — розповідає Юра.

Свої доходи та витрати номад з Маріуполя розподіляв так: 250 доларів на апартаменти, 1,5-2 долара на одну порцію їжі з місцевого закладу, 40-50 доларів на оренду байка — у В'єтнамі це основний вид транспорту.

Літр бензину для його заправки — близько 0,7 долара. 3 долари — оплата місячного тарифу місцевого мобільного оператора. В місяць вдавалося витрачати близько 900 доларів.

Знати місцеву мову або добре говорити англійською необов'язково. Місцеві жителі або не знають англійської зовсім, або говорять з акцентом.

Тонкощі роботи «цифрового кочівника»

Робота з постійними подорожами підходить тим, хто вже фрілансер і не прив'язаний до офісу. Якщо ви хочете розширити географічні та особисті робочі кордони, ось кілька порад.

Перш за все забронюйте житло на перший час. Для цього підійдуть сайти Airbnb, Booking, Hotels і так далі.

«Для пошуку довгострокового житла у В'єтнамі та інших країнах є локальні Telegram-канали зі спільнотою російськомовних експатів. Можна знайти канал на будь-яку тему — оренда житла, транспорту, тусовки, є навіть жіночі чати. Я жодного разу не орендував свій байк в якихось конторах, все через людей і російськомовне ком'юніті», — розповідає Юрій.

При цьому брати з собою багато речей не треба. Теплі країни тим і гарні, що вирушаючи до них, не потрібно займати місце у валізі светрами, пуховиками і зимовими черевиками.

Для отримання оплати за роботу в інших країнах, як правило, досить валютної грошової карти. Банкомати в надлишку, але комісія за зняття часто висока, тому краще мати готівку. Сім-карту місцевого оператора зв'язку можна купити в аеропорту.

У житті цифрового кочівника є і мінуси. Наприклад, потрібно звикати до різних часових поясів, коли в країні вашого перебування може бути тільки ранок, а в країні замовника або боса — справа наближається до вечора. Фактично там дедлайн настане швидше.

«Дисциплінувати себе завжди складно, я борюся з прокрастинацією кожного дня. У місцях, де нема чого робити, тебе долає лінь. У місцях, де багато цікавого — долає спрага пригод. Не скажу нічого нового, але в таких випадках потрібно вміти говорити собі «ні». Я виділяв собі перші два дні після приїзду на наполегливу роботу, потім трохи послаблював графік», — розповідає Юра.

Для подорожей між містами та країнами він завжди вибирав вихідний, щоб мати в запасі час.

Також майже всі кочівники не мають домашніх тварин, тому що подорожувати з ними дуже складно. Не всі авіакомпанії здатні забезпечити комфортний переліт домашнім улюбленцям, а деяким породам котів чи собак літати навіть небезпечно. Чорний мопс, на ім'я Мерфі — ще одна причина, з якої Юра вирішив не продовжувати візу у В'єтнамі. Він дуже скучив за своїм улюбленцем.

В цілому життя цифрових кочівників передбачає, що ви не зможете прив'язуватися до одного місця і рідко будете бачитися з родиною. Такий ритм підходить не всім.

Після такого досвіду ти не зможеш сидіти вдома

Після закінчення пандемії Юра разом з дівчиною планує продовжити подорож південно-східною Азією, побувати в Камбоджі, Лаосі та Таїланді. Він пробув у В'єтнамі три місяці, а потім терміново полетів додому через погіршення ситуації з коронавірусом.

«На одному місці сидіти не дуже цікаво. Якщо раніше для мене це було не так критично і мені вистачало раз на рік, на пів року, кудись з'їздити, то ось після мого останнього тріпу все зовсім по-іншому. Я зрозумів, що де народився, там і знадобився — це не про мене. Ми провели кілька чарівних місяців. Це чудово, коли ти їдеш не просто на тиждень-два, а коли ти повністю занурюєшся в іншу культуру і менталітет, інтегруєшся в нього. Це дуже чіпляє. Після такого досвіду ти просто не зможеш сидіти вдома», — запевняє Юра.

✅ Використовуйте силу ком'юніті.

У номадів теж є власні спільноти в мережі, де вони діляться корисною інформацією про країни світу і самі виставляють їм рейтинг «доброзичливості до номадів». Серед них Nomadlist, HelloFellow, Digital Nomads Around The World, а в Google Maps є ціла мапа з різними Telegram-каналами та чатами, де люди описують життя в новій країні та допомагають один одному інформаційно «на чужині».

✅ Плануйте графік роботи та відпочинку, бюджет, маршрутний лист і так далі.

Номади — самі собі менеджери. Для планування справ допоможуть добре відомі всім фрілансерам інструменти — Trello, Any.do, Remember The Milk, Google Keep. При плануванні роботи завжди враховуйте країну, в якій знаходиться ваш замовник. Через різницю часових поясів може бути так, що вам доведеться турбувати його з робочих питань пізно вночі.

✅ Бережіть електроніку.

Перед виходом з будь-якої точки, де можна стабільно підзарядити пристрій переконайтеся, що вся ваша техніка повністю заряджена. Краще мати два повербанка і два телефони. Запасним телефоном може бути простенький смартфон, головне, щоб він був синхронізований з вашими акаунтами. Так ви підстрахуєте себе в разі крадіжки або втрати основного телефону.