"Солдати рф били мене кийками": маріуполець поділився спогадами про злочини росіян у блокадному місті

Герой статті — Андрій (ім'я змінено з міркувань безпеки — ред.) написав у чат-бот гарячої лінії “HelpPrint”, яку у лютому запустила команда Східного Варіанта. Чоловік запитав, чи може він поділитися своєю історією, бо прагне, аби люди знали правду про злочини росіян в його рідному місті.

Російські танки у дворі

Андрій чітко пам’ятає 10 квітня 2022 року, коли у двір, де він жив, зайшли російські війська:

“Заїхавши у двір, загарбники з автоматами відразу почали заходити в підвали, у яких ховалися маріупольці від російських бомбардувань. Окупанти направляли зброю на людей, які були зі мною тоді у підвалі, і просили все вивернути з кишень та віддати їм. Після цього наказали чоловікам сидіти й не виходити, поки вони не скажуть про це. Жінкам дозволили ходити набирати воду з джерела поблизу. Всього у підвалі я провів 41 день”.

Герой розповідає, що до приїзду російських солдатів у їхній двір, вони з місцевими старалися ловити телефонний зв’язок біля сусіднього будинку, адже ніде поблизу такої можливості вже не було. Увесь цей час Андрій хвилювався за брата, оскільки він був військовослужбовцем та обороняв Маріуполь від російської навали.

Однак, вже наступного дня, після приходу окупантів, сусідній будинок був розстріляний з російського танка на очах Андрія:

“Я знаходився у тому сховищі ще три дні. Ворожі танки стояли поряд. Окупанти стріляли, потім заїжджали назад, аби сховатися у нашому дворі, хоча на їхні атаки українські військові вже не відповідали”.

“Змушували розповісти все про себе, починаючи від дитячого садка і дотепер”

“Вже 14 квітня російські солдати нас усіх вигнали з двору, і не дозволили їхати на вільні території України. Нам наказали йти пішки до виїзду з Маріуполя, де на нас вже чекав автобус”,  — згадує маріуполець.

Андрій розповідає, що автобусом окупанти вивезли всіх до тимчасово окупованого Донецька, де розселили у місцевій школі. Люди спали на бетонній підлозі. За словами героя, у школі вони перебували тиждень.

“Через сім днів перебування у донецькій школі, за мною приїхали чотири російські солдати й розповіли мені до деталей мою ж біографію: від місця навчання до місця роботи поліцейським у Маріуполі. Я не став відмовлятися від цих даних і підтвердив те, що вони вже знали про мене”, — зазначив Андрій.

Герой згадує, що після цього військові рф наказали негайно збиратися. На вулиці Андрія вже чекала машина, яка далі відвезла маріупольця до так званого міського управління поліції “днр”, де допитували й змушували розповісти все про себе, починаючи від дитячого садка і дотепер. Окупантів також цікавило, де перебувають позиції українських військовослужбовців.

“Далі солдати рф били мене кийками, одягали білий пакет на голову, і весь цей час я перебував у наручниках, сидячи на стільці. Після чого забрали всі мої документи, і сказали, що вони мені більше не знадобляться. І додали, що мене потрібно вивезти в ліс і розстріляти. Утім, замість лісу повезли в якесь інше відділення “поліції”, де мене кинули в камеру. У камері я просидів добу, пізніше окупанти відвезли мене назад до школи”, — розказав Андрій.

Чоловік пригадує, що вже 29 квітня його вивезли з тимчасово окупованого Донецька до російського міста Викса, Нижньогородської області. Андрій перебував на території росії у таборі тимчасового перебування до 10 травня, не виходячи звідти. У рф такі місця називають ПВР (“пунктом временного размещения” — ред.), де перебувають українці, яких примусово вивезли росіяни.

“Пізніше я дізнався, що мій брат загинув 4 травня 2022 року у Маріуполі, захищаючи місто від російських військ. Після звістки про загибель брата, я звернувся до волонтерів із соціальних мереж, які мені допомогли виїхати до міста Таллінн в Естонії, де я перебуваю досі”, — поділився Андрій.

Андрій також попросив додати фото свого брата Миколи Маслова, який служив у полку “Азов”, аби українці пам’ятали обличчя своїх захисників.

Микола Маслов народився 27 листопада 1998 року в Маріуполі. З дитинства займався дзюдо та кікбоксингом, тому активно брав участь у міських змаганнях. Вже у 2013 році став учасником фанатського руху футбольного клубу “Металург”.

У фонді “Трибуна Героїв” згадують, що у 2018 році Микола долучився до лав “Азову”. Ще до повномасштабного вторгнення рф брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою навчався у Приазовському державному технічному університеті. Вільний час присвячував тренуванню та завжди мав наснагу до вивчення нового.

“На початку повномасштабного російського вторгнення “Капуста” (позивний Миколи Маслова — ред.) перебував у рідному місті на посаді сержанта Окремого загону спеціального призначення "Азов". Побратими згадують історію, як під час однієї задачі, коли захисникам міста потрібно було зачистити район від ворожих сил, Микола вночі вдягнув цивільний одяг та пішов по квартирах “шукати воду та їжу”, дізнавшись таким чином про місце знаходження зовсім не цивільних”, — пишуть про українського захисника у фонді.

Під час захисту Маріуполя оборонець командував групою військових, нищив російську техніку та постійно потрапляв у перестрілки, ліквідовуючи ворога. У боях отримав контузію, але продовжував захищати свою землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. 

На 71-й день оборони Маріуполя Микола Маслов зі своєю групою потрапили під російський артилерійський обстріл, внаслідок чого Микола загинув. 

Воїн нагороджений орденами “За мужність” III ступеня (17.05.2022, посмертно) та “За мужність” ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно).

***

Нагадаємо, що Східний Варіант запустив гарячу лінію “HelpPrint” для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. На цей канал зв’язку можуть звернутися люди, які потребують підтримки, допомоги або ті, хто бажають безпечно поділитися інформацією чи своєю історією. Також у Східного Варіанта працює сайт-дзеркало, який обходить блокування російських окупантів без VPN.