Нагодувати студентів та прогодувати себе: як переселенець з Широкиного відкрив у Маріуполі бізнес з продажу паніні

Чотири роки тому Назар Сакалюк переїхав до Маріуполя і завдяки гранту від Данської ради у справах біженців відкрив точку з продажу паніні біля ПДТУ, а пізніше — ще одну всередині корпусу. Так він став підприємцем.

За чотири роки Назар встиг розширити свій бізнес, а потім згорнути його на карантині, але при цьому не прогоріти. Розповідаємо його історію.

🌭 Наївся сам — вирішив нагодувати інших

Уродженець Львівської області, Назар переїхав з родиною в Широкине, коли йому було три роки. Закінчив школу, вступив до університету в Донецьку, а коли почалася війна — переїхав до Тернополя закінчувати навчання. Коли виходив на зміни після пар перекусити, звернув увагу на кіоск, де продавалися паніні. Спробував, увійшов у смак — і тут же захотів відкрити таку ж точку.

«Я знайшов номер власника цієї точки, подзвонив йому і розповів про себе і свою ідею. На мій подив, він тут же погодився допомогти — запросив на робоче місце, де співробітники мені розповіли та показали, як і на якому обладнанні готується паніні. Цей лікнеп тривав пів години, але я зміг отримати уявлення про те, як працює такий заклад», — розповідає Назар.

Тоді ж, 2016-го року, він дізнався про те, що Данська рада у справах біженців виділяє гранти для переселенців в Донецькій області на відкриття свого бізнесу. І вирішив переїхати до Маріуполя, де жили його батьки, щоб там відкрити свою справу.

«Від мене був потрібний бізнес-план — потрібно було розписати свою ідею, вказати, яке конкретно обладнання тобі потрібно і приблизно в який термін ти плануєш окупити вкладення», — каже підприємець.

Через місяць DRC виділив Назару грант в розмірі 19 тисяч гривень на відкриття своєї справи.

Грантової суми вистачило на те, щоб закупити обладнання (холодильник, мікрохвильову піч, гриль і чайник) і оплатити перший місяць оренди. В наступному місяці оренду вже вдалося оплатити з доходу.

💪 Чотири роки без вихідних

В меню у Назара — шість видів паніні, два хот-доги, чай і кава. Ціни на паніні — від 30 до 150 гривень. Зазвичай до паніні входить чіабата, м'ясо, овочі та соус.

Місце для відкриття кіоску хлопець вибрав в центрі міста, біля університету. Так, його постійними клієнтами стали студенти-технарі, співробітники відомств і підприємств, які знаходилися поблизу.

«Найбільше навантаження було в обідній час, з пів на дванадцяту до пів на другу. Студенти виходять на велику перерву, відразу після них — співробітники прокуратури на обід, і за ці дві години я встигав нагодувати 150–170 осіб», — не без гордості зазначає Назар.

Підприємець працював сам на себе, нікого іншого довгий час не наймав.

«Шість днів на тиждень працював, а неділями зазвичай до вечора займався документами та податками. Так було приблизно чотири роки», — розповідає хлопець.

Водночас йому вдавалося дотримуватися балансу між роботою, сім'єю і самим собою.

«Перші місяці було важко тягнути все на собі, але потім ти звикаєш і майже не відчуваєш втоми. Я завжди виділяв вечірній час на сім'ю, друзів і тренування — напевно, все це мені й додавало сил», — ділиться підприємець.

😷 Всупереч карантину

Через два роки, у 2018-му, Назар відкрив другу точку, на цей раз в самому корпусі університету. Розширитися допомогли заощадження і те, що підприємець продовжував подаватися на гранти на дозакупівлю обладнання.

«Тоді ж і з'явилися перші найняті співробітники, спочатку найняв брата, а коли він пішов в армію, знайому. На першій точці, вуличній, продовжував працювати сам», — каже Назар.

Але 2020-го року обидві точки довелося закрити. Перший МАФ демонтували через те, що у власника-орендодавця були проблеми з документами на кіоск, а точку всередині університету закрили разом самим навчальним закладом, коли студентів перевели на дистанційну форму навчання.

Розуміючи, що на відкладені гроші довго не протягнеш, а карантин може затягнутися, підприємець став шукати нові можливості.

«Тоді я став брати участь в аукціонах, щоб купити місце на міських заходах і там готувати та продавати паніні. Так я попрацював на День Європи, День міста і на новорічному ярмарку з 19 грудня по 14 січня. Все це мені допомогло втриматися на плаву», — розповідає Назар.

Зараз підприємець насолоджується вимушеним відпочинком і підшукує нове місце, щоб відкрити чергову точку. Після закінчення карантину планує відразу ж повернутися до бізнесу.

З чого почати?

Представляючи тепер себе на місці того тернопільського підприємця, який колись давав йому поради, наш герой відзначає: почати свою справу не так складно, як здається. Головне:

✅ Стукати в усі можливі двері — чи то мова йде про отримання гранту, іншої фінансової вигоди, або про допомогу порадою.

✅ Приділяти увагу податкам — попередньо самому вивчити все, що стосується оподаткування, на тренінгах, у знайомих бізнесменів або просто найняти гарного бухгалтера.
✅ Користуватися можливостями, які дуже часто підвертаються в потрібний момент, як у випадку з ярмарками.