#МарафонДобра: як маріупольчанка збирає мільйони на лікування дітей і дарує надію

У лютому одному з найвідоміших маріупольських благодійних проєктів «Марафон добра» виповнилося два роки. Те, що починалося як разова допомога одній дитині, сьогодні трансформувалося в підтримку багатьох маріупольців, яким потрібні гроші на лікування. Як два роки бігти марафон добра і не зійти з дистанції, «Східному варіанту» розповіла ініціаторка проєкту Наталія Дєдова.

Або об'єднатися і йти вперед, або стояти на місці та чекати дива

Історія благодійного проєкту «Марафон Добра» почалася в лютому 2019 року зі збору коштів на лікування чотиримісячної Даші Романової. Малятку лікарі поставили страшний діагноз: атрезія жовчовивідних шляхів. Це вроджена патологія, при якій жовч з організму не виводиться та отруює кров. Потрібна була термінова пересадка печінки. На той момент в Україні трансплантацію таким маленьким дітям не робили.

Ціна життя Даші — 135 тисяч євро або 4,5 мільйона гривень. На пошук грошей італійські лікарі давали максимум пів року. Було зрозуміло, що зібрати таку суму одній сім'ї — неможливо. Син Наталії, десятирічний Олександр, на підтримку Даші запропонував продати квартиру. Але мама знайшла інший вихід: вона створила благодійний проєкт «Марафон добра» і об'єднала навколо себе тисячі маріупольців.

«Ми не могли стояти та чекати, поки хтось прийде і дасть грошей. Потрібно було потихеньку рухатися вперед. Тому що в таких випадках лише два виходи: або ми об'єднуємося, збираємо разом і дитина отримує шанс. Або тупцюємо на місці та чекаємо якогось дива, втрачаючи при цьому час, а з ним — і всі шанси на порятунок», — говорить Наталя Дєдова.

У березні 2019 року проєкт рішення про виділення Даші 615 800 гривень депутати Маріупольської міської ради підтримали одноголосно. Але основний збір, який тривав два місяці, був попереду.

Краще допомагати іншим, ніж просити допомогу собі

Наталя Дєдова 20 років працює в журналістиці та зараз обіймає посаду випускового редактора на одному з маріупольських телеканалів. Тому, коли вона створила в вайбері співтовариство на підтримку Даші та запросила туди всіх своїх друзів і знайомих, про терміновий мільйонний збір за один вечір дізналися сотні маріупольців.

«І я написала пост про Дашу. Про те, що у нас є всього пів року, щоб зібрати 4,5 мільйона гривень. І попросила друзів допомогти: грошима, інформацією, порадами. Увечері один дуже відомий маріуполець написав мені в особисті повідомлення, що він переказав гроші. Потім — написав другий. Вранці подзвонив ще один. Сказав, що сам привезе гроші. І тоді я зрозуміла, що ми — точно зберемо», — згадує Наталя.

У зборі грошей для Даші Романової брали участь дуже багато маріупольців. Проводилися благодійні концерти та спектаклі, перед публічними заходами волонтери влаштовували ярмарки, роздавали листівки. Допомога йшла звідусіль. Сім'я і волонтери приєднали національні канали, інтернет-видання, газети. І 17 квітня 2019 року всім світом збір був закритий.

Зробити неможливе двічі

Але у квітні стартував новий збір. Для Богдана Фороста. Він — ровесник Даші й у нього такий же діагноз. І сума збору виявилася такою самою — 4,5 мільйона гривень. Тільки на малюка чекали в Бельгії.

«Коли ми закінчували збір для Даші, мені написала бабуся Богдана. Спочатку я подумала, що це шахраї. Ну, не може такого бути, адже двічі в одну і ту ж річку не можна увійти. Здавалося, що сил на другий збір немає зовсім. Але тоді ми вже знали, як правильно і швидко пробігти цей марафон, адже механізм збору був відпрацьований», — згадує Наталя.

Знову приєдналися всі міські ДК, театри, філармонія, художники, спортсмени. Волонтери організовували концерти та ярмарки, благодійні аукціони та лотереї. Школярі збирали та здавали макулатуру. У магазинах і салонах стояли бокси. ЗМІ активно розповідали про малюка і просили підтримки. І через місяць Маріуполь зробив, здавалося б, неможливе: 4,5 мільйона знову були зібрані.

Благодійність тиха або публічна? 

«Хтось хотів про себе говорити, хтось не хотів. Хтось писав: “Ми робимо добро тихо”. Так, я теж за те, щоб було тихо. Але тоді ніхто не дізнається, що комусь потрібна допомога. Тихо зібрати мільйони не вийде. Тому я за публічні збори», — вважає Наталія.

На благодійні ярмарки маріупольці привозили солодощі, іграшки, біжутерію, листівки авторської роботи, книги. В лотереях розігрували автографи відомих політиків, співаків і спортсменів, картини місцевих художників.

«У нас був розклад, де і коли відбуваються концерти, спектаклі або футбольні матчі. У спільнотах підтримки малюків шукали й волонтерів, і водіїв, і тих, хто привозив товар для ярмарків. В тиждень я писала сотні постів і повідомлень. І люди дуже добре допомагали», — каже Наталя.

До збору коштів перед спектаклями в маріупольському драматичному театрі й перед концертами в ДК Наталія приєднала свого сина, а він — своїх однокласників. Діти з боксами підходили до глядачів і просили пожертвувати гроші на лікування.

«Можливо, морально глядачам, у яких діти просили допомогу, було некомфортно. Люди йшли відпочити, а тут — потрібно проявити співчуття. Напевно, не всім це подобалося. Я думала про це. Але ми також розуміли: якщо не зберемо ці мільйони, операції просто не буде. І дитина помре», — розповідає Наталя.

«Правила — мої, бо в кожному зборі — моя репутація»

Є ситуації, коли марафонці, тобто люди, яким допоміг проєкт, не витрачають гроші за цільовим призначенням. Наприклад, збирали на операцію, а вона скасувалася. І сім'я залишає гроші собі. Волонтери проєкту вважають, в такому випадку гроші потрібно віддати іншій дитині, якій допомагає «Марафон добра». Або на підтримку тих, хто збирає гроші через офіційні фонди. Інакше можна нарватися на шахраїв.

«Я прошу батьків писати звіти: скільки грошей зібрали, скільки та на що витратили, показувати чеки. Хтось звітує кожен день, публічно, у своїх спільнотах у вайбері або в соцмережах. Хтось спочатку пише звіти, потім припиняє. Хтось цього не робить взагалі. І з такими я прощаюсь на старті збору. Звіти потрібні. І не тому, що мені це дуже цікаво. Мені важливо знати єдине: чи використовуються гроші за призначенням. Кожен збір я пропускаю через своє ім'я і свою репутацію. Маріупольці, бачачи мої збори, довіряють, в першу чергу, мені. Тому і перед цими людьми відповідаю спочатку — я, і тільки потім — батьки», — каже Наталя.

І водночас вона визнає: батьки змушені давати хабарі. І за операції, і за аналізи, і за ті чи інші послуги. Зрозуміло, що під таке чеки не дають. І у звітах цієї інформації немає.

«Зараз ще і рахунки такі хитрі. Батькам говорять, що операція може коштувати мільйон, півтора чи два. Підсумкова сума залежить від стану маленького пацієнта до, під час і після операції. А яким чином батьки зрозуміють, чи дійсно їхній дитині, наприклад, потрібна позапланова госпіталізація або ті чи інші медпрепарати та аналізи? Коли на кону великі гроші, завжди є спокуса ними скористатися. А батьки, довірившись лікарям, готові піти на будь-які умови, аби дитина була в безпеці. На жаль, маніпуляції на почуттях рідних ніхто не скасовував», — каже Наталя.

В іноземних клініках, за словами Наталії, ситуація інша. Батькам видають рахунок, в якому чітко розписано, скільки та за які послуги ви платите. Інше питання, що лікування за кордоном — це дуже велика розкіш для багатьох українців.

«Не розумію, чому вмирають діти»

За два роки проєкт «Марафон добра» допоміг зберегти здоров'я і врятувати життя понад ста юних і дорослих маріупольців. Але іноді, як каже Наталя, у Бога інші плани на марафонців.

«Це дуже важко. Коли зібрали гроші, відправили в лікарню до найкращих лікарів. Коли й операція вже позаду. І малятко, а йому немає і року, за крок від здорового життя. Ти сподіваєшся, що ось-ось, ще трішки. Але проходить день, два, п'ятий, десятий. А дитина, підхопивши лікарняну інфекцію, так і вмирає під апаратом штучної вентиляції легенів. Страшно, коли дзвінок від мами та фраза: “Наталю, лікарі сказали, Оленці залишилася остання ніч”. І ти цю ніч — з мамою. Ти ж не кинеш її, правда? Страшно, коли зовсім молодий тато надсилає тобі висновок про смерть трирічної донечки та повідомлення: “Зупиняйте збір. Ми не встигли”. Це — моральне пекло!», — каже Наталя.

⛔️ Обережно! Шахраї, лжеволонтери та псевдозбори 

Кожен публічний збір — це завжди ризик. Тому перше правило збору — його максимальна безпека.

Ось кілька найпоширеніших схем, за якими працюють шахраї.

№1. Фото — ваше, реквізити — наші

Схема: шахраї використовують фотографію та історію хвороби реальної людини, але в оголошенні про збір пишуть свої банківські реквізити.

Рішення: спробувати особисто зв'язатися з рідними та перевірити реквізити збору. Погуглити ім'я і прізвище дитини в мережі. Якщо збір справжній, напевно про нього є інформація ще десь. Для кращого результату потрібно забанити лжеоб'яву, поскаржитися адміністрації Facebook на шахрайство.

№2. Фейкова «мама»

Схема: шахраї створюють фейкову сторінку мами або тата хворої дитини, але в оголошеннях про збір вказують свої реквізити. Також зі своїх сторінок запускають фейкові збори псевдофонди.

Рішення: знайти справжнього родича в соціальних мережах. Як правило, шахраї використовують те ж ім'я, що і справжня людина, тому сміливо шукайте на ім'я. Також перевіряйте реквізити на медіаресурсі, шукайте схожі оголошення в мережі. Поскаржтеся на шахрайство. Шукайте інформацію про роботу псевдофонду. Якщо у фонду хороша репутація, про нього повинна бути інформація в мережі.

№3. Будьте людьми!

Схема: в цьому випадку все несправжнє. Тільки реквізити чинні та належать вони шахраям. Шахраї вибирають жалісливу фотографію, знаходять в медичному довіднику найстрашніший діагноз і пишуть: «Дитині залишилося жити декілька тижнів, якщо ви не допоможете, будьте людьми!».

Рішення: перевіряйте все! Введіть ім'я, реквізити та номер телефону в рядку пошукача. Якщо хоча б одна деталь не збігається і викликає сумнів, краще не перераховуйте гроші.

№4. «Я загубив картку, допоможіть відновити»

Схема: ця схема спрямована не на тих, хто жертвує гроші, а на тих, хто їх збирає. Родині дзвонять нібито з благодійного фонду і пропонують допомогу, але з однією умовою. Людині потрібно назвати кілька номерів телефонів знайомих, щоб лжефонд «переконався, що ви дійсно не шахрай». Водночас людину просять зателефонувати цим людям і попередити якомога швидше, що з ними зв'яжуться з благодійного фонду.

Звичайно, цим контактам шахраї в результаті не дзвонять, зате дзвонять мобільному оператору і кажуть: «Я втратив картку, допоможіть відновити». Для цього потрібно назвати кілька останніх номерів телефонів, з якими контактував той, хто втратив картку. Шахрай диктує ті номери, які йому назвав збирач коштів, і картка відновлюється. Маючи доступ до SIM-картки, шахраї отримують доступ і до банківських рахунків, звідки можуть спокійно перевести сотні тисяч гривень.

Рішення: паралельно з рахунком, який виставлений для збору, створити прихований рахунок і на нього переказувати гроші. Також до рахунків прив'язати фінансовий номер телефону, про який знаєте тільки ви. І, звичайно, не контактувати з підозрілими людьми.

Маріуполь — місто добрих сердець!

За два роки існування проєкту було зібрано близько 15 мільйонів гривень. Але Наталя підкреслює: «Марафон добра» — це не благодійний фонд. Це благодійний проєкт, в якому надається інформаційна підтримка людям, що збирають гроші на лікування. Кілька разів були думки про створення фонду. Але поки #марафондобра працює в форматі проєкту».