"Смажений москаль": як львівські музиканти готують їжу для переселенців

З музикантів у кухарі

Герої нашої розповіді Ігор та Анатолій до 24 лютого працювали в шоубізнесі. Займалися концертним обладнанням, організацією музичних виступів. Та й самі вони музиканти, наприклад, Анатолій — барабанщик у популярній львівській групі Wszystko. 

Але після вторгнення росії в Україну їхнє життя та діяльність кардинально змінилися.

Перші два дні після нападу росії були у шоковому стані, розповідає Ігор. Але третього дня зрозуміли, що треба щось робити. Прийшла ідея готувати їжу для тих, хто будує блокпости. Навколо Львова тоді будувалися блокпости, там працювала маса народу.

«З'їздили на один, другий блокпост, попитали. Нам кажуть — звичайно треба, тим паче гаряча їжа. Спочатку використовували один казан, який часто брали на пікніки. Другого дня знайшовся другий казан, на третій ще один. І так три казани на день, на 200 людей і готуємо всі ці два місяці», — розповідає головний кулінар гурту Анатолій.

Починали все власним коштом. Закупили якісь продукти та почали готувати. Потім почали допомагати друзі.

«Ми всі із шоубізнесу, велика тусовка. Запитували — що ви тут робите? Ось вам гроші. Через деякий час зробили свою сторінку на Фейсбуці. Почали там показувати людям, чим ми займаємось. Було дуже круто. Усі мої знайомі, навіть ті, котрі живуть за кордоном надсилали гроші», — згадує Анатолій.

Зараз, за ​​словами волонтерів, напруження трохи спало, таких великих грошових надходжень немає. Але тепер люди знають, чим вони займаються і просто привозять продукти.

«У Львові багато волонтерських центрів, куди везуть продукти (овочі, макарони, крупи), але вони не мають можливості це готувати. Дехто везе це нам, знаючи, що ми готуємо для переселенців», — пояснює Анатолій.

На початку своєї діяльності музиканти вирішили, що треба придумати якусь гучну назву, щоб запам'ятовувалося та зображало ставлення волонтерів до військового вторгнення росії в Україну. Так народилася назва «Смажений москаль». Готувати почали просто у тому самому приміщенні, де зберігається концертна апаратура.

«Блокпости поступово перестали годувати, бо людей там поменшало. Залишилися лише ті, хто там чергує. Відповідно крайня потреба відпала. Вирішили зосередитись на переселенцях. Насамперед почали шукати сім'ї, де є багато дітей. Знайшли такі хостели, почали туди возити їжу. І фактично возимо досі», — пояснює Анатолій.

Так повелося, що волонтери готують лише перші страви: супи та борщі. Сьогодні в меню польський суп, який називається «крупник». Страви готуються у казанах на відкритому вогні протягом двох-трьох годин, потім розливаються по ємностях та розвозяться за адресами.

На маршруті

Кількість точок, в які розвозять їжу, щодня може бути різною. Десь люди їдуть, десь прибувають. Сьогодні їх п'ять, практично всі розташовані у центрі міста.

«У нас є така дошка зі списком хостелів, яка щодня оновлюється. Щодня ми обдзвонюємо хостели, куди скільки везти», — розповідає Анатолій.

Перша зупинка у хостелі, де мешкають 60 переселенців. Тут живуть евакуйовані зі Слов'янська, Лисичанська, Харкова. Кожен із них має свою історію, але не кожен готовий нею поділитися.

Проте є й такі, хто охоче розповідає про те, як дістався Львова.

Олена — жителька Слов'янська. З 24 лютого кілька разів міняла місце проживання, поки не приїхала сюди.

«24 лютого я була у Слов'янську, а діти у Харкові. Звичайно, я почала хвилюватися та поїхала одразу до Харкова. Після того, як почалися обстріли в Харкові, ми виїхали у бік Слов'янська. Але дістатися міста не змогли, тому що пряма дорога вже була перекрита. Поїхали до села Яцьке на дачу до родичів. Але інтуїція підказивала виїхати. Ми поїхали звідти, і за 4 дні Яцьке обстріляли. Бомба впала буквально поряд із будинком, де ми жили. Після цього поїхали до Львова», — розповідає Олена. 

Спочатку жінка допомагала тим, хто приїжджав зі Слов'янська та Краматорська. Зазвичай це були друзі, знайомі, дружини та діти знайомих. Доводилося допомагати й фінансово, і морально. Так тривало два тижні. А потім Олена пішла працювати.

«Удома я була приватною підприємницею, 25 років у торгівлі. Тут треба було переучуватися. Навчилася на перукарку, тепер працюю у перукарні. Військових стрижу безплатно», — пояснює Олена.

А поки суп перекочовує з термоса в кухонний посуд хостелу, в їдальні вже з'являються люди. Усі, хто прийшли, як один хвалять страву.

І так за кожною адресою, щодня, ось уже два місяці.

Волонтерство окрім їжі

Варто зауважити, що приготування їжі це не єдиний вид допомоги переселенцям, яким займається «Змащений москаль». Крім цього, волонтери не перестають розвозити продукти туди, де живуть діти. І це не лише Львів, а й сусідні міста. 

Тут же, у місці зберігання концертної апаратури, хлопці влаштували сцену для проведення онлайн-концертів, і один уже провели. На зібрані гроші, 150 тисяч гривень, придбали автомобіль для військових.

Враховуючи те, що приготування їжі, розвезення їжі, інше волонтерство займає практично весь час, напрошувалося питання: як вдається поєднувати роботу чи навіть дім?

На що волонтери відповіли, що зараз фактично немає роботи: 

«Шоубізнес простоює. Одразу після війни ми дамо переможний концерт, але зараз більшу частину часу займаємось і займатимемося волонтерством».

Для звітів про виконану роботу і використані ресурси група завела сторінку в Фейсбук, яка так і називається — Корчма Смажений москаль. Через неї з волонтерами можна зв'язатися для надання допомоги.

Крім того, волонтерам можна допомогти матеріально:

ПриватБанк: 5168745021442220, Анатолій Гора

paypal: troschak@gmail.com