"Доступне мистецтво": на Луганщині вперше відбувся спектакль для людей з порушенням слуху

У Сєвєродонецьку — це перший спектакль, адаптований для людей з порушеннями слуху.

Детальніше про ідею проєкту і чому це важливо — дізнався «Східний Варіант».

“Я сподіваюся, що завдяки театру спільнота стане більш толерантною” 

Микола Надуличний — голова обласної Асоціації громадських організацій людей з інвалідністю. Микола запропонував ідею проведення вистави для людей з порушеннями слуху в супроводі перекладача жестової мови.

— Пане Миколо, як і коли прийшла ідея такого проєкту?

— Два роки тому ми спільно з програмою ООН з відновлення і розвитку миру організовували «Східний Форум з питань інклюзії для посилення соціальної єдності, культури миру і справедливості». Ми були здивовані харківським вітанням. Нас зустрічали люди, які не можуть говорити й також незрячі. Незрячі співали в хорі. Люди з порушеннями слуху так само співали: це була жестова мова. Але найбільше мене зачепило виконання однієї дівчини, яка за допомогою жестів виконувала пісню про маму. Я розплакався. Тоді й народилася ідея провести й в Сєвєродонецьку подібний захід. Я запропонував, що це може бути театральний виступ. Ми зв'язалися з Харківською організацією людей з інвалідністю «Краєвіта». Вони нам допомогли: з Харкова до нас приїхала сурдоперекладачка Уляна Франківська.

— Якою була реакція людей з порушеннями слуху на пропозицію відвідати театр?

— Люди з порушеннями слуху запитували про театр, тому що не були жодного разу на таких виставах. Подумали, що це якийсь жарт. Ми їм пояснили, що так, це театр, ви будете сидіти в театрі. Вони дуже зраділи. До нас приїхало 50 осіб з усієї області. Це жителі міст Сватове, Гірське, Рубіжне, Лисичанськ, Золоте.

— Хто брав участь в здійсненні проєкту?

— Ми прописали ідею проєкту, запропонували ООН. Вони нас підтримали. Люди відгукуються, йдуть на зустріч. Частину коштів виділила Луганська асоціація осіб з інвалідністю. Величезне спасибі керівникові театру за те, що завжди відгукується на наші проєкти та бере в них участь.

— Наскільки важливий жестовий переклад в суспільстві?

— Людей з порушеннями слуху багато, просто ми їх не помічаємо. Вони бояться підійти та почати спілкуватися, бояться, що їх не зрозуміють. А якщо вони будуть бачити, що їм раді, і знати, що їх зрозуміють, звичайно, це буде здорово не тільки для України, а й для всього світу. Ми покажемо, яке ми толерантне суспільство. Якби така послуга, як жестовий переклад, була введена в різні сфери життя, люди з порушеннями слуху жили б в культурному суспільстві й нікого б уже це так не дивувало. Послуга жестової мови необхідна не тільки у сфері культури. Я сподіваюся, що театр стане початком такого толерантного суспільства.

“Люди з порушеннями слуху — такі ж члени суспільства і так само хочуть отримувати задоволення від мистецтва”

Уляна Франківська — перекладачка жестової мови, родом з Харкова. Уляна з сім'ї людей з порушеннями слуху.

— Уляна, як довго ви навчалися жестової мови?

— Спочатку, в дитинстві, я говорила жестовою мовою, а вже в 3 роки заговорила словесно. Тому все життя я спілкуюся жестовою мовою. А профільна моя освіта — юрист і фінансист.

— Наскільки незвичний для вас такий досвід?

— Вистави в супроводі перекладача жестової мови — справа небуденна. Не в кожному театрі проходять такі спектаклі з перекладачем жестової мови. Ми з Миколою співпрацюємо, знаємо один одного не перший рік. Коли дізналася, що створюється такий проєкт, я із задоволенням погодилася взяти участь. Люди з порушеннями слуху — такі ж члени суспільства і так само хочуть отримувати задоволення від мистецтва. Коли спектакль адаптований для таких людей за допомогою перекладача жестової мови, то це для них завжди свято. Звичайно, хотілося б, щоб це було на постійній основі, але маленькими кроками долаються великі відстані.

“Спектакль “Ніч на полонині” є дуже символічним для нас”

Сергій Дорофєєв — директор і художній керівник Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру.

— Сергію, розкажіть, як проходила підготовка вистави?

— Проєкт ми підготували в онлайн-режимі. Ми відправили відео вистави та текст сценарію Уляні. Вона знайомилася з матеріалом. Оскільки актори та перекладач жестової мови знаходяться в різних містах, складно репетирувати разом. Тому готувалися в дистанційному режимі. В день вистави актори та Уляна вперше зустрілися під час спектаклю. Всі були готові до роботи. Актори працювали як зазвичай. Тільки деякі частини вистави адаптували, враховуючи особливості заходу.

— Чому для такого заходу було обрано саме спектакль «Ніч на полонині»?

— Вистава «Ніч на полонині» є дуже символічною для нас. Вона об'єднує театр і людей, які вперше потрапили сюди. Мені здається, що цей спектакль легкий для сприйняття у своєму змісті. А також дуже видовищний: в ньому багато цікавих картинок. Це гарна вистава, оскільки режисер в цьому випадку працював як художник.

— Наскільки жестовий супровід в театрах популярний в Україні?

— На жаль, такий підхід до роботи театрів не є популярним. Є свої складності. Не завжди є перекладач жестової мови, який ось так міг би працювати. Іноді театри не готові до співпраці. Але зараз вже починається процес. Знаю, що таке практикують в Харкові та Києві. У Києві зараз ведуться кілька проєктів, пов'язані з тим, щоб ввести роботу жестових перекладачів з театрами та щоб люди з порушеннями слуху могли почути виставу. Також зараз відкривається багато проєктів, щоб театр могли відвідувати й люди з порушеннями зору.

Наталя Полстяна — голова сєвєродонецької ТО УТОГ поділилася з нами враженнями від вистави за допомогою перекладача жестової мови:

«Дуже сподобалися лісові герої й те, як представлена ​​акторами любов. Такі барвисті костюми та гарні танці! Спасибі Миколі за організацію і за запрошення! Шикарний спектакль!».