Місто, де рідний дім впізнають по купі бетону та брухту: як люди виживають у Костянтинівці, яку знищують окупанти

Місцеві кажуть, що ще хочуть протриматися у Костянтинівці. Принаймні до моменту, поки там працюватимуть магазини й заїжджатимуть волонтери. Однак останні зізнаються, що вже сьогодні кожен заїзд у місто може стати останнім. Ніхто не може гарантувати, що навіть наступного ранку в межі міста доїде бодай якась автівка.

Костянтинівка на Донеччині сьогодні повністю «сіра». Фактично місто перетворилося на зону бойових дій, яку поки що контролюють Сили оборони. Вцілілих будівель зовсім не лишилося, хоча окупанти навіть не зайшли в місто. Спроби прорватися в нього СОУ вдало зривають, проте по проросійських радіостанціях вороги регулярно сіють чутки, нібито в частину міста диверсійно-розвідувальним групам вдалося зайти «у великій кількості». Декого ці слова жахають, тому вони намагаються якомога швидше виїхати. Однак понад п’ять тисяч людей досі лишаються жити у підвалах, під авіабомбами та небом, яке перенасичене ударними російськими дронами.

«Під**и давно все розбили, немає нічого живого. Люди їсти на вогнищах готують і мертвих у дворах закопують. Я виїхала два тижні тому, а мої родичі не виходять на зв'язок тиждень. Мабуть, генератор полетів. А так єдине, що там лишилося – це два магазини на все місто й один Пункт незламності. Він працював навіть після двох прильотів поряд», – розповідає реалії сьогоденної Костянтинівки її мешканка Ольга Яковлева.

Журналісти Східного Варіанта побачили, в яких умовах місцеві виживають сьогодні, що з умов цивілізації їм поки що доступне, і дізналися, що стримує їх від порятунку у вигляді евакуації.

«Син з сусідами відкопував батька з-під обвалу й хоронив на городі»

Прильоти по Костянтинівці, які вбивають, калічать людей чи «вкладають» багатоповерхівки з останнього поверху по підвал – буденність фронтового міста. Кожного дня кілька десятків дронів атакують місто, не лишаючи людям можливості не потрапити під рій БпЛА. Крім того, місто регулярно «поливають» мінометними обстрілами та відпрацьовують авіацією по спальних районах, де ще живуть сотні цивільних. Не всі з них перебралися у підвал – в частині будинків він у настільки жахливому стані, що люди обирають жити навіть на верхніх поверхах, але не серед купи сміття та щурів.

Евакуації в таких умовах – ризик не повернутися додому, не доїхати навіть на адресу, звідки зафіксували заявку, але ж стати ціллю дрона-ждуна, повертаючись з людьми в «цивілізацію».

«Правий берег. На першій адресі гукали людей, ніхто не обізвався. Ворожих дронів було забагато. Вирішили заїхати пізніше. На другій адресі жінка почала з нами торгуватись, поїду з вами якщо заберете усі речі… До дронів приєдналась арта, ворожі дрони загнали по хованкам. Відчуття та нерви на межі… Домовитись з жінкою так і не змогли. Через кілька годин повернулися на першу адресу, там жінка лежача. Виїжджали під грохот від розривів російських КАБів», – розповідає евакуаційні будні волонтер Едуард Мельников.

Місцевих там все частіше доводиться евакуйовувати посмертно. Якщо такі випадки раніше траплялися раз на кілька тижнів, то станом на зараз майже кожна евакуація включає в себе або трагічну історію, як рідну людину забраних людей вбило, або ж серед адрес – та, з якої необхідно забрати тіло в чорному пакеті.

«Другий заїзд був у передмістя Костянтинівки. Шлях до адреси перегородила спалена машина, змогли її трохи відсунути, розширили проїзд. Три дні тому у хату Миколи Петровича та його матері Людмили Миколаївни прилетів ворожий ФАБ. Батька вбило відразу, сину з сусідами довелось його відкопувати та хоронити прям на городі. Небайдужа людина пустила сім'ю до своєї пустої хати. Цих людей ми вивезли, але військові попередили, що попереду багато ворожих дронів-ждунів. До Краматорська поїхали іншим шляхом. По дорозі військові зупинили й попросили підвезти чоловіка до Дружківки. Він із Костянтинівки пішки добирався за пенсією до Дружківки», – каже волонтер.

Подібних випадків дедалі все більше. Волонтерів. які готові їхати на евакуацію під бомби, меншає, частина з них тимчасово не може здійснювати рейси через те, що дрони поцілили їхні автівки. Послуги таксистів коштують захмарні кошти – від 1000 гривень в один бік до Дружківки, і стільки, ж якщо не більше – назад.

«У мене хрещений їздить із Костянтинівки до Дружківки й бере тисячу гривень в один бік. А коли збирає 4-5 людей і вони їдуть групою, то з них може взяти десь 2-3 тисячі (туди й назад).  А деякі беруть і 2-3 тисячі лише в один бік», – розповідає Оксана, мешканка Костянтинівки.

Зважаючи на костянтинівські розцінки, деколи люди, розуміючи, наскільки ризиковий шлях назад, пробують їхати далі – у шелтери для ВПО. Особливо коли втратили усе й за адресою дому їх чекає розбита хата, вигоріла квартира та могили рідних у клумбах.

Евакуації як ілюзія, що все ще контрольовано

Інколи ж зволікання з евакуацією призводить до того, що коли волонтери своїм життям ризикують лише заїжджаючи в місто, то люди тільки зараз починають шукати варіанти «вивезти рідню». Те, що подібні заїзди можуть бути смертельні, вони не сприймають. Тому в чатах Костянтинівки часто можна зустріти повідомлення на кшталт «шукаю родича, не знаю, де він, а волонтери відмовились приїжджати й шукати його». Нерідко претензії саме до волонтерів та їх відмов у пошуку «загуби».

«Ми до волонтерів звернулися, але вони сказали, що потрібно сказати точну адресу, де він перебуває, живе. Але ми не знаємо, де він точно. Востаннє його бачили на «Червоному містечку», а потім він кудись пішов. Ми не знаємо, що робити, він там пропаде. Вже тиждень ходить голодний. Тому шукаємо тих, хто може поїхати, пошукати його і вивезти. Або хтось, хто вже там бачив його і направить у тому напрямку волонтерів», – розповідає Оксана Іванова, мешканка Костянтинівки, яка вже евакуювалася до Кривого Рогу.

Однак зважаючи на безпекову ситуацію у місті, шахраї знайшли варіанти «нагрівання рук» на горі людей. Ті, хто евакуювався та хоче подати заяву в ЦНАП про зруйноване житло, повинен мати при собі фотографії руйнувань. Мало хто готовий повернутися з безпечніших регіонів заради такого знімку, тож вони шукають людей, хто готовий це зробити на місці. Проте саме в цій схемі задіяні десятки шахраїв лише у костянтинівських чатах. Найчастіше вартість їхніх послуг коштує від 800 до 1000 гривень за фото, відеофіксація дорожча. І за тиждень обдурити можуть десятки місцевих жителів.

«Двоє з таких людей, які надають такі послуги, мені чесно сказали, що на ту адресу не поїдуть, бо це занадто небезпечно і страшно. А один сказав, що поїде, взяв передплату – 300 гривень, і наступного дня зник. Звернулася до іншої дівчини, Юлії – вона вимагала всю суму на картку. Я скинула, бо вона показувала нібито реальні відгуки клієнтів. Фотографій я так і не отримала», – розповідає мешканка Костянтинівки Анна.

Дехто з містян уже націлений вкрай категорично й навіть песимістично. Зокрема, Олег Дробиш, який поїхав з міста ще на початку вторгнення. Будинок, у якому розміщена його квартира, «прошитий» ракетою, проте ще вцілів. Однак він зауважує, що понад усе не хоче. аби в його житло заселився хтось з окупантів. Тому каже, що готовий назавжди попрощатися з квартирою.

«Усі будинки навколо зруйновані, а мій стоїть без вікон. Його просто прошило наскрізь ракетою (вона у дах увійшла, через квартиру вилетіла й вибухнула на вулиці). Я впевнений, що більшість мешканців усіх цих будинків не хотіли б, щоб їхня квартира згоріла. Але я цього дуже хочу. Я до цього був готовий ще в березні 2022, коли вивіз останнього члена родини з поруч розташованого села. Тому всі ці руйнування не викликають у мене ні здивування, ні емоцій. Все очікувано, але я просто невдоволений, що моя квартира ціла, тільки балкон посипався і скла немає», – переконує чоловік.

Сьогодні будні, до яких мусять готуватися люди, чиї рідні лишаються в Костянтинівці – це шукати охочих або волонтерів, які вивезуть у найкоротші терміни потенційно поранену чи мертву людину з міста. Те, з чим доводиться мириться – що навіть під час евакуації, вже запізньої, цю людину вони можуть втратити.

«Шановні мешканці Костянтинівки, прошу вашої допомоги. Немає зв'язку з моєю сестрою Панченко Оленою. Знаю, що в їхню машину потрапив дрон, вони з чоловіком живі. Більше ніяких звісток», – текст одного з пошукових повідомлень у чаті Костянтинівки.

Інформації про сестру жінка так і не знайшла. Таких повідомлень у спільнотах – кожного дня на кілька більше. Зараз їх уже сотні.