"Спільнота Відновлення": як співвласник "Ізби-читальні" з Маріуполя відновлює свою діяльність у Дніпрі

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Івент-кавʼярня з європейською кухнею та авторським баром

Після початку російсько-української війни у 2014 році донецький заклад «Ізба-читальня» релокувався до Маріуполя. Через декілька місяців із кавʼярнею познайомився Микита Леуцький. За його словами, «Ізба» майже одразу припала йому до душі. Спершу він приходив сюди, як гість, потім допомагав організовувати творчі вечори та зустрічі, а згодом отримав посаду SMM-спеціаліста. Одного дня власники закладу звернулися до Микити та його колеги Данила Гасана з пропозицією купити їхній заклад. І вони погодилися.

За швидкий час «Ізба-читальня» під керівництвом Микити та Данила стала відомим місцем зустрічі для маріупольців. Вранці тут снідали європейською кухнею, ввечері смакували коктейлі, слухали виступи музикантів та дивилися стендапи місцевих коміків.

«Коли ми прийшли, то зробили дуже багато змін, було багато спроб. І вже потім ми прийшли до того, що було в останні декілька років. Це була івент-кавʼярня з європейською кухнею та авторським баром. У нас не було чіткої цільової аудиторії. До нас приходили зовсім різні люди. Могли прийти іноземці, щоби поснідати. Артисти проводили у нас свої автограф-сесії, проводилися молодіжні заходи, різні виступи, а хтось приходив просто за коктейлем», — розповідає Микита Леуцький.

Напередодні повномасштабного вторгнення заклад активно зростав. Навіть були думки про розширення. Та, на жаль, виповнити задумане не вдалося.

З івент-кавʼярні до шелтеру для людей

Під час блокади Маріуполя «Ізба-читальня» стала шелтером для тих, хто шукав безпеки. Спочатку тут збиралися працівники закладу разом із рідними. Потім приходили знайомі, друзі, друзі друзів і просто ті, хто проходили повз. Микита каже: «У нас завжди були відчинені двері». За словами власника, усього в закладі могло бути до 45 людей. Усі кооперувалися та розділяли між собою обов’язки, щоби пережити ті складні дні.

«Люди й стають у таких умовах людьми. Ми розбивалися між собою. У нас була команда, яка в будь-яку погоду ходила шукати воду, і вони її знаходили. Були ті, хто відповідав за їжу. Готувала в нас бабуся мого співвласника Данила. Вона все життя готувала в маленькому кафе на Лівому березі. Тому допомагала нам, попри свій вік і стан. В останні дні мого перебування там у нас дійсно виникла проблема в їжі. Ми зменшували порції, але цього було недостатньо», — пригадує Микита пекельний березень минулого року в Маріуполі.

У цей час місто постійно обстрілювалося російською армією з усіх видів зброї. Довкола були чутні звуки руйнувань. Підприємець згадує один гучний приліт у будинок, що був напроти. Раніше там була кавʼярня «Щастя». Це був перший раз, коли містяни із шелтеру «Ізби» вийшли на вулицю, щоби подивитися, що сталося.

Одного дня до «Ізби-читальні» приїхав батько Микити та сказав, що потрібно виїжджати. Він розповів сину, що відбувається в іншому районі, де він перебував із його мамою. В очах батька Микита бачив жах та переляк:

«Я сказав своїм хлопцям, що поїду з батьком. Ну й більшість людей, хто тоді знаходився в шелтері, також виїхали. Хлопці розсадили людей в автівки та виїжджали. Ми з батьком поїхали на 17-й мікрорайон. Там я побачив, що будівлі, у якій мої батьки були в кумів, зовсім немає. Власників будівлі відвезли в лікарню, бо в них були дуже тяжкі поранення. Моя мати просто чудом не загинула, там був дуже тяжкий прильот».

Виїжджаючи з міста, Микита з батьками взяли із собою дітей власників будинку. Адже залишати їх самих було дуже небезпечно. Діставшись до Бердянська того вечора, Микита дізнався, що окупанти влучили в маріупольський Драмтеатр.

«Декілька днів ми провели в Бердянську, шукаючи паливо. А потім рушили до Дніпра, бо нам дійшло повідомлення, що батьків дітей, яких ми взяли із собою, транспортують до лікарні Мечникова. І так ми відвезли дітей до батьків. Зараз родина знаходиться в Німеччині. Їхня мама досі не ходить, бо в неї дуже великий осколок у нозі. Їй робили дуже багато операцій», — розповідає Микита.

На жаль, під час боїв за місто «Ізба-читальня» була повністю зруйнована. Коли Микита бачив заклад востаннє, він був пошкоджений, але із цілими стінами. Пізніше окупанти опублікували фотографії та відеозаписи старої частини Маріуполя. І там підприємець побачив, що сталося із закладом, у який він вклав стільки сил та любові.

Великий шанс на нове життя

Одного дня Микита прогулювався Дніпром разом зі своїм гарним знайомим з Маріуполя. Знайомий запропонував Микиті поїсти в закладі, де безплатно годують переселенців. Це була піцерія «First Wave». Так Микита потрапив сюди вперше.

«Якось ми туди поїхали та допомагали розвантажувати харчові продукти, які привозили волонтери. І так потроху допомагали. А в якийсь із днів сіли вечеряти, і до нас прийшов власник закладу Андрій. Ми познайомилися, він спитав нашу історію, хто ми такі. А потім сказав: «Ось заклад, займайтеся, дарю». Бо Андрій хотів піти воювати й плани були вже зовсім інші. Так він подарував «First Wave»», — розповідає Микита.

Це був великий шанс на нове життя. Але були виклики, які доводилося вирішувати. Деякий час заклад працював лише на волонтерських засадах, нічого не заробляючи. Тож відкривали його майже наново.

«Коли нам його передали, ми так і працювали, як волонтерський заклад. Ми годували приблизно 500 людей на день. Але їжа закінчувалася, харчові продукти та гроші волонтерів теж. Ми писали пости, щоб, може, хтось чимось допоміг. Але підтримки не знайшлося, тому вирішили відкриватися, як заклад», — пригадує підприємець.

«First Wave» відкривався потихеньку, маленькими кроками, розповідає Микита. Оновили меню, додали страви, які виходило гарно готувати в Маріуполі, поступово додавали коктейлі. Це були непрості півтора року для закладу, але сьогодні у «First Wave» вже є власні прихильники та постійні відвідувачі.

Микиті пощастило виграти грант, на кошти якого в заклад закупили музичне обладнання та облаштували сцену. Поступово у «First Wave» впроваджується стратегія «Ізби-читальні». Та єдиний формат, до якого йдуть власники, це український паб із локальними стравами та крафтовим українським пивом.

У закладі постійно проводять благодійні заходи: стендапи коміків, заняття з поводження зі зброєю та тактичної медицини. Вилучені кошти спрямовують на підтримку Збройних Сил України.

Микита зізнається, що зараз підприємцям доводиться дуже важко. Збільшення податків, цін на комунальні послуги, на харчові продукти тощо. Але працювати все одно потрібно, щоб триматися на плаву.

«Усім колегам я б хотів сказати тільки одне, щоб вони не опускали рук і йшли вперед. Думаю, що у всіх усе вийде, попри ці складнощі. Далі перемога. І я сподіваюся, що в очах українців ще буде щастя і радість», — каже Микита.

Підприємець не любить запитання про повернення до Маріуполя. Адже всі місця, які він так любив за своєї юності, або зруйновані, або знесені:

«Звичайно, хочеться повернутися. Але я не знаю, що я готовий там побачити. Чорні поля замість мого дому, моєї школи… Усі місця моєї юності, якихось перших побачень, прогулянок із друзями — цього немає. Цих людей теж немає. Але це досі моя рідна земля і моє рідне місто, яке я дуже люблю, і вважаю найкращим місто країни».

Микита здобув відзнаку “Незламні зі сходу” від Східного Варіанта! 

Микита — справжній приклад незламного підприємця з Донеччини!

Як дістатися до «First Wave»?

Адреса «First Wave» у Дніпрі: вул. Короленка, 3A. Години роботи: з 11:00 до 23:00.

Номер телефону: 068 224 48 88.

Сайт

***