"Усі вони нам кохані, навіть чужі": як краматорчанка допомагає тваринам під час повномасштабної війни та мріє збудувати притулок

На початку повномасштабного вторгнення в Ольги вдома було дев’ять цуценят, одна доросла собака, вісім кошенят, два коти з інвалідністю спини та чотири пацюки. Жоден із них не був покинутий. Весь цей час Ольга разом із родиною дають притулок для тваринок, які опинилися в біді. Щоби приймати ще більше котів та собак, жінка хоче побудувати вольєри у дворі свого будинку. Та для цього потребує допомоги.

«Чудо-дім, чудо-двір, чудо-діти»

Ольга згадує, що першу тваринку принесла додому, коли їй було 14 років. Забирала всіх, несла додому, намагалася знаходити нових хазяїв. Водночас їй було важливо, щоб нова родина для тваринки була відповідальною та люблячою. Тому після прилаштування ще деякий час ходила в гості, щоби побачити, як живе тваринка й чи все в неї гаразд.

Зараз Ольга вже доросла жінка, любов до тварин пронесла в собі роками та передає своїм дітям. У жінки непроста доля. Вона має трьох дітей, молодші син та донька мають інвалідності. Ольга доглядає за ними та одночасно доглядає за тваринками, які потрапили в біду.

Ольга називає свій дім так: «Чудо-дім, чудо-двір, чудо-діти». Адже вже не раз бувало, що тваринка з тяжким захворюванням саме тут ставала на ноги та одужувала. Ольга пригадує один із таких випадків:

«Потрапила до нас собака алабай. Дуже тяжка собака, вона не ходила на задніх лапах, нічого не їла. Увечері я зайшла до неї, принесла їй смачненьке, а вона встала на задні лапки та поїла. Спустила її з повідка — і вона почала ходити. Подзвонила куратору, скинула відео. А вона питає: «Як? Олю, як?»».

Молодший син Ольги, Олександр, дуже любить тварин і допомагає мамі разом із сестрою в їх утриманні. Попри хворобу, хлопець прагне бути самостійним, як і його мама.

Ще до повномасштабного вторгнення Ольга брала тваринок на перетримку, підбирала їх із вулиці або від хазяїв, які покинули своїх улюбленців. Кожній тварині давали максимум любові та догляду.

«Мені не страшно було за себе, мені страшно було за них»

На початку повномасштабного вторгнення родина думала про евакуацію, але виїхати з купою тварин дуже складно. До того ж хто буде допомагати тваринам тут, у Краматорську? То ж родина залишилася та й далі доглядала улюбленців. Ольга каже, що на початку повномасштабної війни їй не було страшно за себе, було страшно за тварин.

«Нам принесли двох котів із проблемою в спинах, вони були з інвалідністю, «спинальники». Просили перетримати їх місяць. Та пробули вони в мене понад рік, так у мене й померли… Понад рік я їх доглядала, вони стали мені як діти, розумієте. Їхня смерть мені далася дуже важко. Я дуже плакала, я намагалася їх врятувати…» — розповідає Ольга.

Ольга частково розуміє та не засуджує людей, які покинули своїх тваринок через війну, але засуджує тих, хто не відпускає їх із повідка чи залишає в зачиненій домівці:

«Як так можна? Відпустіть їх, заради Бога. Вони собі знайдуть щось або когось. Ось до мене прибігають дві собаки, до мого двору. Бо вони знають, що я погодую їх. Прибігають за графіком — вранці та ввечері, а далі десь бігають собі».

Зараз вдома в жінки проживає шість собак та два коти. Кожен оточений їжею, турботою та любов’ю. У вольєрі відпочиває пес Макс. Ольга розповідає, що він був дуже злою собакою, та родині вдалося його перевиховати. Зараз Макс подобрішав та вже подружився з місцевими курями. З вольєра його обов’язково випускають погуляти кожен день. Та поки на вулиці спека — він залишається тут.

У Макса є проблеми з головою та були атрофовані задні лапи. Та потроху йому ставало краще.

Справжнім улюбленцем родини став Чупік, якого привезли бійці з Лиману. Пес дуже спокійний, лагідний, добрий та розумний. Ольга каже, що її син одразу ж закохався в Чупіка, а Чупік — у нього. Більшу частину дня вони проводять разом.

Зараз вдома в Ольги тільки два коти, усіх інших довелося відвезти на дачу. А причина цьому — такса Ковбаса, яку тільки нещодавно привезли військові з Бахмуту.

«Хлопець поїхав на позиції. І залишив її нам, дізнався номер, йому підказали. А ми не можемо відмовити. Так ця дама поставила всіх у шеренгу, і на дерева залазить, і котів ганяє. На дачі в нас зараз теж девʼять кошенят. Сусідка зараз приютила кішку, а вона вагітна. Тож готуємось приймати пологи», — розповідає Ольга.

На вході в будинок відпочиває пес Міша. Зараз йому дуже складно через спеку. Він дуже хворий та старий, але знаходить сили, щоб встати та прогулятися двором.

Ольга зізнається, що, звичайно, було б добре знайти кожному з них дім. Та до деяких тварин уже настільки звикли, що із задоволенням залишили б усіх.

Мрія — притулок із вольєрами у власному дворі

Ольга готова й далі приймати тваринок, брати на перетримку, підбирати з вулиці, але для цього потрібно більше місця та можливостей. Вона планувала після війни, у мирний час, зайнятися облаштуванням справжнього притулку для тварин у власному дворі. Але розуміє, що діяти треба вже зараз.

Нещодавно до неї приїжджали журналісти та зняли сюжет, після чого до жінки почали звертатися місцеві активісти з пропозицією допомогти. Небайдужі люди задонатили Ользі гроші, на які вона вирішила розпочати задумане. Зараз разом із чоловіком уже закуповують необхідні матеріали, але зізнаються, що грошей та матеріалів треба значно більше.

«Ми рахували, щоби побудувати один вольєр, потрібно понад 60 тисяч гривень. Це величезні для нас гроші. Та хоча б до зими хочемо встигнути декілька вольєрів. Ми їх утеплимо, пофарбуємо, і все буде дуже красиво», — каже Ольга.

За словами жінки, вони планують зробити приблизно 19 вольєрів для собак та 8 двоярусних для кішок. У таких приміщеннях тваринки будуть їсти та відпочивати, а більшу частину часу — проводити у дворі на свіжому повітрі. Буде спеціально облаштована й зона карантину, куди будуть потрапляти нові тваринки задля перевірки чи обробки від паразитів. Думають і про окреме облаштування вольєрів для цуценят.

Ольга буде привчати тваринок любити один одного, щоб вони перебували в злагоді та повазі. Звичайно, може здатися, що це величезна робота. Та в Ольги є її чоловік, діти та небайдужі люди.

«Купимо й миски спеціальні. І хочемо, щоб не було обмежень у їжі. Щоб у тваринок завжди була їжа в мисці — це важливо. Якщо хтось допоможе матеріалами або просто допоможе робочою силою — ми будемо дуже вдячні. Усе упирається в гроші та матеріали. Хотілося б до зими хоча б частину роботи зробити… Це все моя ініціатива, моє особисте бажання. Я за це гроші не отримую. Хочеться допомогти тим, хто цього дійсно потребує», — каже Ольга.

Як підтримати?

Якщо ви бажаєте допомогти Ользі та її родини у їхній мрії, то можете скористатися реквізитами:

🔗 Посилання на банку

💳 Номер картки банки

5375 4112 0787 5027

***