"Це риторика, від якої держава має утриматися". Або що не так із комунікацією влади щодо повернення переселенців на ТОТ

Останнім часом державні посадовці та посадовиці ведуть не злагоджену комунікацію на тему повернення вимушених переселенців та переселенок на тимчасово окуповані території (ТОТ). Народний депутат Максим Ткаченко минулого місяця заявив, що 150 тисяч переселенців повернулися на ТОТ, зокрема 70 тисяч — до тимчасово окупованого Маріуполя. Щоправда, потім спростував це число та назвав його «власним припущенням».

Водночас народна депутатка Марʼяна Безугла назвала зрадниками тих, хто повертається на окуповані території, чим викликала бурхливе обговорення в соціальних мережах.

Заступниця Керівника Офісу Президента України Ірина Верещук закликала не маніпулювати та не спекулювати на темі ВПО та ТОТ, однак заявила, що «незадоволення рівнем допомоги ВПО не може бути причиною або виправданням переїзду на тимчасово окуповану територію, під чобіт окупантів і вбивць», чим знов викликала жваве обговорення.

«Задумайтесь. Повернулися під обстріли. З дітьми. Бо держава забрала ті копійки, що платили. А оренда дорого коштує», — писала в коментарях під дописом Ірини Верещук у Facebook користувачка Любава Маковийчук.

«Частина ВПО залишилася сам на сам зі своїми проблемами, і до них нікому немає діла. Тому вони самотужки вирішують, як жити їм та їх сімʼям, й у який спосіб. Не допомагаєте, то хоча б не заважайте. Треба замислитися, чому люди не лякаються звідси тікати туди…», — писав користувач Олександр Баранюк.

«Цікаво міркувати. Забрали все, що можна й далі продовжують, копійки ВПО й те забрали, вони ще й людей винними роблять. Краще б зробили нормальними для життя умови, через безвихідь люди й шукають, де краще», — коментувала користувачка Аліна Кузнецова.

Були ті, що підтримали пані Ірину у її висловлюваннях:

«Дякую, пані Ірино, усе чітко і ясно пояснили», — писав Ігор Жерновський.

Були коментарі, у яких людей, які повертаються на ТОТ, прирівнювали до зрадників:

«Повертаються ті, що у 2014 році зустрічали ЗСУ барикадами й стріляниною, прокляттям. Ці кадри є і повторюються в програмах про війну», — писала Олена Ревука.

Парад цифр. Або чи реально визначити, скільки людей повертається на ТОТ

За останній місяць в інформаційному просторі України дійсно відбувся «парад цифр» стосовно того, скільки переселенців повернулося на тимчасово окуповані території. Народний депутат Максим Ткаченко заявив про 150 тисяч. Однак потім він спростував це число та назвав його «власним припущенням».

У середині листопада мер Маріуполя Вадим Бойченко повідомив, що близько 30% маріупольців, які виїхали на початку війни, повернулися назад в окупацію. Потім уточнив, що «за даними центрів «ЯМаріуполь» та інформації від Спротиву, за останні майже 3 роки з України виїхало приблизно 30–50 тисяч маріупольців, частина з них дійсно прямувала в тимчасово окупований Маріуполь. Скільки з них залишилось у місті, а скільки змогли виїхати сказати неможливо».

Порахувати реальне число українців, які повертаються на ТОТ, дуже важко, розповідає директорка з адвокації Центру прав людини «ZMINA» Альона Луньова:

«Чому це важко порахувати? Перше, тому що для того, щоби поїхати на ТОТ, треба виїхати з підконтрольних Україні територій на територію Польщі, а звідти — до Білорусі, звідки можна сісти на літак до рф. Якщо в громадянина України немає російського паспорта, то вʼїхати на територію рф можна тільки через аеропорт Шереметьєво, де існує фільтраційна зона, у якій людей добами тримають, не даючи права вʼїхати. І тому я не бачу технічної можливості порахувати людей, які їдуть на ТОТ.

Навіть якщо ми побачили б якісь цифри повернення людей від росіян, то ми не знаємо, скільки з них поїхало провідати близьких і повернулося, а скільки залишилося».

Це ж підтверджує головна координаторка ГО «Донбас SOS» Віолета Артемчук, за словами якої число повернутих українців та українок неможливо порахувати на цю мить через відсутність доказів та джерел.

Альона Луньова припускає, що цифри державними посадовцями були названі з метою показати, що політика держави з допомоги переселенцям не є ефективною. І тому люди їдуть за кордон, або повертаються в окупацію. Однак спиратися на конкретні дані та джерела зараз неможливо.

«Зсув із безпекового складника на моральний неприпустимий під час обговорень про повернення на ТОТ»

Жваві обговорення в українському медіапросторі щодо етичності та моральності повернень на тимчасово окуповані території почалися на початку цього року. Тоді окупаційна влада запровадила правила перереєстрації нерухомості на ТОТ за російським законодавством. Це призвело до обговорення, чи є це поважною причиною для повернення в окупацію.

«Ще тоді, на мою думку, почався легкий зсув обмірковувань повернення на ТОТ із питання безпеки на питання моральності цього вибору: чи правильно, чи патріотично це, коли люди повертаються на ТОТ. Зараз цей зсув дуже актуалізувався. Ця тема порушується в ЗМІ, а нещодавно Вища Рада правосуддя розглядала критерії доброчесності суддів, де поїздка на ТОТ була одним із критеріїв недоброчесності. Пані Оксана Кваша, членкиня Вищої ради правосуддя, зазначила, що в українському суспільстві сформувався моральний імператив, що їздити в окупацію — це зло. І, власне, я теж бачу цей зсув. Риторика держави змінилася з “повернення в окупацію — це небезпечно” на “повернення в окупацію — це не патріотично, це аморально, це зрада”», — зазначає Альона Луньова.

Віолета Артемчук каже, що комунікація держави із суспільством у питання повернень на ТОТ вибудована неправильно. Зараз правозахисні організації, серед яких і ГО «Донбас SOS, готують публічне звернення із цього приводу.

«Звинувачувати людей у тому, що вони залишилися на тимчасово окупованих територіях чи поїхали туди, неправильно. Проживання в окупації — не є злочином. Вимірювати патріотизм тим, чи їде людина, чи не їде туди, не можна, бо це обурення суспільства. Якщо так подумати, що кожен переселенець та переселенка можуть виїхати на ТОТ, виходить, що всі вони — потенційні зрадники?

Це обурює суспільство, коли нам треба триматися разом, і не звинувачувати одне одного, а звинувачувати лише російську федерацію у всьому, що відбувається», — пояснює Віолета Артемчук.

На думку пані Альони, позиція держава суперечить собі ж. З одного боку, державні посадовці не забороняють жити в окупації та вітають місцевий спротив. З іншого боку, спротив чиниться саме українцями, перебування яких на ТОТ почали вважати неетичним вибором.

«Як держава, ми маємо пояснювати ризики, а не демонізувати проживання в окупації. Робити це злочином чи чимось аморальним точно не те, що держава має робити. Це та риторика, від якої держава має точно утриматися», — каже експертка.

Подібна комунікація від держави, каже Віолета Артемчук, може викликати недовіру в українців, які проживають і на підконтрольних, і на тимчасово окупованих територіях. Адже замість підтримки, вони отримують осуд.

«Тому нам потрібно визначитися: або ми повертаємо ці території, підтримуємо людей в окупації, і тоді не розвішуємо ярлики за те, що вони живуть чи періодично виїжджають на ТОТ. Або кажемо, що проживання в окупації заборонено, а всі, хто там живуть, поза законом. Відповідно, ставимо хрест на реінтеграції. Тож комунікація із цієї теми має бути максимально обережна. Ніяких категоричних заяв, на мою думку, не треба. Вони шкодять. Люди в окупації живуть в умовах, де вони сам на сам з окупантом. Ставити їх у ситуацію, коли вони поза межами, якщо не закону, то якогось етичного імперативу, неправильно», — наголошує Альона Луньова.

Поїздка в окупацію не потребує виправдання, підсумовує директорка з адвокації Центру прав людини «ZMINA». Така подорож — дуже небезпечна, коштовна та ризикована для людини. Однак повномасштабна війна триває майже три роки. За цей час хтось хотів побачити родичів, а хтось — відвідати рідну домівку, щоб її не забрали російські окупанти.