“Вступ у виш України — це єдине, що давало надію на майбутнє”: історія хлопця з тимчасово окупованої частини Донеччини

Через те, що вступ до українських закладів вищої освіти для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій ускладнений через велику кількість факторів, для них з 2016 року діє спрощена система вступу через Освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”. Проте навіть попри таку спрощену систему молодь проходить надзвичайно складний етап, щоб вступити до українського вишу та виїхати з ТОТ. 

Громадська організація “Центр громадянської просвіти “Альменда” з 2014 року консультує та надає підтримку молоді та їх батькам, які бажають з тимчасово окупованих територій вступити в українські виші. Адже попри спрощену систему виникає багато питань щодо необхідних документів, вступних випробувань та комунікації з університетами, які, на жаль, не завжди відповідають коректно, або взагалі не відповідають вступникам. 

Проте попри все молодь з ТОТ продовжує обирати українську освіту та вступати до українських закладів вищої освіти.

Що мотивує молодь, який шлях для вступу вони проходять, через що хвилюються та з якими проблемами зіштовхуються – про це та інше ми поговорили з хлопцем з окупованого міста в Донецькій області, який минулого року вступив до українського університету та навчається зараз дистанційно. 

_____

Я народився у місті Донецьк, колись дуже гарному та квітучому, промисловому та популярному, але все своє свідоме життя провів у невеликому місті в Донецькій області. 

Я був звичайною дитиною, яка не турбувалася про життя, так було до 2014 року. Почалася війна, наша родина ухвалила рішення виїхати до родичів, подалі від сходу та лінії фронту. Недовго проживши там, де немає війни, ми повернулися на Донеччину, бо наш дім у Донецьку. Війна затягнулася, вона була не така жорстока як зараз, та ми часто виїжджали з окупації до родичів, щоб зробити ковток свіжого повітря. Планував вступити на навчання в Америку але, почався інший етап війни.

“...у моє рішення мало хто вірив та казали, що мене не візьмуть та взагалі навіть слухати не будуть”

24 лютого 2022 року залишиться у пам'яті назавжди як день розгубленості та болі. Війна дуже змінила людей та їхнє ставлення до світу цілком, особливо тих, хто знаходиться поруч з фронтом та відчуває її на собі. Так сталося і зі мною. Майже рік я був у дуже підвішеному стані, не знав що робити. Але одного дня я вирішив випробувати долю та спробувати вступити у заклад вищої освіти України. Враховуючи суспільство у якому я ріс, а саме російськомовне, у моє рішення мало хто вірив та казали, що мене не візьмуть та взагалі навіть слухати не будуть. 

Було складно зібратися з думками, але я все ж таки вирішив спробувати довести, в першу чергу собі, що не все то правда, що говорять окупаційні ЗМІ та негативно налаштовані люди. Бо вже на той час вступ у виш України — це єдине, що мене якось відволікало від війни та давало надію на майбутнє.

“Декілька невдалих спроб написання в інші університети, які взагалі не відповідали на листи, почали гасити мій запал та мотивацію” 

Я не знав і близько, як це робити, але ціною багатьох зусиль, знайшов та зв'язався з відповідними структурами, які допомагають у цьому питанні. Я знайшов програму допомоги абітурієнтам з тимчасово окупованих територій Освітній центр “Донбас-Україна, Крим-Україна”. На сайті були інструкції що та як робити, та з якими документами звертатися.  

Через сайт Єдиної державної електронної бази з питань освіти я писав одразу в університети. Було багато спроб, не всі мене, насправді, хотіли слухати. Я писав у Київський національний університет. Перший лист проігнорували та не відповіли, у другому так і не дали чітку відповідь, і розмова зайшла у глухий кут. Декілька невдалих спроб написання в інші університети, які взагалі не відповідали на листи, почали гасити мій запал та мотивацію. Вже думав, що і дійсно, ніхто не буде цим займатися.

Але через тиждень вирішив спробувати ще раз, та написав ще у три університети, серед яких був і мій теперішній — Ужгородський Національний університет. Там мене від самого початку супроводжувала юристка та надавала детальні інструкції щодо подальших дій щодо вступу. Зібравши всі документи, надіслав все, що потрібно. Мені призначили співбесіду у ліцеї при університеті для отримання атестата шкільної освіти, дали писати шкільні екзамени з усіх предметів, щось схоже на підсумкові контрольні роботи, від яких залежало, чи отримаю я цей атестат, чи ні. І ось тут почалось найцікавіше. 

Це був вже кінець літа, часу було дуже мало, довелося писати понад 15 предметів за одну ніч. Це було складно, але я впорався. Потім мені призначили співбесіду з працівниками ліцею, де я мав скласти ще три предмети для підсумку, їх також склав. Попри те, що я зі східної частини України, до мене ставилися дуже добре. Після цього призначили співбесіду безпосередньо з працівниками Ужгородського Національного Університету, це була консультація перед складанням вступних іспитів.

“Мене дуже здивувало те, що зі мною були готові розмовляти у вихідний день, то була неділя”

Після цього почалася розмова з батьками щодо форми навчання, адже мені пропонували денну або заочну. Як відомо, для навчання на денній формі потрібно було переїхати в Ужгород. Довго розмовляли про це з батьками, але через небезпечний стан на кордоні з росією, а саме загрозу того, що заберуть на фронт, не давши виїхати, та через неможливість на той момент зібрати достатньо коштів для виїзду та подальшого проживання наодинці, ми вирішили обрати заочну форму навчання. 

Після зазначення дати проходження вступних іспитів, я підготувався та склав їх дистанційно, так і вступив до Ужгородського Національного Університету.

Потенційним абітурієнтам, та просто читачам, які можуть зв'язатися з молоддю з тимчасово окупованих територій, хочу побажати

Не боятися, не здаватися, та шукати! Не бійтеся писати всім, хто може вам допомогти — університетам, громадським організаціям та іншим спільнотам. Нехай відповідь дадуть не одразу, та не всі, але з п'ятого університету та й напишуть. Кажіть одразу, хто ви та чого хочете, більше пояснюйте вашу ситуацію — так вас краще зрозуміють та процедура вступу прискориться. Бажано цим займатися наприкінці весни та початку літа, щоб було більше часу.

А також важливо: слідкуйте за базовими правилами конфіденційності та не повідомляйте всім поспіль про свої плани, якщо знаходитесь в окупації. 

Та головне пам'ятайте, що ви не одні, та тільки від вас залежить ваше майбутнє! Бережіть себе! Слава Україні!

Як ГО «Центр громадянської просвіти «Альменда» надає підтримку  абітурієнтам з ТОТ?

Громадська організація «Центр громадянської просвіти «Альменда» надає безкоштовні консультації та супровід під час вступу з тимчасово окупованих територій до українських закладів вищої освіти. 

Звернутися можна у будь-якому з цих месенджерів: Signal, Telegram, WhatsApp, Viber за номером телефону +38 095 136 47 27 або через email: [email protected].

***