Як кризи стають поштовхом до нових можливостей: історія переселенки з Луганщини

Валентина Чугуєвець з Брянки пройшла шлях від наукової кар'єри до керівництва громадською організацією. У 2014 році була змушена залишити рідне місто через окупацію та почати життя заново на Кіровоградщині. Сьогодні вона створює школи фінансової грамотності та допомагає переселенцям інтегруватися в нові громади. Свою історію вона розповіла Східному Варіанту.

Від Брянки до Донецька: становлення особистості

Валентина Чугуєвець народилася у місті Брянка на Луганщині. З дитинства вирізнялася активністю та допитливістю, після закінчення школи вступила до Донецького університету, обравши спеціальність хіміка-біолога.

Саме там дівчина зустріла людину, яка кардинально вплинула на її життєвий шлях. Володимир Борейко, майбутній відомий еколог та природоохоронець, створив при університеті Дружину охорони природи — спільноту однодумців, що об’єдналася заради захисту довкілля.

«Ми ловили браконьєрів, виявляли екологічні порушення, складали протоколи. Влітку їздили працювати в заповідники на території всього колишнього срср», — пригадує вона з теплотою в голосі.

Після університету шлях привів Валентину до школи № 12, згодом — до аспірантури та роботи у Донецькому ботанічному саду. Наукова кар'єра обіцяла бути успішною, але доля розпорядилася інакше: помер науковий керівник, і дисертація так і не була захищена.

Згодом перебудова принесла зміни не лише в країні, але й в особистому житті. Валентина перейшла до групи ландшафтної архітектури, їздила Донеччиною, розробляла проєкти. Потім одружилася, народила двох синів, але життя в гуртожитку з маленькими дітьми залишало мало часу для наукових амбіцій.

Повороти долі

Хвороба батька змусила родину повернутися до Брянки. Для жінки, яка звикла до наукових конференцій і динаміки великого міста, це було болісним рішенням. Спочатку працювала в будинку дитячої творчості, але мізерна зарплата змусила здобути «практичну» освіту в економічному технікумі. Короткий період роботи на шахті не приніс задоволення, але саме тоді доля приготувала несподіваний поворот.

Коли в містечку з'явилися перші місцеві телеканали, спостережлива Валентина помітила те, що інші проігнорували: студії виглядали непрезентабельно. Вона запропонувала власникам свої послуги з оформлення.

«У мами було в запасниках багато тканини, назбирали сухоцвітів. Один раз на тиждень я прикрашала студію, окрім морального задоволення ще й гроші заробляла», — згадує вона.

Але творча натура не могла зупинитися на декораціях. Валентина створила дитячу передачу до 1 вересня, яка вийшла в ефір. Ідея власникам сподобалася настільки, що вони створили дитячу студію — але без тієї, хто її запропонував.

«Було боляче, але сприйняла це як досвід», — підсумовує героїня. Хотіла створити щось своє, але коштів не було. Тоді ще ніхто не знав, що це лише початок великого шляху.

Народження «Просвіти» у Брянці

У 1995 році Валентина потрапила на форум в Дніпрі. Там вона познайомилася з Василем Василенком, диригентом і художнім керівником Одеського театру опери та балету. Він розповів про громадські організації та Фонд «Відродження», дав контакти активістів з Донеччини. Цього ж року жінка створила Брянківське міське об'єднання товариства «Просвіта».

«Хотіла працювати з молоддю, бо в місті, попри розвинений спорт і мистецтво, бракувало можливостей для розвитку. Але для цього потрібні були хоч якісь кошти, писала проєкти, перші роки нічого не виходило, але врешті-решт отримала грант», — додає вона.

Активістка поставила за мету створити комп'ютерний клас. Грантових коштів вистачило на комп'ютер, ноутбук, принтер-сканер та інтернет. Коли в місті закрили 8 шахт і 15 тисяч людей стало безробітними, «Просвіта» почала проводити курси перекваліфікації.

«Тоді я не знала, що це має назву соціальне підприємництво. Просто вичитала, що громадська організація повинна не тільки за гранти жити, а й може надавати платні послуги», — пояснює громадська діячка.

Створили консультаційний пункт на базі Слов'янського міжнародного інституту  управління, бізнесу та права, залучили викладачів з Луганського університету та фахівців з Центру зайнятості. Паралельно навчали дітей дебатам, англійській мові, комп'ютерній грамотності, навіть бальним танцям. Запровадили в місті перше дистанційне навчання від Київського авіаційного університету.

«Одним із головних завдань було підняти рівень життя містян до європейського», — наголошує Валентина.

Режисура окупації

Валентина переконана, що події 2014 року були організовані штучно. Після подій у Києві наприкінці 2013-го в Брянці з'явилися оголошення про референдум.

У березні на картодромі міста зібрався великий натовп.

«Йшла з роботи, стало цікаво — змагань не могло бути,  а людей багато», — пригадує активістка.

На стадіоні очільниця місцевого осередку компартії закликала брати зброю і приєднуватися до «боротьби за свободу».

Зателефонувала до міськради та поліції. Спроби виявилися марними. У міськраді порадили не хвилюватися. Поліціянти приїхали додому, ліниво записали свідчення і пішли з тими ж словами.

Наступного дня на центральній площі стояли автобуси з людьми із Стаханова, Алчевська, Перевальська — їх привезли, щоб створити масовість. Серед натовпу місцевих було мало — всі на роботі. Приїжджі підігрівали натовп — говорили про закриття шахт, зарплати, борги.

9 березня в день народження Кобзаря у Луганську агресивний натовп розігнав тих, хто прийшов читати вірші до пам'ятника Шевченку. Поліціянти просто спостерігали.

«Стало зрозуміло — це змова. Усе було надто злагоджено, щоб вважати збігом», — констатує Валентина.

На референдум масово пішли пенсіонери, що мріяли повернутися в радянські часи. Після окупації міста активістка допомагала людям виїжджати на підконтрольні Україні території, використовуючи автобуси сина-підприємця.

Врешті по неї прийшли представники самопроголошеної влади. Переписали майно, взяли відбитки пальців, сфотографували, протримали в камері. «Коли відпустили, зрозуміла — маю виїжджати і я», — підсумовує жінка. Спочатку виїхала до сина в Київ, потім — в Олександрію на Кіровоградщині.

Від ідеї до результату

В Олександрії Валентина звернула вагу на те, що молодь району «Перемога» не має місця для змістовного дозвілля. Знайшла покинуту споруду колишнього будинку культури, яка пустувала роками. Організувавши групу однодумців, жінка оформила оренду будівлі за мінімальну плату — одну гривню на рік.

2016 рік ознаменувався створенням «Центру розвитку молоді». Протягом декількох місяців порожні кімнати перетворилися на осередок активного життя. Тут розпочали роботу хореографічні студії й школа моделей, театральна студія, курси англійської мови тощо.

Проєкт отримав підтримку громадської організації «Крим SOS» і Агентства ООН у справах біженців. Що дозволило провести низку зустрічей для внутрішньо переміщених осіб, закупити матеріали для творчих студій, організувати концертну програму та виставку-продаж виробів місцевих ремісників.

«Ми прагнули того, щоб кожна людина усвідомила свою значущість. Байдуже, чи ти корінний мешканець, чи переселенець — ти здатен творити й бути невід'ємною частиною громади», — відзначає Валентина.

Формування громадянської платформи

У лютому 2017 року переселенці об'єдналися з місцевими активістами й заснували громадську організацію «Центр громадської активності "Перемога"». Діяльність організації структурувалася навколо чотирьох основних векторів: підтримка ВПО, сприяння розвитку місцевого самоврядування, стимулювання соціального підприємництва, культурно-духовний розвиток молодого покоління.

Структура приєдналася до загальнодержавної програми Міжнародної організації з міграції. Протягом 9 місяців ініціатива «ДоброДій» реалізувала 546 активностей із залученням 6033 учасників. Восени 2017 року запрацювала «Скринька добра» — пункт збирання речей для тих, хто їх потребує. З 2018 по 2020 роки з організацією співпрацював представник Корпусу миру США. Він допомагав вибудовувати командну роботу та проводити тренінги.

«Ми продовжували розвиватися. Регулярно навчалися, брали участь у тренінгах, ділилися знаннями. Наше завдання — не лише реагувати на проблеми, а формувати кращі перспективи через культуру, освіту та громадські ініціативи», — ділиться Валентина.

Восени 2021 року розпочав роботу «Клуб фінансової грамотності».

«Наша ціль — розвинути підприємницьке мислення, надати засоби для особистісної реалізації», — роз'яснює Валентина.

Новий етап: від ідеї до дії

Повномасштабне вторгнення стало тим самим моментом, коли давній задум Валентини отримав шанс на реалізацію.

«Я давно хотіла спробувати себе в соціальному підприємництві, але здавалося, що знань недостатньо», — пригадує вона.

Втім усе змінилося.

«Я побачила, скільки талановитих переселенців опинилися без роботи. Їм потрібно було дати інструменти для дії. Так народилася ідея створити школу соціального підприємництва», — каже громадська діячка.

Завдяки грантовій підтримці проєкт вдалося втілити — організували двомісячний курс. Після навчання частина випускників відкрила свої справи, дехто повернувся до підприємницької діяльності, а інші долучилися до роботи в громадських ініціативах.

Валентина сама теж продовжила навчання — закінчила курс з фінансової грамотності. А для занять з підлітками організація придбала гру «Життєвий капітал».

Чотири напрямки

Діяльність структурувалася за напрямками: розвиток громади, допомога переселенцям, соціальне підприємництво та фінансова грамотність.

На сьогодні організація налічує 11 учасників, яких об’єднує не задоволення власних потреб, а бажання працювати для громади.

«Ми прагнемо змін для своєї громади. Нас об’єднує спільна мета: хочемо бачити Україну іншою — сильною, самодостатньою, відродженою. Час не чекає — він минає дуже швидко. Діти зростають, і важливо, щоб вони вже сьогодні навчалися економічної та фінансової грамотності, розуміли, які ресурси має наша країна, зокрема й Олександрія. Нам потрібно почати використовувати ці можливості просто зараз, щоб у майбутньому стати ще сильнішими», — резюмує Валентина.

Зв’язатися з ГО Центр громадської активності «Перемога» можна через її сторінку у Facebook.

***

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів