Ірина Болткова: досьє начальниці Міловської селищної військової адміністрації Старобільського району

Східний Варіант поспілкувався з Іриною Болтковою та дізнався про основні факти з її життя.

Освіта та початок трудової діяльності

Ірина Болткова народилася у Сєвєродонецьку Луганської області. Там навчалася у середній школі №10. У 1991 році закінчила Харківський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Економіка та організація автомобільного транспорту».

Громадська діяльність після 2014 року

У 2014 році, під час збройної агресії росії на сході України, Сєвєродонецьк був тимчасово окупований. Ірина Болткова залишалася у рідному місті до його повного звільнення від російських загарбників. Вона пригадує:

«Тоді місто було під окупацією близько трьох місяців. Ми з друзями того часу займалися підпільною діяльністю, яка була націлена на підтримку патріотичних верств населення. І коли це все скінчилося, місто повернулося під контроль України, ми всі об'єдналися і почали допомагати нашим військовим».

Згодом команда волонтерів на чолі з Іриною Болтковою створила благодійний фонд «Допомога і справа», який працював до лютого 2022 року. На базі фонду був створений осередок, де всі охочі на волонтерських засадах плели маскувальні сітки, організували склад з гуманітарною допомогою для військових, допомагали постраждалим від конфлікту на сході України.

«Після того, як налагодилось постачання допомоги, покращилось оснащення армії, то ми перемикнулися на допомогу школам і дітям, які того часу знаходились на лінії розмежування. Ми долучали міжнародні організації, друзів із закордону», — розповідає пані Ірина.

За підтримки Норвезької ради у справах біженців Ірина Болткова брала участь в розробці та реалізації програми проведення серії інформаційних сесій з питань інформування, консультування та юридичної підтримки населення. 

Одночасно з цим з 2014 року займалась збором інформації про загиблих військових з Луганської області, які брали участь в АТО, ООС. Як розповідає пані Ірина, спочатку вдавалося зібрати основну інформацію, а згодом вже деталізовані та уточнені дані, які внесені в «Книгу пам'яті полеглих за Україну». Вона пригадує:

«Ми зібрали всі меморіальні дошки, всі місця поховання, також нерозпізнаних тіл. Я брала безпосередню участь у перепохованнях наших хлопців зі Старобільського кладовища на Кропивницьке. Ми тоді збирали перевірені факти, спілкувались з різними органами по всій Україні, з рідними загиблих воїнів. Це була дуже кропітка робота».

Крім цього Ірина Болткова з подругою об'єднала сім'ї загиблих військових у Сєвєродонецьку та надавала їм психологічну підтримку шляхом залучення до екскурсій, відвідування культурних заходів та спільних відпочинків. 

Також пані Ірина була дотична до проєкту «Соло надірваних струн», який вийшов перед повномасштабним вторгненням. Основна мета цього проєкту — розповісти про історії кохання родин, жінок, у яких загинули чоловіки. 

З 2016 року долучилась до створення та громадської діяльності в Громадській Спілці «Луганська обласна спілка учасників бойових дій та волонтерів АТО», яка займається розв'язанням проблем УБД.

З 2017 до 2019 року була членкинею громадської ради при Сєвєродонецькій міській раді та громадської ради при Луганській обласній державній адміністрації. Також була членкинею відбіркової комісії при Управлінні Патрульної Поліції в Луганській області та громадської Ради при ГУ НПУ у Луганській області. 

З 2018 по 2019 брала участь у розробці та реалізації проєкту «Підтримка жертв націонал-соціалізму». За словами пані Ірини, за час реалізації проєкту була проведена необхідна робота з пошуку та виявлення людей, постраждалих від націонал-соціалізму та надана різнобічна допомога.

У червні 2021 стала головою Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України при Луганській облдержадміністрації. Очолювала раду до грудня 2021 року.

Про 24 лютого 2022 року

На момент початку повномасштабного російського вторгнення на територію України Ірина Болткова була у Сєвєродонецьку. Вона пригадує, що напередодні вже знала, що «щось почнеться», тому разом з колегами із благодійного фонду ще з 22 лютого «чистили оргтехніку, щоб не залишалось ніяких баз даних».

За кілька днів пані Ірині передзвонили військові і запропонували виїхати, але вона відмовилась, бо сподівалась, що вдасться  «пересидіти». Однак згодом у квартиру влучив снаряд і її рішення змінилось. Пані Ірина пригадує:

«В ніч з 4 на 5 березня був сильний обстріл і все затихло. Ми із сестрою піднялися з підвалу у квартиру погрітися і заснули на дивані. Прокинулися від того, що посипалося скло — через квартиру пролетів снаряд. Мене із сестрою вибуховою хвилею кинуло під ті дві опорні стіни, під які ми мали б сховатися, а ми в цей час спали. Я зрозуміла, що другого шансу не буде. Мама тоді не захотіла їхати, як ми її не вмовляли, а ми з сестрою виїхали. Я не думала, що їду на довго. Взяла якісь документи, сумку з куртками, кота і все».

Так, Ірина Болткова спочатку виїхала до Добропілля, що на Донеччині, а згодом — у Дніпро. Загалом після від'їзду у її квартирі було проведено 12 ворожих «обшуків». Не залишили осторонь і маму. Пані Ірина ділиться спогадами:

«У квітні у підвалі побили маму, хтось їм розказав про мене. І я попросила про допомогу — наші ДСНСники допомогли її вивезти, вона з нами. Крім цього ми допомагали через патрульну поліцію вивозити людей з маленькими дітками, доставляли гуманітарку в Сєвєродонецьк».

На посаді керівника Міловської селищної військової адміністрації

У вересні 2022 року Ірина Болткова призначена начальником Міловської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області, відповідно до розпорядження Президента України. 

Новостворена керівниця не знала досконало проблеми та нагальні питання громади, оскільки раніше там не працювала. Крім цього вона не мала досвіду керівника такого рівня і їй довелося дуже швидко вчитися. Пані Ірина розповідає:

«Я закінчила безліч курсів, постійно читала законодавство і зміни у зв'язку з воєнним станом. Громада була окупована в перші години повномасштабного вторгнення. У нас не було доступу до первинних документів і дотепер до багатьох немає. Ніхто не виїхав з адміністрації та не вивіз навіть списки робітників, архіви. Ми почали практично все з нуля. Створили новий колектив військової адміністрації й почали працювати».

За словами керівниці Міловської селищної ВА мешканці громади, які виїхали, потребували певної підтримки. Вони евакуювалися своїми силами, оскільки колишнє керівництво громади перейшло на бік окупантів. Люди роз'їхалися не тільки по всій Україні, а й за кордон. Багато хто потребував юридичної допомоги, зокрема щодо питань відновлення втрачених документів. 

З часом у Міловській громаді під керівництвом Ірини Болткової вдалося відновити роботу управлінь: охорони здоров'я та соціальної сфери; освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради, Міловського ліцею та медичних закладів. Люди почали звертатися до Міловської селищної ради за консультаціями з різних питань.

Нині Ірина Болткова виконує безпосередні обов’язки, які стосуються роботи селищної військової адміністрації з урахуванням того, що  нині ця територія тимчасово окупована. Робота керівниці ВА зосереджена на розв'язанні нагальних питань громади, наданні внутрішньо переміщеним особам всебічної підтримки та допомоги.

«У нас розроблено дуже багато програм — і підтримки ВПО, і підтримки родин пільгових категорій, і підтримки військовослужбовців, — говорить пані Ірина. — Створено реєстр військовослужбовців і родин загиблих. Особлива увага приділяється оздоровленню дітей».

Нещодавно Міловська селищна ВА уклала меморандум із закарпатським санаторієм, де військовослужбовці, які мають інвалідність першої або другої групи, зможуть безкоштовно відпочити.

«Вся ця інформація є у нас на сайті, на офіційній сторінці у Facebook, є телефони, за яким можна звертатися», — додає пані Ірина.

Соціальні мережі

Особиста сторінка Ірини Болткової у Facebook.

Офіційний сайт Міловської селищної військової адміністрації за посиланням та сторінка у Facebook. 

***

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю медіа і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.