"У першу чергу я змагаюся з собою": історія учасника збірної України з Донеччини на Іграх Нескорених 2025

“10 хвилин пройшло, а я живий”

Віктор Дикий є уродженцем Харківської області. Після одруження переїхав до Лиману Донецької області, де жив з сім’єю з 2000 року. Там працював на залізниці енергодиспетчером в Лиманській дистанції електропостачання.

Після початку війни у 2014 році чоловік долучився до добровольчого батальйону поліції “Артемівськ”. Там прослужив рік і отримав кульове та осколкове поранення правої ноги. Це сталось у місті Дебальцево у лютому 2015 року. Після цього повернувся до мирного життя і продовжив працювати на залізниці.

Так було до 24 лютого 2024 року. Того дня чоловік написав заяву на роботі, що він поїхав у військкомат, “щоб не було прогулу”. Там пройшов комісію і тоді ж отримав повістку. Віктор долучився до батальйону “Донбас” Національної Гвардії України. 

26 грудня 2022 року Віктор отримав важке поранення ніг та відкритий перелом лівої руки. Це сталось під Кремінною. Чоловік згадує, що тоді між українськими і російськими позиціями було 150 метрів. 

“Почалась стрілянина, це була десь 13:00. Потім вона стала менша і ми просто сиділи в окопі і перепочивали. Ми навіть не чули вихід міни, вона прилетіла нам прямо в окоп. Нас було троє і всі отримали поранення. Але всі живі лишились”, — згадує Віктор Дикий.

Тоді чоловік втратив обидві ноги. Каже, що після отримання поранення лежав, дивився у небо і думав, що це останнє, що він побачить у житті. На годиннику була 13:50. 

“Знову дивлюсь на годинник, вже 14:00. 10 хвилин пройшло, а я живий, кров'ю не стік. Я почав гукати, щоб до мене підбігли хлопці, наклали мені турнікети на ноги. Я їм сказав:«Головне, винесіть мене з цього лісу до лікарні, поставлю протези і ще буду танцювати на весіллі у доньки»”, — розповідає чоловік.

Далі почався шлях лікування та реабілітації. Лікарі провели декілька операцій з ампутації ніг, складали руку, яка довго загоювалась. Чоловік подав заявку на протезування у центр реабілітації та протезування «Superhumans», де сьогодні продовжує реабілітацію. Про роботу цього центру Східний Варіант писав раніше у матеріалі Суперлюди України. Як на Львівщині протезують та реабілітують українських ветеранів.

Бути мотивацією і для себе, і для інших  

Віктор Дикий розповідає, що коли йшов добровольцем на війну у 2014 році, то найбільше боявся втратити кінцівки. Після того, як перший раз приїхав на відбір до Ігор Нескорених і побачив хлопців та дівчат без ніг, без рук, які користуються протезами й з ними і бігають, і плавають, і загалом живуть та посміхаються, то цей страх зник. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік вже не переживав і не боявся цього так сильно, коли знову йшов захищати свою країну.

Свою мотивацію взяти участь в Іграх Нескорених 2025 Віктор пояснює так: “В першу чергу я змагаюся з собою. Я хочу доказати собі, що я можу бути ще кращим і спортивно, і ментально. Спорт мене мотивує.” 

Також робить це для ветеранів та ветеранок, щоб ті не почувались нікому не потрібними.

“Для мене є ціллю мотивувати таких самих поранених, як я. Якщо отримали поранення, життя не зупиняється на цьому. Це не означає, що ми вже нікому не потрібні, такого взагалі немає”, — каже Віктор.

Чоловік був у тренувальному таборі, де учасники пробували всі види адаптивного спорту, які будуть представлені на змаганнях. Там було близько 80 учасників. Каже, що ці два тижні у таборі була дуже дружня атмосфера серед організаторів та учасників. Віктор згадує, що в останній день табору було сумно розїжджатись додому.

Про те, що він пройшов до національної збірної чоловік дізнався на відпочинку з сім’єю у Хорватії. Він їхав у машині й у прямому ефірі оголосили учасників збірної України на Іграх Нескорених 2025. Там і почув своє прізвище. 

“Емоції переповнювали мене вище голови. В мене була мета попасти в збірну України і представляти Україну на Іграх Нескорених, на міжнародних іграх. Показати всьому світу, які ми, українці, незламні, нескорені і найсильніші”

Для себе Віктор обрав такі види адаптивного спорту: біатлон, бігові лижі, баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи і регбі на кріслах колісних . Каже, що ці види спорту є новими для чоловіка, особливо виокремлює баскетбол на кріслах колісних. Каже, що цей командний вид спорту йому дуже сподобався.

“Ми всі перший раз на кріслах колісних грали в баскетбол і не все відразу все виходило. Поки що тренуємось і вчимося. І підтримуємо один одного в кожній грі”

До отримання поранення Віктор займався бігом, пробіг не один марафон. Каже, що хотів взяти участь в Ironman і додає: “тепер все попереду, будем на протезах бігти марафон і дальше будемо готуватись”.

Як можна підтримати Нескорених?

Цьогоріч БФ “Повернись живим” разом із ІТ-компанією Сiklum відкрив збір на 10 мільйонів гривень для супроводу Національної збірної на Іграх Нескорених.

Долучитись до збору можна задонативши на монобанку. Таким чином Віктор та інші учасники збірної України матимуть можливість підготуватись до змагань та ще раз нагадати світові про Україну і показати її незламних ветеранів та ветеранок.

Основною метою Ігор Нескорених є психологічне та фізичне відновлення. Спорт допомагає ветеранам та ветеранкам відновлюватись, дає можливість бути у спільноті, яка об’єднує людей зі схожим досвідом та допомагає їм долати наслідки поранень, травм і хвороб. Ветерани та ветеранки вміють підтримувати одне одного, як ніхто інший. Збірна України вже почала тренування і підготовку до Ігор Нескорених 2025.

***