Фабрика альтернативних реальностей: як російські пропагандисти створюють фейки на спростуваннях українських новин

Кремлівські злочинці систематично інвестують величезні кошти в російську пропаганду, перетворюючи її на потужний інструмент інформаційної війни. Щороку росія витрачає на пропаганду в медіа понад 1 мільярд доларів, і ця цифра продовжує зростати.

Так, у проєкті держбюджету рф на 2025 рік передбачено понад 137 мільярдів рублів (приблизно 1,4 мільярда доларів) на фінансування державних пропагандистських проєктів. Це на 13% більше, ніж у 2024 році. Для порівняння: у 2023 році на такі цілі було виділено 58 мільярдів рублів (близько 500 мільйонів доларів).

Такі фінансові “вливання” свідчать про важливість пропагандистської машини для кремля, яка працює над формуванням викривленої реальності та поширенням дезінформації на міжнародному і внутрішньому рівнях. Однією з найпоширеніших тактик, яку російські медіа використовують особливо активно після початку повномасштабного вторгнення, є так званий “фактчекінг”.

Проросійські канали та ЗМІ, прикриваючись “перевіркою фактів”, фабрикують спростування українських новин, розповсюджують викривлену інформацію й підмінюють поняття. Основна мета цих дій — відволікти увагу від реальних подій, дискредитувати українську владу та створити альтернативну реальність для власної аудиторії та міжнародної спільноти.

Розглянемо опис проєкту “Война с фейками” як приклад маніпуляційної риторики. Цей анонімний телеграм-канал з’явився в перший день повномасштабного російського вторгнення. Основний контент складається з текстів, підготовлених на основі українських та міжнародних новин. За словами авторів, мета каналу — “розбирати фейки та надавати посилання на їх спростування”.

На перший погляд, він може створювати враження неупередженого ресурсу, який прагне захистити аудиторію від дезінформації. Фрази “Мы не занимаемся политикой” та “объективная информация” створюють ілюзію незаангажованості, яку активно використовують для залучення довіри. Подібні техніки маніпулювання підкреслюють нейтральність, яка є важливою для того, щоб читач сприйняв інформацію як правдиву та непохитну, не ставлячи під сумнів джерело.

Ще одним маніпулятивним елементом є використання образів вразливих осіб, наприклад, бабусь, які “знімають останні гроші через вкиди про блокування карток”. Цей образ жертви — класичний інструмент психологічного впливу, спрямований на виклик емоційного відгуку в читачів.

Тема вразливих категорій людей завжди була в центрі пропагандистських стратегій, оскільки через емоційне співчуття та бажання захистити “незахищених” можна мобілізувати підтримку потрібних дій чи позицій. Всім давно відомий приклад подібної риторики — це російський наратив про “дітей Донбасу, яких вбивали 8 років”.  Пропаганда навмисно перекладає провину за їхні смерті на “українських нацистів та бандерівців”, водночас свідомо ігноруючи той факт, що ці діти могли б бути живі, якби не війна, розв’язана самою росією.

Також важливо звернути увагу на завершення тексту: “Будьте в безопасности, будьте в спокойствии, будьте с нами”. Такий наратив активно формує емоційний зв'язок з аудиторією, створюючи ілюзію підтримки та захисту. Подібні маніпуляції використовуються для закріплення довіри та відчуття безпеки у тих, хто споживає контент.

Наприклад, дослідження “Розуміння російської дезінформації та як Об’єднані сили можуть з нею боротися” (2024), опубліковане на офіційному сайті US Army War College, наголошує на важливості таких стратегій для формування довіри до джерела, оскільки вони підсилюють відчуття безпеки, що є ключовим для легітимізації будь-якої пропагандистської інформації. 

“У той час, як росія оприлюднює факти, які відповідають її цілям, вона використовує дезінформацію у своїх зусиллях застосувати рефлексивні стратегії контролю. Теорія рефлексивного контролю народилася в радянську епоху і використовується для того, щоб маніпулювати свідомістю та поведінкою людей через створення певних умов або інформаційних наративів, які змушують їх ухвалювати рішення, вигідні маніпулятору, — йдеться у дослідженні.

Фактчекінг по-російськи: “гуманітарна місія” й “табори для талановитих дітей” замість депортації

Російська пропаганда застосовує цілу низку методів для спотворення та перекручування інформації, зокрема українських новин. Один із найпоширеніших методів — це зміна або підміна термінів, щоб змінити контекст та сприйняття подій. Цей прийом дозволяє замаскувати реальні події або перекрутити їхнє значення, вводячи в оману аудиторію.

Наприклад, кремлівські “рупори пропаганди” часто намагаються подати депортацію українських дітей як “евакуацію” або “гуманітарну місію”. Водночас вони замовчують всі деталі, які свідчать про насильницький характер цих процесів, такі як розлучення дітей з родинами або їхня мілітаризація в російських таборах.

Насправді депортація українських дітей до росії не має нічого спільного з гуманітарними ініціативами чи таборами для талановитої молоді. Цей процес є насильницьким актом та частиною стратегії рф знищення української національної ідентичності та асиміляції дітей у російське суспільство. 

Американський Інститут вивчення війни (ISW) 4 червня 2024 року опублікував звіт, в якому докладно розглянуто факти насильницької депортації українських дітей з територій, що перебувають під контролем росії, зокрема з дитячих будинків та інтернатів Донецької області. 

У цьому звіті йдеться про те, що російські загарбники навмисно нищать українську культурну та національну ідентичність дітей, переміщуючи їх на свою територію та включаючи їх у свою систему патріотичного виховання. Зокрема, священнослужителі РПЦ закликали депортованих українських дітей до хрещення в РПЦ та заохочували їх приєднуватися до різних “військово-патріотичних” молодіжних організацій в росії.

“ISW продовжує вважати, що депортація українських дітей з наміром знищити їхню українську ідентичність за допомогою таких русифікаційних проєктів є порушенням Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка забороняє “насильницьку передачу дітей однієї групи іншій групі” на тій підставі, що це є актом геноциду”, — наголосили аналітики.

Російські пропагандисти заявляють, що вони “рятують” дітей з “зон бойових дій” і вивозять їх для того, щоб убезпечити від обстрілів. Вони також наголошують, що евакуація стосується лише вихованців дитячих будинків, і що діти, чиї батьки або родичі звернуться, можуть повернутися до своїх сімей.

Подібні твердження є частиною маніпулятивної кампанії. З початку повномасштабного вторгнення рф викрала з України понад 20 тисяч дітей, існує високий ризик депортації ще 1,5 мільйона дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, розповів уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

Примусово переміщеним та депортованим дітям змінюють персональні дані. Це робиться для того, аби їх не можна було знайти та повернути.

Щобільше, відсутність справжніх “гуманітарних ініціатив” також підтверджує міжнародний контекст. Наприклад, згідно з заявами ООН і Human Rights Watch, російські дії є серйозним порушенням міжнародного права, зокрема Конвенції ООН про права дитини, яка забороняє примусову депортацію дітей без дозволу їхніх законних представників.

Примусова паспортизація видана за “свідомий вибір”

Розглянемо ще один приклад російських “казкарів”, а саме — наративи про “добровільну” паспортизацію на тимчасово окупованих територіях.

Кремлівські пропагандисти використовують кілька маніпуляцій, щоб спростувати звинувачення у примусовому наданні громадянства рф на тимчасово окупованих територіях. Вони подають це як “волевиявлення” місцевих жителів приєднатися до росії через “референдуми” та нібито природний процес, де “громадяни мають одні права, а іноземці інші”.

Замість того, щоб адресувати реальні порушення прав людини, пропаганда намагається підмінити поняття “дискримінація” на абстрактне “права громадян і іноземців”, намагаючись створити враження, що всі, хто відмовляється від російського громадянства, просто не хочуть дотримуватися законів рф. 

Водночас в умовах незаконної російської окупації, коли території перебувають під контролем збройних сил країни-агресора, реальна воля людей є сильно обмеженою. Місцеві жителі фактично не мають іншого вибору, ніж отримати російське громадянство, адже без цього вони стикаються з серйозними обмеженнями в доступі до базових послуг: медичного обслуговування, соціальних виплат, можливості працювати чи пересуватися. 

Крім того, референдуми, на яких росія базує свої заяви, були нелегітимними й не відповідали міжнародним стандартам виборів.

Згідно з даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, примусова паспортизація на тимчасово окупованих територіях є спробою росії легітимізувати свою окупацію та створити фальшиве “право” на ці території. Російські загарбники намагаються за допомогою паспортизації надавати своєму насильницькому втручанню вигляд законності, примушуючи місцевих мешканців до отримання російського громадянства, погрожуючи обмеженнями прав і свобод.

“Але насправді процес примусової паспортизації на ТОТ України викликає спротив серед населення. Українці намагаються уникнути отримання паспорта країни-агресора, але часто відмова — це загроза їхньому життю та здоров’ю. Слідом за отриманням російського паспорта йде й примусова мобілізація. Тобто для рф незаконно видати паспорт громадянину України – це насамперед отримати демографічний ресурс для військових і політичних цілей”, — зазначив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Пропаганда під виглядом “захисту правди”

Росія активно використовує так звані “фактчекінгові” канали та маніпулює спростуванням українських новин, щоб поширювати проросійську пропаганду. Відповідно до дослідження американського інституту Пойнтера, кремлівські пропагандисти застосовують тактику використання фактчекінгу для створення вигідних для себе наративів, які відвертають увагу від реальних злочинів та порушень, скоєних військовими рф.

Проросійський канал “Война с фейками” використовує загальну стратегію російської пропаганди. Для цього поширюється оманлива інформація, щоб створити шум, який переповнює читачів, змушуючи їх підозріло ставитися до офіційних джерел інформації. Проєкт робить це через викрадення формату фактчекінгу. Читачі, які перевіряють факти, очікуючи правди в останній інстанції, насправді стикаються з обманом.

Лукас Андрюкайтіс, експерт з російської дезінформації та війни в Україні з Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Atlantic Council, сказав, що війна з фейками вписується в головну стратегію кремлівської пропаганди: переконати аудиторію, “що правда відносна” і “що ви можете створити свою власну правду”.

Російські наративи не є простими спростуваннями — це цілеспрямована стратегія, що намагається стерти правду та нав’язати світові свою версію подій. Утримання уваги на реальних фактах і розвінчування фейків залишається головним викликом для медіа та суспільства.

***