"Дбаємо про кожного та кожну": як для бахмутян у столиці працює гуманітарний хаб

Битва за Бахмут залишається однією з найболючіших сторінок російсько-української війни. Російська армія випалила місто дотла, позбавивши мирного життя тисячі людей. Зараз бахмутяни розкидані по всій Україні та по всьому світу. Вони втратили нажите майно, квартири, будинки, але найголовніше — щастя та спокій. Щоб надати їм допомогу в евакуації, у восьми областях відкриті координаційні центри підтримки. В одному з таких побували журналісти Східного Варіанта.

«Я вже два роки не вдома»

Чергового буднього дня у дворику однієї зі столичних поліклінік збирається черга. У ній стоїть сивоволоса бабуся із втомою та смутком на обличчі. У неї хворі ноги, тож вона спирається на стінку, переносячи на неї вагу тіла. У руках тримає маленьку сумку із візерунком квітів. За нею стоїть жінка разом із дівчинкою дошкільного віку. Вони розмовляють про прогулянки та ймовірний дощик, який от-от може початися. До черги підходить чоловік середніх років. Він чемно питає, хто останній, та займає місце.

Дехто в черзі впізнає одне одного. І не дивно. Адже це бахмутяни, які завітали до гуманітарного хабу своєї громади, щоб отримати пакунки допомоги. До повномасштабного вторгнення росії в Бахмуті проживала 71 тисяча людей. Тутешні знали одне одного, неодноразово перетиналися в магазинах, парках та на заходах Палацу культури. Два з половиною роки тому вони мали домівки, щастя, спокій, а головне — бачили своє майбутнє. Зараз же вдячні хоча б за гуманітарну допомогу. І за те, що їх не забувають.

Наталя та Людмила знайомі з Бахмута. Сьогодні вони вчергове прийшли за гуманітарним пакунком до хабу. Про рідне місто розповідати не можуть — боляче. Тільки Наталя чує «Бахмут», на її очах з’являються сльози. Щоб відволіктися, вона розповідає, як нещодавно працівники хабу влаштовували для них похід до філармонії, де виступали іноземні та українські музики. Захід їй сподобався, вона каже: «Хоч якась розрада».

У хабі Наталя та Людмила отримують харчові та гігієнічні пакунки, долучаються до культурних заходів, обирають речі в кімнаті, яка називається «Тепла шафа для Бахмута». А інколи приходять сюди не за пакунком, а просто зустріти гарних знайомих та поспілкуватися з ними.

«Доволі часто нам видають продукти. Також давали посуд, одяг, теплі речі. Хаб працює, опікується нами, допомагає. Керівниця Людмила Іванівна тримає руку на пульсі — усіх вона вже знає в лице. Так що я дуже-дуже задоволена цим хабом, він у нас на висоті», — розповідає Наталя.

Її підтримує Людмила. Найбільша туга, розповідають жінки, за рідною землею та домівкою.

«Знаєте, мене інколи питають: “Ти вдома?”. А я відповідаю: “Ні, я не вдома. Я у квартирі, але це не мій дім. Мій дім залишився в Бахмуті”. Ми в старі роки залишилися без нічого. І не знаємо, чи вдасться нам знову отримати власне житло, чи ні», — роздумує Людмила.

Найбільшою проблемою для переселенців залишається житло. Усі будинки та квартири в Бахмуті зруйновані без можливості відновлення. Але через окупацію територій мешканці не можуть подавати заяву на відшкодування за зруйноване майно, адже для цього комісіям з оцінки руйнувань потрібно побачити будівлю особисто. Зараз в Україні тестується можливість відшкодування за зруйноване житло, яке перебуває на тимчасово окупованих територіях. А поки переселенці з Бахмуту вимушені орендувати житло.

Осередок підтримки

Гуманітарний хаб Бахмута в Києві розташовується в приміщені площею 80 кв.м. Воно передане в користування адміністрацією Оболонського району. Тут є склад для гуманітарної допомоги, приймальня, кабінет керівниці хабу та кімната «Тепла шафа для Бахмута».

У хабі, у якому зареєстровано близько 8 тисяч людей, працює 6 людей. Вони не завжди встигають обдзвонювати всіх зареєстрованих. Тому на допомогу приходить телеграм-канал «Центр підтримки бахмутян у місті Київ», де працівники хабу викладають усі анонси та новини, а також розміщують посилання для реєстрації на культурні та освітні події.

У приймальні працює Олена Олександрівна, яка реєструє людей записує їхні дані до бази. Паралельно вона працює над проєктами та організовує заходи для переселенців.

Майже кожного робочого дня в хабі для переселенців працюють спеціалізовані фахівці. У понеділок та четвер прийом веде лікар-терапевт, щовівторка — юристи благодійного фонду «Право на захист», щоп’ятниці — фахівці Центру зайнятості та Управління соціального захисту населення.

Людмила Бондарєва, начальниця відділу внутрішньої політики звʼязків із громадкістю та керуюча хабу, кожного дня зрання приходить на роботу. Вона шукає донорів, комунікує з ними, намагається знайти ще більше допомоги для підопічних. Каже, що розуміє усю відповідальність за людей, які кожного дня приходять до хабу. Майже всіх уже знає в обличчя. Окрім видачі допомоги, запитує, як у них справи, та намагається підбадьорити. Хоча так само залишилася без житла та рідного міста.

Кожен приходить до хабу зі своїм горем. Та жаліти кожного та кожну не можна, каже пані Людмила. Бо так можна розслабитися та впасти в депресійну безодню. Тому на запитання по типу: «Коли ж ми повернемося в Бахмут?» вона впевнено відповідає: «Коли скажуть, тоді й повернемося! Потяг для всіх винаймемо, і поїдемо!». Так намагається підтримати людей. І водночас себе.

До хабу в цей день завітала 71-річна Галина Іванівна з дочкою. Галина Іванівна народилася на Вінниччині, а після одруження переїхала до Бахмуту, де 30 років пропрацювала в продуктовому відділі Універсаму — першому, який відкрився в місті.

«Сльози на очах. Яке місто було красиве, яке квітуче… У таких роках залишитися без нічого… Навіть без тряпочки. Я виїхала з двома пакетами. Квартира була. А зараз — нічого».

Галина Іванівна у 2022 році виїхала до сестри на Вінниччину, а через деякий час перебралася до доньки в Київ. Тут навіть рік працювала. Але звільнилася через стан здоровʼя.

Цього дня Галина Іванівна звернулася до юристки «Право на захист», щоб дізнатися, чи отримає відшкодування за квартиру її донька, якщо з нею щось станеться через поважний рік. Юристка Анастасія пояснила, якщо з Галиною Іванівною щось трапиться, її доньці треба звернутися до нотаріуса протягом 6 місяців та відкрити спадкову справу, щоб отримати свідоцтво та стати заявниками для отримання компенсації. Ще одне рішення — зробити заповіт.

Тільки-но представники хабу надали послуги всім із попередньої черги, як за декілька хвилин сформувалася наступна. І неспинна робота тривала далі.

Як звернутися до хабу?

Адреса координаційного центру «#Яповернусь_БАХМУТ» у Києві: вул. Левка Лук’яненка, 14Б. Номер телефону: 050 215 58 32.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця 10.00–16.00 В суботу та неділю проводяться спортивні, культурні та освітні заходи для дітей та дорослих.

Більше інформації про гуманітарні хаби Бахмута та інших територіальних громад Донеччини в областях України можна побачити за посиланням.

***