"Спільнота Відновлення": як сєвєродончанка відновила роботу грумінг-салону в Івано-Франківську

“Спільнота Відновлення” — засноване "Східним Варіантом" ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до “Спільноти відновлення” та  підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Яким був салон в Сєвєродонецьку?

Про свою роботу в Сєвєродонецьку Анастасія розповідає з теплотою. Каже, що там працювала чотири-п’ять днів в тиждень, на день брала дві-три собаки. Спершу жінка починала стригти йоркширських тер'єрів, адже в неї самої є дві собаки цієї породи, яких звуть Бетті та Боня. Каже, що тоді було дорого водити своїх собак до грумерів, тож вона взяла в руки ножиці й спробувала самостійно підстригти своїх домашніх улюбленців. 

Далі почала проходити курси й підвищувати свою кваліфікацію в цій справі. Купила професійні ножиці, щітки, машинки й взялась стригти не тільки своїх собак, а й інших. Так через “сарафанне радіо” більше людей дізнавалися про цей грумінг-салон і справа росла.

“9 років тому було дуже мейнстримно мати маленьких собачок і носити їх руках. Їх було дуже багато, і я працювала тільки з ними. І вийшло, що в мене грумінг однієї породи”, — Анастасія розповідає про роботу в Сєвєродонецьку.

Захоплення стрижками почалось ще в дитинстві, коли Анастасія робила зачіски своїм лялькам. Пізніше закінчила перукарські курси. Та врешті почала працювати з собаками.

У Сєвєродонецьку Анастасія мала салон в невеликому приміщенні. Працювала там сама. Каже, що в роботі їй подобається робити фото собак до та після стрижки.

“Тому, що приходять такі кудлаті, з ковтунами, замурзані. А виходять красиві”, — розповідає Анастасія.  

Останній робочий день у Сєвєродонецьку

Перший вибух 24 лютого 2022 року Анастасія почула о 9:30. Того дня жінка ще мала клієнтку. Її собаці вона підстригла кігті, почистила вуха та трохи підстригла шерсть. І потім жінки пішли додому. Наступні записи Анастасія скасувала, бо працювати було небезпечно.

 “Ми думали, що за три-чотири дні все стане нормально, і я буду працювати далі. Але через чотири дні ми зрозуміли, що взагалі нічого не буде нормально”, — згадує Анастасія. 

У Сєвєродонецьку Анастасія з сім’єю пробули до 8 березня. Того дня місто обстріляли з “ГРАДів”, після цього вона з чоловіком вирішили їхати в більш безпечне місце. Наступного дня  вони запакували в машину зимові речі та ковдри, й разом з дитиною та двома собаками виїхали з Сєвєродонецька.

“Ми їхали в нікуди. Коли ми виїжджали, то вдома вже не було ні світла, ні опалення, ні води, ні зв’язку й інтернету.  Жодної інформації ми не могли дістати, тому просто сіли й поїхали. Доєднались до евакуаційної колони, тому що їхати самим було страшно”, — розповідає жінка про виїзд з Сєвєродонецька.

Спершу приїхали в Дніпро. До комендантської години ще залишався час, тому сім’я поїхала далі в Умань, де лишились на ніч. Наступного дня поїхали в Чернівці до брата Анастасії на декілька днів. Там зустріли сєвєродончан, які запропонували Анастасії з сім’єю пожити в приватному будинку під Чернівцями ще декілька днів. А далі сім’я поїхала до Івано-Франківська, де живе і сьогодні.

“Ми вивчили місто, але ще не звикли до нього”

Анастасія розповідає, що дуже сумує за своїм минулим життям в Сєвєродонецьку. За тим, що в сім’ї були плани та цілі, до яких вони разом йшли. У новому місті все потрібно будувати з початку.

“Там у нас був вільний час, було все. Тут треба постійно працювати, шукати розв’язання питань з садочком, школою, з документами. Це важкувато”, — каже Анастасія. 

Через два місяці після приїзду в Івано-Франківськ власниця грумінг-салону вирішила, що пора відновлювати його діяльність. Перший місяць сім’я звикала до нового міста, а протягом наступного вирішили, що можна відкрити грумінг-салон тут. І в середині квітня Анастасія почала активно над цим працювати.

“Я вивезла всього дві машинки й дві пари ножиць. Тобто я тут не могла надавати суперпослуги. Першими до мене приїжджали переселенці з Донецької області, з Маріуполя. А вже в травні я почала працювати в студії”, — розповідає власниця грумінг-салону.

Спочатку Анастасія працювала разом з дівчиною з Харкова. Разом вони й придумали назву для салону — “Barboskin”. Але та пізніше поїхала в Іспанію, й жінка продовжила працювати сама. Через те, що до салону було важко добиратись, Анастасія винайняла інше приміщення біля будинку, в якому живе. Переїзд припав саме на блекаут, і коли він закінчився, то світло перестали вимикати. 

Нове приміщення грумінг-салону “Barboskin” тепер більше і просторіше. Анастасія розповідає, що планує шукати працівників у свій салон, щоб розширювати його роботу. Над його відновленням вона працювала самостійно, без допомоги грантових програм. Потроху купувала нове обладнання та меблі. З цим їй допомагав чоловік.

У планах Анастасія хоче продавати в салоні різну амуніцію для собак: нашийники, лежанки, а також косметику. Жінка активно розвиває свій салон, щодня приймає клієнтів і надає їм свої послуги. 

Як знайти цей грумінг-салон та підтримати його?

Грумінг-салон “Barboskin” розташований за адресою вул. Довженка, 39 в Івано-Франківську. За його діяльністю можна слідкувати в інстаграмі за посиланням.

***