"Даємо пляшкам друге життя": як компанія переробки пластику з Маріуполя "Грін компані" релокувалася та працює під час війни

Про виклики роботи під час повномасштабної війни та розвиток екологічної культури в Україні Східний Варіант поспілкувався зі співзасновником «Грін компані» Андрієм Михайловим

Початок роботи в Маріуполі

Андрій Михайлов народився та виріс у Маріуполі. Свій карʼєрний шлях починав у газеті Меткомбінату імені Ілліча та на телеканалі «Інтер». У 20 років відкрив свою першу компанію «Заправський», яка займалася заправкою та ремонтом картриджів, ремонтом комп’ютерів, продажем програмного забезпечення. Вона пропрацювала з 1999 до 23 лютого 2022 року.

Невдовзі Андрій разом із бізнес-партнером та другом Олексієм відкрили комп’ютерний клуб у місті, який згодом розрісся до 4 клубів та 250 комп’ютерів. Коли у світі вже вирувала економічна криза 2008–2009 років, Андрій та Олексій думали, чим цікавим та актуальним вони можуть зайнятися. Помітивши на вулицях міста проблему з ПЕТ-пляшками, вибір було зроблено. Друзі вирішили зайняти нішу з переробки пластику.

Для початку необхідно було вивчити безліч інформації: в Інтернеті, у книжках, у каталогах тощо. Андрій навіть їздив на величезну виставку до Китаю, де збирав інформацію про те, як правильно займатися переробкою пластику. Звідти додому привіз цілу валізу буклетів та каталогів.

«Грін компані» почала працювати у 2009 році. Вона розташовувалася в Маріуполі неподалік заводу Азовсталь. Через два роки, коли робота вже була налагоджена, Андрій із дружиною поїхав до Китаю. Думав, що лише на кілька місяців, але отримавши вигідну пропозицію співпраці Андрій залишився в Китаї та прожив там із родиною майже 10 років. Увесь цей час він жив на дві країни — регулярно приїздив до України, щоби підтримувати роботу «Грін компані». Основну роботу підприємства в Маріуполі виконував Олексій.

У 2014 році, коли почалася війна з росією, Андрій та Олексій прийняли рішення релокувати підприємство з Маріуполя до Запоріжжя. Усе обладнання спакували та вивезли за декілька днів.

«За два дні ми зібралися, упакували все, знайшли машини, і поїхали до Запоріжжя. Позабирали людей із собою. Спочатку не могли знайти приміщення, тож машини з обладнанням ще декілька тижнів стояли в Запоріжжі. Невдовзі орендували приміщення та почали працювати. У 2018 році ми знову відкрили одну лінію переробки в Маріуполі. У 2019–2020 роках — другу лінію. А незадовго до повномасштабного вторгнення додали ще й лінію сортування пластика», — розповідає Андрій Михайлов.

Так «Грін компані» почала працювати у двох містах одночасно — у Маріуполі та Запоріжжі.

Коли почалася пандемія COVID-19, у Китаї ввели дуже важкі обмежуючі правила. Тож Андрій разом із родиною прийняли рішення повернутися до України. Вони оселилися в Ірпені, неподалік Києва, куди за декілька років до цього переїхали рідні Андрія з Маріуполя. Саме там чоловік зустрів повномасштабне вторгнення росії.

13 вагонів із Запоріжжя до Нововолинська

Коли біля Ірпеня вже точилися бої, Андрій зміг вивезти родину та відправити її за кордон до Німеччини. Сам же поїхав до Львова, де почав допомагати переселенцям: зустрічав людей на залізничному вокзалі, відвозив до кордону, забирав співробітників, родичів знайомих. Згодом почали дзвонити незнайомі люди та просити допомоги. Андрій нікому не відмовляв.

Через жорсткі бої за Маріуполь доля обладнання «Грін компані» досі невідома. Андрій припускає, що воно було зруйновано або викрадене. Розуміючи, що до Маріуполя вже не дістатися, підприємці почали думати, як перевезти виробництво хоча б із Запоріжжя.

Андрій та Олексій подалися на державну програму релокації бізнесу. Завдяки цьому отримали можливість перевезти все обладнання Укрзалізницею. Щоб вмістити усю матеріально-технічну базу, знадобилося 13 вагонів. Релокуватися вирішили до Нововолинська.

«Друг з університету запросив мене до Нововолинська, у нього була там порожня квартира. Згодом я познайомився з місцевими, з представниками міської ради. Звичайно, думали про те, щоби поїхати й до Львівської, і до Івано-Франківської області. Але як висновок, вирішили залишитися в Нововолинську», — каже Андрій Михайлов.

4 місяці знадобилося, щоб відновити роботу «Грін компані».

«Це було схоже на відкриття бізнесу наново. Тільки якщо під час відкриття ти маєш план, ресурси, знаєш, куди податися, то тут трохи по-іншому. Доводилося шукати шляхи, думати, як запуститися, як зробити, як домовитися. Були ті, хто допомагав нам, за що ми дуже вдячні. Були великі втрати. Наприклад, обладнання в Маріуполі. Незадовго до вторгнення ми замовили сировину для ліній у Маріуполі, але воно все було втрачене, але ми все одно за неї сплатили. Не одразу, а потроху, але виплатили все», — розповідає підприємець.

Станом на сьогодні щоденно «Грін компані» може переробляти 4–5 тонн пластикових пляшок, за місяць — до 200 тонн. Сировину привозять не лише з Волинської області, а й з Києва, Івано-Франківська, Вінниці, Рівного. Пляшки привозять уже посортованими та пресованими, на виробництві «Грін компані» їх переробляють так, що фінальним продуктом є подрібнена смужка. Цю смужку відправляють іншим компаніям, які своєю чергою займаються виготовленням різних товарів із переробленого пластику.

Представники «Грін компані» також беруть участь у різних конференціях та тренінгах, ділячись своїм досвідом роботи у сфері переробки пластику. Цей напрям в Україні ще тільки розвивається, однак він є необхідним для екологічного розвитку нашої держави, зокрема для виходу на європейські стандарти.

Поки що «Грін компані» не вийшла на довоєнні рівні роботи та заробітку. Але працівники та керівництво активно для цього працюють.

«Нам треба розвивати те, що є зараз. Ми хочемо розвивати нашу сортувальну лінію, збільшити обʼєми. Зараз відчуваємо нестачу людей і нестачу електроенергії, і з цим також треба працювати. Над усіма цими викликами ми зараз працюємо», — поділився Андрій Михайлов.

***