"Кожен зробив свій вибір": голова Старобільської РДА про роботу в умовах евакуації
Володимир Череватий — новопризначений голова Старобільської районної державної адміністрації. До початку повномасштабної війни він працював на посаді першого заступника голови тодішньої Старобільської райдержадміністрації. Молодий амбітний посадовець мав плани для покращення життя у різних сферах, працював зранку й до вечора аби Старобільський район розвивайся й процвітав. Тепер же його реалії — це робота в евакуації.
Про колектив, волонтерство, здобутки та проблеми, з якими він зіштовхується протягом цього часу, у нашому матеріалі.
На просторах Інтернету ми зустрічаємо багато статей, де описується перший день війни очима українців з різних регіонів. Та мало хто знає, що було того страшного ранку у державних структурах.
Підготовка була: місця для переселенців та тероборона
Хоча й початок війни став справжнім шоком, але відповідні заходи перед вторгненням все одно проводилися.
Як зазначив Володимир, Старобільська райдержадміністрація разом з міською радою та іншими громадами займалися підготовкою місць для можливих переселенців.
«Місто вже мало досвід прийому вимушених внутрішньо переміщених осіб у 2014 році. Той пункт прийому переселенців у будівлі Дитячої юнацько-спортивної школи (ДЮСШ), на якому зараз «піаряться» окупанти, облаштований та підготовлений заздалегідь українською місцевою владою. Домовилися про харчування, закупити портативні колонки для питної води, зарезервували генератори, обговорили чергування швидкої та лікарів й інше», — пояснив він.
Ще більше нарікань від місцевих мешканців було на те, що нібито місто ніхто не захищав, бо не було створено територіальної оборони. Таку інформацію Володимир спростовує, хоча у цьому питанні все було непросто.
«Спільними зусиллями було створено добровольче формування при батальйоні територіальної оборони. Однак все було непросто. Законодавством передбачено порядок створення добровольчих формувань тероборони в декілька етапів. Через брак часу та бюрократичні моменти, наші добровольці не могли так швидко отримати зброю та відповідне укомплектування. Хоча кадрові військові територіальної оборони були та вони мали необхідну зброю», — підкреслює він.
Крім того, проблема ще була і в самому фінансуванні мобілізаційних заходів громадами району. Ця стаття видатків була покладена саме на органи місцевого самоврядування.
«Мова йшла про мільйони гривень. Звичайно, що не всі територіальні громади могли віднайти такі кошти у своїх бюджетах», — додав Володимир Череватий.
Зібрали евакуаційну комісію
24-го лютого робочий день Володимира почався о 4-ранку з дзвінка керівника райдержадміністрації. Останній сказав, що він терміново має йти на роботу.
«Йдучи до будівлі адміністрації я побачив у небі літаки. Мабуть, саме тоді я зрозумів, що почалося найстрашніше», — сказав посадовець.
Протягом години-двох на роботу приїхали всі керівники з району, начальники відділів. У Старобільській РДА розпочалося засідання евакуаційної комісії.
Евакуація: історія з автобусами
По закінченню засідання комісії, за словами Володимира Череватого, громади почали збирати інформацію про тих, хто хоче евакуюватися.
«Я бачив купу коментарів та дописів з приводу того, що місцева влада нічого не зробила для евакуації жителів району. Але це неправда. Вже того дня були організовані автобуси для підвозу людей до Сватового, звідки вони потягом їхали на захід України. Але охочих були одиниці. Я чітко пам’ятаю про Шульгинку, що 24-го лютого охочих виїхати було лише дві людини», — розповідає посадовець.
Не дивлячись на те, що Володимир виїхав з області того ж дня, евакуацією до моменту окупації продовжила керувала його колега — заступниця голови Старобільської РДА Світлана Загаровська.
Їздив на схід з гуманітаркою
Евакуювавши свою сім’ю до Полтавської області, Володимир Череватий поїхав на захід України аби мати можливість допомагати на передовій.
Скооперувавшись з громадською організацією «Дієва громада» та іншими переселенцями, які мали бажання та можливість доставляти гуманітарні вантажі на Луганщину, вони розпочали нелегкий шлях волонтерства.
«Ми їхали до Сєвєродонецька, Лисичанська та інших населених пунктів, де вже була необхідність у продуктах харчування, засобах гігієни, ліках. Щось ми везли до гуманітарних штабів, а дещо і розвозили по підвалах та бомбосховищах, де ховалися люди, бо вони вже не могли виходити за продуктами через постійні бойові дії», — згадує посадовець.
Крім гуманітарки, вони ще й евакуйовували людей.
«Ті, хто хотів виїхати, ми брали з собою і довозили, як правило, до Дніпра. Охочих евакуйовуватися спочатку було небагато, але чим ближче була лінія фронту, тим частіше мешканці Луганщини збирали свої речі та виїжджали разом з нами», — розповідає Володимир.
Також їх команда допомагала і самим військовим. Вони купували й бронежилети, і необхідні ліки й навіть – автомобіль.
РДА в евакуації: без зарплат та штату
З того часу як Луганщину тимчасово окупували, Володимир Череватий більше став займатися бюрократичною роботою. Влітку почали працювати гуманітарні штаби, де жителі Старобільщини отримують різну допомогу.
«До нас почали звертатися люди зі своїми проблемами житло, лікування, юридична допомога. Наші спеціалісти, яких всього до 15-ти осіб, намагаються усім допомогти», — підкреслює посадовець.
Володимир згадує, як на початку роботи райдержадміністрації в умовах евакуації, він не міг розв'язувати якісь питання через те, що всі повноваження у прийнятті рішень мав лише голова РДА, який залишився на окупованій території.
«Якщо перший час він інколи телефонував з якихось робочих питань, то потім контакти припинилися. У тимчасово окупованому Старобільську залишилося й 85 % всього колективу. Не всі з них пішли працювати до окупантів, але більшість — зробили свій вибір. Ніхто не телефонував, не питав якихось порад. Вони поступово видалялися з робочих чатів та соціальних мереж, а коли на самому початку я сам комусь телефонував, то мені казали, що у них «нове керівництво», — розповідає чоловік.
Володимир підкреслює, що не забуде їх вибору та ніколи не співпрацюватиме з тими людьми.
«Евакуюватися пропонували всім. Але я пам’ятаю ту першу нараду 24-го лютого, коли більша частина колективу говорила, що нікуди не поїде, бо там їх ніхто не чекає. Є й інші, але в меншості. Люди покинули все і виїхали. Вони продовжили працювати, хоча вже пів року не отримували зарплату», — каже він.
Призначення на посаду голови
Вже два місяці Володимир Череватий працює на новій посаді — голови Старобільської районної державної адміністрації. Він зізнається, що з самого початку його роботи в цій державній структурі завжди було нелегко.
«Спочатку ковід, потім масштабні лісові пожежі, спалах пташиного грипу та африканської чуми — все це за декілька років моєї роботи. Тепер взагалі війна…», — говорить посадовець.
Та він не втрачає надії, бо, озираючись назад, надихається результатами попередньої роботи.
«Нам є що розказати. Ми розробили інвестиційний паспорт району та займалися залученням грантів та фінансових можливостей для наших підприємців, провели вивчення корисних копалин, налагодили хорошу комунікацію між жителями району та РДА, розпочали повну ревізію всіх структур, підпорядкованих адміністрації. Ми завжди займалися та контролювали у межах своїх повноважень питання доріг, сміття, покращення мобільного зв’язку та інше. Два роки поспіль Старобільський район займав перше місце в загальному рейтингу районів Луганської області», — підкреслює він.
Володимир Череватий запевняє, що не збавить темп й після деокупації Старобільщини, яка вже не за горами.
***