Ганна Рясна: досьє волонтерки та громадської активістки з Луганщини

Східний Варіант поспілкувався з Ганною та підготував матеріал про її життя і діяльність в рамках проєкту «Досьє». 

Освіта

Ганна Рясна народилася у Лисичанську, що на Луганщині. Там закінчила ЗОШ №24, яка була єдиною українською школою у місті. Згодом пішла навчатися у Лисичанський педагогічний коледж, оскільки свою життєву місію пов'язувала з навчанням дітей. Вона говорить:

«З малечку я була соціально активною громадянкою нашого суспільства — шкільне самоврядування, конкурси, агітбригади та організація заходів. Навчання у Лисичанському педагогічному коледжі стало трампліном, як зробити своє хобі частиною життя та перетворити це в роботу». 

Ганна має дві вищі освіти. Навчалася у Донбаському державному педагогічному університеті за спеціальністю «Початкова освіта. Інформаційні технології» (2013). Також закінчила Національну академію керівних кадрів культури та мистецтв України за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» (Київ, 2018).

Трудовий шлях

Трудовий шлях розпочала у 2011 році з посади режисерки у КЗ «Лисичанський міський Палац культури». Після чого, поступово підвищуючи свій професійний рівень, обіймала посади завідувачки сектору та художнього керівника, а з 2016 до 2021 року працювала директором. 

З 2021 по 2024 рік очолювала ОКУ «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень». Ганна пояснює:

«Це установа при Управлінні молоді та спорту ЛОДА, метою якої є забезпечення реалізації молодіжної політики на території Луганської області шляхом підтримки молодіжних ініціатив, згуртування, розвитку лідерського потенціалу молоді Луганщини, координація молодіжної та волонтерської роботи молодіжної спільноти».

За 7 днів до початку повномасштабного російського вторгнення очолила Луганську обласну молодіжну раду. У тому ж, 2022 році, була координаторкою проєкту CARE у Луганській області. Також стала керівницею шелтеру переселенців Луганщини, де працює дотепер.

У 2023 отримала премію Кабінету Міністрів України та Орден княгині Ольги III ступеня за волонтерську, громадську діяльність та розбудову молодіжної політики. 

Перші кроки волонтерської діяльності

Волонтеркою стала у 2014 році, коли росія розпочала війну на сході України. За спогадами Ганни, того часу до Лисичанська приїхало багато переселенців з Луганська та Алчевська. Вона на той момент працювала  директором у міському Палаці культури та зосередила свою працю на допомогу тим, хто вимушено залишив власні домівки.

Ганна розповідає, що у 2014 році Палац культури у Лисичанську постраждав під час звільнення міста. Вона говорить: 

«Ми командою подались на перший наш проєкт з відновлення закладу та соціального згуртування ВПО та місцевого населення. Це були перші кроки у проєктній діяльності, після яких я зрозуміла, що це дія для швидких змін у громаді. Не треба чекати грошей із бюджету, а треба власноруч їх залучати». 

Основні реалізовані проєкти у Лисичанську

З 2014 року Ганна провела велику роботу у проєктному менеджменті. Вона розповідає, що за результатами цих проєктів у Лисичанську було відкрито:

• координаційний центр «Візьмемось за руки, друзі». Проведено ремонтні роботи кімнат для занять гуртківців Палацу культури після АТО. Організовано проведення 25 заходів соціального згуртування до участі у яких було залучено близько 15 000 осіб, серед них близько 1000 з-поміж ВПО та сімей АТО за фінансової підтримки Міжнародної організації з міграції за підтримки уряду Японії (2015-2016);

• український розмовний клуб «Думай українською» — майданчик для згуртування, шляхом розвитку розмовних навичок, налагодження нових, цікавих стосунків та відродження українських традицій (2016-2017);

• кімнату психологічного розвантаження  «Ми разом» для надання ефективної медико-соціальної реабілітації ВПО з психічними розладами (2016);

• центр дозвілля для людей з вадами зору та слуху, для яких придбали книжки зі шрифтом Брайля, спеціальні настільні ігри, слухові апарати (2017);

• комунікативний простір дозвілля «Foxhub», який спрямований на проведення виїзних активностей на відкритому просторі. В межах проєкту провели сім заходів під загальною назвою «Open-fest вихідного дня» (2017-2018);

• платформу «Кому 50 +» для згуртування творчих людей, організації їх дозвілля, обміну думками та досвідом в рамках проєкту «Допомога людям похилого віку» за підтримки Міжнародної організації Helpe Age International. Це безоплатні заняття фітнесом, вокалом, хореографією, декоративно-ужитковим мистецтвом, книгарня (2017-2019).

З травня по жовтень 2019 року Ганна займалася реалізацією проєкту «Український Букет Народів» — це створення інтеркультурних путівників із залученням громадян України різного соціального та етнічного походження у рамках конкурсної програми «Створюємо інноваційний культурний продукт» Українського культурного фонду.  Волонтерка розповідає:

«В рамках цього проєкту проводили соціологічне дослідження, опитування, співбесіди з мешканцями міста, проводитимуться нетворкинги та воркшопи зі збору та упорядкуванню отриманої інформації та її узагальненню з залученням зацікавлених осіб з усієї України. За підсумком проведеної роботи  створено інтеркультурну мапу та путівник, які містять у собі інформацію про співпрацю закладів культури та громадських організацій, неформальних угрупувань та об’єднань, представників національних меншин на території міста Лисичанськ».

Також у 2021 Ганна брала участь у створенні Цифрової лабораторії у межах проєкту «Цифрове прототипування для професійної освіти», що було впроваджено «Terre des hommes  — Україна» за сприяння проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України». Лабораторія була оснащена цифровим обладнанням: 3d принтери, вишивальні машини, лазерні різаки, плотери, гравіювальні верстати.

«Крім цього був відкритий «Вільний простір для згуртування «Mу Spacе», — розповідає волонтерка, — Метою проєкту була якісна організація дозвілля на свіжому повітрі, культурний розвиток, збільшення можливостей для творчої самореалізації дітей, молоді та дорослих, підвищення рівня зацікавленості жителів громади мистецтвом та культурою шляхом створення відкритого простору у Лисичанську».

Після початку повномасштабного вторгнення

Ганна тривалий час допомагала переселенцям з окупованих територій Луганщини, які шукали прихисток у Лисичанську, а через вісім років сама опинилася у статусі ВПО та разом із родиною вимушено переїхала до Дніпра. Вона говорить: 

«Чоловік пішов на фронт, а я з сином почала допомагати жителям свого рідного міста, які залишилися там, та переселенцям. Швидко зібрали команду з-поміж мешканців Луганщини, які виїхали до Дніпра, і почали збирати, направляти допомогу додому». 

За місяць повномасштабної війни Ганна разом з однодумцями змогла створити мережу безкоштовних автомобілів, які направляли вантажі до гуманітарних штабів Луганщини. На підконтрольній території Луганщини були волонтери, які займалися роздачею, отриманням та звітуванням донорам за гуманітарну допомогу.

«У моїй пам’яті постійно залишаються спогади про людей, які не можуть уявити свого життя без ліків. Заявки були цілодобові, і ти розумієш, що будь-яка затримка може змінити чиєсь життя», — пригадує волонтерка. 

За підтримки міської ради Дніпра волонтерам надали приміщення для власного хабу, а завдяки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні» вдалося облаштувати майданчик. 

«Тут ми видавали гуманітарну допомогу у вигляді продуктових та гігієнічних наборів, дитячого харчування та догляду, — розповідає Ганна, — Наші волонтери проводили з малечею заняття, щоб у батьків був вільний час на себе та свої справи. Також юридичні та психологічні консультації. Безкоштовно для молоді та громадських активістів виділені приміщення з необхідною технікою для проведення власних заходів».

Також Ганна розповідає про найкорисніший, на її думку, проєкт — це шелтер переселенців Луганщини, який вдалося відкрити за підтримки Департаменту міжнародної технічної допомоги ЛОВА. Спочатку там було 40 місць для екстреної евакуації, а зараз це вже майданчик на 150 людей. Активістка розповідає:

«Ідея народилася ще на Луганщині. Коли я прийшла директоркою молодіжного центру, мені дуже подобався приклад пластово-вишкільного центру у Бучі, де молодь могла зупинятися з ночівлею. Ми мріяли створити щось подібне на Луганщині. І коли потрапили у Дніпро, а люди постійно їдуть і зупинитися їм нема де і ти відчуваєш свою частку відповідальності за це, то згадали про цю ідею». 

Так командою громадської організації «Світло культури», діяльність якої почалась у 2013 році на Луганщині, вирішили спробувати створити шелтер. Волонтерам вдалося закупити меблі та обладнання завдяки чеській неурядовій громадській організації «Людина в біді». А Дніпровська міська рада допомогла знайти приміщення колишнього дитячого санаторію. 

Це триповерховий будинок з територією для проведення різних заходів. Тут є відкритий кінотеатр і дитячий майданчик. У приміщенні проживають ВПО, які самостійно готують їжу, піклуються про дітей, прибирають та позмінно беруть на себе побутові клопоти. Також у шелтері можна отримати медичну та правову допомогу.

«Так і народився шелтер, який на сьогодні окрім місця компактного перебування, виконує функцію майданчика для соціального згуртування ВПО Луганської та Донецької областей, центр розвитку дітей, майданчик для підтримки ментального, психологічного здоров’я, — розповідає Ганна, — Напевно всі отримані знання, які я збирала протягом життя, як пазли, змогла віддати цьому проєкту, бо він ніким не фінансується, там тільки розумова та фізична праця команди для того, щоб підтримувати ВПО та вижити», — розповідає Ганна.

У 2022 році громадська організація «Світло культури» та Луганська обласна молодіжна рада виграли грант у проєкті «Сила» і провели у Буковелі Форум молоді Луганщини та приймаючих громад. Кілька днів Ганна разом з однодумцями працювала над планом розвитку молодіжної політики на 2023-24 роки. 

Активістка говорить, що «щоб озвученим ідеям надати життя» запросили донорів з USAID. Так вдалося напрацювати відкриття ресурсних центрів молодіжних рад Луганщини. 

«Наразі ми їх відкрили у Дніпрі, Чернівцях та на Івано-Франківщині. Це такі майданчики, в яких наша та приймаюча молодь можуть спільно працювати. Там є коворкінг-зона, зона для неформальної освіти. У Дніпрі, крім цього, створили медіацентр зі студіями звукозапису та відеомонтажу, де також проходять заняття для молоді», —  розповідає волонтерка.

Про поточну діяльність 

Нині діяльність Ганни зосереджена на двох напрямках — це розвиток сфери молодіжної політики та робота над створенням центру підтримки та доступності ВПО Луганщини. Вона є головою Луганської обласної молодіжної ради, працює Community Liaison Coordinator Dnipro в UNFPA. Ганна розповідає: 

«Ми командою Луганської обласної молодіжної ради адвокатуємо питання розширення мережі молодіжних рад. Це фізично зробити дуже важко, бо люди територіально розкидані. Взагалі це консультативно-дорадчий орган, який створюється виключно за розпорядженням керівника територіальної громади. Але ми показали, що молодіжна рада — це безоплатне для бюджету об'єднання людей, яке щось хоче змінити у своєму напрямку».

Як голова обласної ради, Ганна запропонувала створити молодіжні ради та ресурсні центри в усіх громадах, де це можливо. На сьогодні мережа розширилась і складає 13 молодіжних рад. 

Також волонтерка працює у проєкті «Y.E.S: Молодь — опора стійкості»для збереження людського капіталу в регіонах, що найбільше постраждали від війни». Тут вона для луганської молоді створює умови для кар’єрного консультування, психологічної підтримки, вивчення потреб та залучення ресурсів для розв'язання проблем. 

«Також вже рік командою займаємось та продовжуємо підтримувати свою Луганську ідентичність проводячи заходи соціального згуртування ВПО та приймаючої громади. Це курси української мови та літератури «Слобожанські говірки», клуб настільних ігор, арттерапії, майстер-класи, психологічні сесії та багато іншого», — розповідає волонтерка. 

У 2024 році Ганна стала частиною команди ГО «Заходи» та працює координатором програми UNICEF по створенню чотирьох молодіжних центрів у Дніпропетровській області. 

«Дуже мрію, що коли ми поїдемо на Луганщину, то для лідерів молодіжного руху будуть відкриті молодіжні центри у кожному населеному пункті, — ділиться мріями Ганна. — Наша молодь показала, що потрібно в неї вкладати, бо вона того варта. Бо саме на плечах молоді тримаються і ЗСУ, і волонтерські проєкти, і евакуація. Молодь потрібно підсилювати. Також потрібно відкривати шелтери. Бо багато людей захоче поїхати додому волонтерити та відбудовувати Луганщину, а жити нема де. Досвід ми вже маємо».

Соціальні мережі

Особиста сторінка Ганни Рясної у Facebook.

Сторінка Луганської обласної молодіжної ради у Facebook.

***