Ілюзія відновлення: як росіяни брешуть про відбудову критичної інфраструктури на ТОТ сходу України

Окупанти люблять обіцяти швидке поліпшення життя, підкреслюючи масштаби ремонтних робіт та амбіційні плани щодо будівництва на тимчасово окупованих територіях сходу України. Пропагандистські канали регулярно демонструють картинки благополуччя, обіцяючи мешканцям та мешканкам тимчасово захоплених територій зручності та модернізацію.

Загарбники просувають наратив, згідно з яким відновлення інфраструктури на тимчасово окупованих територіях сходу України є результатом “щедрої російської допомоги” й відбувається в усіх ключових сферах, включаючи дороги, комунальні системи та соціальні об'єкти.

Пропагандисти стверджують, що всі зусилля нібито спрямовані на поліпшення життя місцевих жителів. Водночас самі люди б’ють на сполох через проблеми з доступом до елементарних благ — таких як вода, ліки та харчі. 

Дефіцит водопостачання

Вже протягом 10 років на тимчасово окупованій частині Донеччини спостерігаються систематичні перебої з водопостачанням, які представники терористичного режиму постійно обіцяють вирішити.

Як повідомляє Центр національного спротиву (ЦНС), люди влаштовують мітинги, вимагаючи від окупаційної влади термінових пояснень, чому в них цілодобово відсутнє водопостачання. Однак окупанти, не маючи узгодженої позиції від кремля, ігнорують ці протести. Вода подається жителям у кращому випадку лише кілька годин на день, а в інших випадках вона зовсім відсутня.

“Вже 10 років там були перебої з водопостачанням, які намісники терористичного режиму обіцяли вирішити. Саме зараз люди перекривають дороги, бо окупація призвела до водних бунтів у 21 столітті. Це явно показує що росія несе смерть, руїни та деградацію рівня життя на ТОТ”, — пишуть у ЦНС.

Проблеми з водопостачанням у Донецьку мають довгу історію. Водогін Сіверський Донець — Донбас не функціонує через бойові дії, тому окупанти протягом останніх двох років будували новий водогін з Дону. Однак його потужності не змогли повністю розв'язати проблему, й вода в Донецьку подавалася лише за графіками. 

Нещодавно, через відключення електропостачання в росії, насосні станції новозбудованого каналу вийшли з ладу, й водогін припинив свою роботу. Для ремонту необхідні місяці, що ще більше погіршить ситуацію з водопостачанням.

Як раніше Східний Варіант повідомляв, подібна ситуація з водопостачанням спостерігається і на тимчасово захопленій частині Луганщини. З 2014 року система централізованого водопостачання в Луганській області зазнавала руйнувань. 

Відсутність належного обслуговування та капітального ремонту протягом останніх десяти років призвела до численних аварій і проривів на водогонах. Окупаційна влада проводить лише точкові відновлювальні роботи, які не забезпечують стабільного водопостачання для всього регіону.

Мешканці та мешканки тимчасового окупованого Лисичанська вже понад два роки чують обіцянки про відновлення водопостачання в найближчому майбутньому.  Проте жодних зрушень досі немає.

“Обіцяють воду. Щоправда, коли — невідомо. Централізоване водопостачання окупанти в Лисичанську за два роки так і не полагодили. Обіцяли вже декілька разів. Сьогодні є певні зрушення. Заявляють, що відремонтували 500 м водогонів із 13 км зруйнованих. До води стало ближче”, — зазначають у Луганській ОВА.

“Тролейбуси та трамваї розпиляли, залишили діряві маршрутки”

Проблеми з транспортною системою на тимчасово захоплених територіях Донеччини та Луганщини є не менш серйозними, ніж питання водопостачання. Окупаційна адміністрація часто звітує про оновлення автопарку, введення нових маршрутів та покращення умов перевезень. Однак, чи так це насправді?

Головною проблемою є те, що більшість водіїв були мобілізовані до російської армії. Це призвело до дефіциту кадрів і загального занепаду транспортної інфраструктури. Місцеві жителі та жительки повідомляють про численні неполадки в роботі автобусів і маршруток, які часто не дотримуються графіків руху, а багато транспортних засобів й зовсім знаходяться в критичному стані.

“А коли 133 замінять, у цих маршрутках тільки дрова возити. Машини пора на смітник викинути”, —  скаржиться луганчанин в місцевому чаті.

“В Луганську всі маршрутки іржаві їздять, поки що тільки на трьох маршрутах нові автобуси”, — пише мешканка Луганська в місцевій спільноті.

Крім цього, за повідомленнями Центру національного спротиву, окупанти підняли ціни на проїзд у маршрутках на тимчасово окупованій Донеччині до 30 російських рублів. 

“Сьогодні стан громадського транспорту у так званій “днр” катастрофічний. Автопарк не оновлювався від того часу, як прийшли російські „визволителі”. Колаборанти не можуть впорядкувати роботу громадського транспорту в тимчасово окупованому Донецьку. Тут на лінії виходять заледве третина автобусів, тролейбусів і трамваїв. Усе через брак водіїв. Їх масово мобілізують в армію ворога”, — пояснюють в ЦНС.

Така новина викликала суспільне обурення серед місцевого населення, адже якість обслуговування зовсім не відповідає вартості. До прикладу, технічний стан 90% автобусів, що виходять на рейс у тимчасово окупованому Маріуполі, залишається незадовільним. Автопарк не оновлюється і практично не ремонтується через брак обслуговуючого персоналу.

Коли в місті з'являються “нові” автобуси, насправді це здебільшого старі транспортні засоби, які були списані в росії і яких нікому утилізувати.

“Коридори, стелі, підлоги, кабінети лікарів — як після стихійного лиха”

Попри заяви окупантів про покращення умов охорони здоров'я, реальна ситуація в медичних закладах залишається критичною. У лікарнях, що продовжують працювати в умовах окупації, досі відчувається гострий дефіцит лікарів, медикаментів, вузькопрофільних фахівців та необхідного медичного обладнання.  

Стан самих будівель медичних закладів також викликає серйозне занепокоєння. Багато з них перебувають у руйнівному вигляді, а необхідні ремонти або не проводяться взагалі, або здійснюються поверхнево й неякісно. 

Поліклініка №22 у тимчасово окупованій Макіївці перебуває у вкрай занедбаному стані, за словами місцевих мешканців. Будівля давно потребує ремонту, який не проводився навіть на косметичному рівні протягом тривалого часу. 

“Будівля поліклініки настільки в плачевному стані, (не кажучи вже про те, що постійно черги і брак кадрів), а й поки дочекаєшся прийому в лікаря, доводиться перебувати, м'яко кажучи, в жахливих умовах. Ремонту навіть косметичного не було дуже давно. Коридори, стелі, підлоги, кабінети лікарів — як після стихійного лиха”, — ділиться жінка в місцевому чаті.

Подібні проблеми спостерігаються й у лікарні тимчасово окупованого Єнакієвого. Окупаційна влада обіцяла провести ремонт, але обмежилася лише оновленням головного корпусу, тоді як інші будівлі залишаються в аварійному стані

Донецька дитяча клінічна лікарня №2 вже понад 25 років не бачила капітального ремонту. Нещодавно було виділено кошти на ремонт даху, однак для внутрішніх ремонтних робіт грошей в окупаційної влади не знайшлося. У зв'язку з відсутністю фінансування, керівництво лікарні вирішило покласти відповідальність за внутрішні ремонтні роботи на працівників. 

Лікарі та медичний персонал змушені збирати гроші на ремонт з власних коштів та виконувати ремонтні роботи самостійно, а тим, хто відмовляється, погрожують звільненням.

“Усі 10 років війни працювали в повному обсязі, лікарня страждала й від обстрілів, але ми не опускали руки, не було часу сумувати. Ми всім дружним колективом продовжували ходити на роботу. Проблеми були завжди, як і в будь-якій районній лікарні, щось могли вирішити самі, а зараз проблема не вирішується. Річ у тім, що лікарня не бачила капремонту 25 років, зараз із бюджету було виділено гроші на ремонт даху (який зараз роблять), а ось на внутрішні ремонтні роботи грошей немає, наше керівництво примушує збирати з працівників гроші на внутрішній ремонт, а також примушують працівників робити ремонт своїми силами. Щоб ви розуміли, другий поверх стаціонару перебуває в жалюгідному стані, на стінах в'ївся грибок, штукатурка падає. Як медперсонал може робити ремонт, якщо вони на це не вчилися? Наше керівництво не хоче нас чути, погрожує нам звільненням. Хотілося б достукатися до керівництва району, щоб допомогли нам вирішити цю проблему, або виділили нам будівельну бригаду”, — розповідають працівники лікарні в одній із місцевих спільнот.

***

Загарбники активно поширюють обіцянки про “хороше життя” в майбутньому, намагаючись виправдати свої дії, які фактично перетворили українські міста на руїни. В той час як жителі та жительки окупованих міст змушені виживати в умовах, що постійно погіршуються, чекаючи на покращення, яке здається дедалі більш примарним.