"Спільнота Відновлення": як переселенці з Лисичанська розпочали бізнес із нуля у Львові

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до Спільноти відновлення та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

16 років підприємництва в Лисичанську

У торговельному центрі «Лимон», що в Лисичанську, Марина Тітаренко тримала дві точки власного бізнесу з різною, здавалося б, тематикою. Це був магазин із товарами для організації свят «Проказник» та магазин дитячих речей і подарунків «Bubon». Бізнес ніколи не стояв на місці й постійно розвивався. Марина займалася аеродизайном, оформленням свят, продавала гелеві кульки. А ще продавали крафтові сувеніри та подарунки від українських майстрів. Підприємиця зізнається, що завжди хотілося підтримати своїх:

«Це була наша задумка — крафтове авторство. У другому нашому магазині дитячих товарів та іграшок також була продукція українських виробників. Бо я бачила, як вони розвивалися, мені подобалася їхня якість. Хотілося підтримувати саме українського виробника в нас в Україні».

Андрій Тітаренко, чоловік Марини, свого часу закінчив авіаційне військове училище, але після випуску військову карʼєру не розпочав, будучи офіцером запасу. Після 2015 року він долучився до служби й до початку повномасштабної війни залишався на оборонних кордонах держави. Після лютого 2022 року Андрій брав участь в обороні Кремінної, Луганської області, пройшов Бахмут, де отримав поранення. Зараз він також продовжує службу.

16 років Марина займалася підприємництвом у Лисичанську. Справи йшли добре, це був постійний розвиток. Напередодні повномасштабного вторгнення вона планувала створити інтернет-магазин та почати працювати через офіційний сайт. Але зробити цього так і не встигла.

«У перший же день повномасштабного вторгнення життя в місті зупинилося»

Вранці 24 лютого Марині зателефонував чоловік і сказав: «Дід зʼїхав з глузду. На нас напали». Жінці досі важко згадувати про ті події. Вона до останнього не вірила в те, що в Україні може початися така велика війна. Марина згадує, як того ранку вийшла на вулицю: у дворі спантеличено бігали люди, їздила купа машин, усі були налякані, не розуміли, що робити. Марина подзвонила сестрі чоловіка в Київ та почула, що столицю зранку теж обстрілювали російські війська. Тоді жінка зателефонувала сестрі, що проживає в Москві.

«Я кажу: “Сестро, росія напала на Україну”. А вона каже: “Ти все видумуєш, усе спокійно”. І тоді я поклала слухавку й більше з нею не спілкувалася», — каже Марина.

У той день Марина поїхала до торговельного центру, відпустила працівників та забрала виторг. Зачинивши магазини, вона пішла додому. Того вечора життя в місті зупинилося зовсім, жінка пригадує, що тоді було неймовірно тихо. І тільки вибухи вдалині постійно нагадували, що життя змінилося назавжди.

Перша ніч була важкою. Марина та її дочка Марія майже не спали. А вранці, 25 лютого, Марина взяла пару теплих костюмів, гроші, кота та разом із донькою та подругою покинула місто.

«Коли ми їхали, то дорогою вже їхала колона танків наших військ. І ми їхали із цими колонами, як єдина цивільна машина. Я зрозуміла, що не хочу ризикувати. Ми родина військовослужбовців. І якби росіяни прийшли й територія була б зайнята дуже швидко, то це був ризик. Я цього не хотіла», — розповідає підприємиця.

Три місяці Марина пробула в Дніпропетровській області. Тоді її чоловік знаходився в Кремінній та інших містах Луганщини. А коли була ротація, і його відправили до Львова, Марина з донькою рушили за ним.

Заснували у Львові сімейну майстерню

Львів завжди здавався Марині творчим та активним містом. Коли ще до повномасштабної війни родина їздила до Карпат на відпочинок, Марина завжди заїжджала до міста Лева на горнятко кави. Але тоді вона навіть не думала, що буде тут жити.

Родина вирішила, що не треба сидіти на місці. Потрібно рухатися далі. Марина почала волонтерити в «Карітас», але цього здавалося замало. Того року її донька Марія закінчила університет та стала професійною ілюстраторкою. Тож вони вирішили поєднати свої уміння продажів та ілюстрації, й заснували сімейну майстерню «Дивна птаха». Для цього закупили обладнання на власні кошти: перший термопрес, принтер, зробили сторінку в соціальних мережах, зареєстрували ФОП. Повноцінну діяльність почали напередодні минулого Нового року.

У «Дивній птасі» можна придбати горнятка з унікальними принтами, крафтові листівки, подарункові бокси, футболки. Більшість малюнків на товарах «Дивної птахи» — це роботи Марії. Марина каже, що її донька у свої ілюстрації вкладає багато любові та радості. Тому вони дарять позитив та усмішку покупцям. Та якщо хтось із клієнтів бажає отримати власний дизайн — «Дивна птаха» допоможе і в цьому.

Марина розповідає, що спочатку відкривалися власними силами, а потім отримали багато підтримки, як від грантодавців, так і від Львівської громади. Від Фонду «Жіночі можливості» родина отримала термопрес, потім, взявши участь у проєкті «Україна» від Посольства США, Марина змогла закупити матеріал для роботи. Зараз підприємиця виграла грант від Центру «Жіночі перспективи», на який закупить додаткове обладнання для підвищення якості виробів.

Родина отримала ветеранський ваучер, на який закупили обладнання для тиснення і персональний компʼютер. А на допомогу від благодійного фонду «Горіховий дім» вдалося закупити професійний різак для крафтових листівок. Підприємиця каже, що це ще не кінець, адже в планах — розвиватися далі.

Може здатися, що сімейна майстерня — це просто, але то далеко не так. Марина каже, що для їхньої родили це цілковито новий вид діяльності, у якому все доводилося починати з нуля, вивчаючи всі витоки такої роботи. До цих випробувань додаються відсутність власного житла, зміни в економіці та постійний подих війни поруч.

«Чоловіка було поранено в Бахмуті. Я виїжджала й жила на Донеччині місяць, щоби бути поруч із ним, поки він не відновився. Уже два роки ми винаймаємо житло у Львові. Вдома все зруйновано, пограбоване, торговельний центр також зруйнований з усім майном. Але у Львівській громаді дуже гарно приймають і дуже допомагають! І міська рада активна для підприємців. Допомагає громада, люди, у яких благодійні фонди. Звичайно, ми родина військовослужбовця, і тому моральний стан у нас завжди такий… мінливий», — ділиться Марина Тітаренко.

Зараз Марина постійно навчається. Адже за ці два роки вона перейшла з офлайн-роботи в онлайн. Вона зізнається, що це зовсім інша ніша діяльності, яку доводиться пізнавати для налагодження продажів.

Родина планує залишитися у Львові та й надалі розвивати свою сімейну майстерню. За словами підприємиці, це дуже цікавий та захопливий для реалізації проєкт:

«Коли ти у своїх руках усе тримаєш, усі процеси, спілкуєшся з людьми, підприємцями, постійно приймаєш рішення. Мені це подобається — незалежність. У нас справжня сімейна справа. Я займаюся продажами, донька — ілюстраціями, Андрій також підказує своє бачення, ми це беремо до уваги. Його це відволікає, а нам дає творче натхнення. Ну, а головний у нас кіт — він призначений начальником складу», — усміхається Марина.

Як звʼязатися?

Ознайомитися з продукцією «Дивної плати» можна на офіційному сайті.

Слідкувати за новинами майстерні можна в Instagram

Номер телефону для звʼязку: 050 685 65 80

***