"Вважав, що це його борг": як дружина захисника Маріуполя чекає чоловіка додому з полону
Історія Марії та Леоніда – це історія справжнього кохання, але з труднощами та випробуваннями. Він до останнього захищав свою країну у Маріуполі на Азовсталі, а потім виконав наказ та вийшов з укриття. З травня Марія не чула і не розмовляла зі своїм коханим, але боролася і продовжує боротися за його звільнення та повернення додому. Льоню чекають дружина, його дворічний син, батьки, родина, друзі. Чекають і сподіваються на якомога швидше звільнення.
Леонід та Марія Кузнєцови познайомились ще у 2016 році у Маріупольському державному університеті. Дівчина тільки-но почала навчання, коли він був вже на третьому курсі. У неї спеціальність “Середня освіта: фізичне виховання”, у нього – “Здоровʼя людини та реабілітація”.
Вперше зустрілись на підготовці до виступу на КВК, коли до міста повинен був приїхати художній керівник “Студії Квартал 95” Володимир Зеленський.
“Ми потім ще жартували з цього приводу. Що нас познайомив сам Зеленський, – розповідає Марія, – самого виступу не відбулося, але далі ми продовжили спілкування у соціальних мережах. Так і почалися наші стосунки”.
У 2019 році молода пара одружилася, а вже через рік у них народився син. У той час Леонід працював у Національній гвардії України, куди пішов самостійно після закінчення університету. Тоді це здавалось правильним і перспективним рішенням для хлопця. У грудні 2021 року перший контракт закінчився, але він продовжив офіційно працювати у кінологічному відділенні.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Леонід наполягав вивезти дружину із сином з міста, щоб самостійно потім повернутися на захист Маріуполя, але Марія була проти й відмовилась їхати.
Підготувавши умови для своїх рідних у підвалі, чоловік пішов обороняти місто 6 березня, приходив навіщати родину лише раз – 13 числа. Це була поки що остання зустріч Льоні з сином і дружиною.
“У нас не було зв’язку, ми не знали, що робити, де він. У нас закінчувалась їжа, дитина постійно плакала, тому 20 березня ми виїхали з міста спочатку у село неподалеку, а потім і у Запоріжжя. Перший час він мені писав один або два рази на тиждень, що він на Азовсталі, у нього все добре, а потім 17 травня востаннє написав, що їх евакуюють, і це був наш останній звʼязок поки що”, – розповідає Марія.
Близько місяця Маша з родиною просто чекали. Дзвонивши на гарячу лінію, отримували відповідь: “Все добре. Їх обміняють”. Але потім мовчати вже не було змоги й сил. Дзвонивши й дізнаючись про стан чоловіка, Маша дізналась, що його взагалі не було у списках полонених на обмін, але помилку швидко виправили та зараз він знаходиться у списках на обмін.
“Все, що могли зробити на цей час, ми зробили. Тепер чекаємо, дивимось новини. Сподіваємось, що пройде обмін “всіх на всіх”. Дуже сподіваємось, і чекаємо”, – говорить Марія.
Тисячі українських захисників і захисниць очікують обміну, знаходячись у полоні в окупантів. Залишається сподіватись на їх якомога швидший обмін та скоріше повернення. Пишаємось захисниками та чекаємо усіх додому!
***