Тетяна Жук
Ласкаво просимо до України! Чи можливо через туризм реінтегрувати людей, що живуть в окупації
В Україні вже були спроби нагадати власну історію через мандри та спілкування. Розповідаємо про результати та чого очікувати далі
У березні голова Державного агентства розвитку туризму Мар'яна Олеськів заявила, що в Україні планується розробити туристичні маршрути для людей, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Поки що проєкт має лише робочу назву — Donbass travel, але вже відомо, що його головна ціль — показати знакові локації регіону жителям ОРДЛО.
На думку голови Держтуризму, це допоможе інтегрувати людей, що проживають на окупованих територіях.
«Східний варіант» розпитав краєзнавців про цікаві місця Донбасу та зібрав думки експертів щодо ідеї реінтеграції через туризм. Розповідаємо, яким може бути туризм степами та лісами східної України.
«М’яка дипломатія»
Держагентство розвитку туризму створило робочу групу включно з Міністерством реінтеграції та Донецькою обласною державною адміністрацією. Разом вони вже опрацьовують цікаві туристичні маршрути Донбасу.
«У першу чергу — це така м’яка дипломатія, скажімо, промоція. Ми виплачуємо пенсії багатьом людям. Для дітей з окупованих територій є можливість вступати в українські виші. Це теж важливо, щоб вони навчались тут, розуміли, що їхній дім — Україна. Ось для таких наших громадян можна передбачити сертифікати (на туристичні подорожі — ред.)», — каже Мар’яна Олеськів.
Вона також зазначила, що буде зроблене все можливе, щоб особисті дані подорожуючих не потрапили на окуповану територію, оскільки це може привести до низки проблем.
До популяризації сходу України хочуть залучили блогерів, серед яких багато народились і довго прожили на Донбасі. У перспективі маршрути хочуть розширити й на інші частини України, зокрема, на захід країни.
Також важливо, що у цих екскурсіях можуть брати участь не лише жителі ОРДЛО, а й усі бажаючі жителі нашої країни.
Шанс розповісти про сучасне та минуле України без фейків
Довгий час Донецька та Луганська області були заручниками стереотипу про промисловий край, де нема на що дивитись, а терикони та закинуті заводи можуть привабити лише екстремальних туристів. Утім, все більше і більше цей міф розвінчується.
І не останню роль у цьому зіграла пандемія коронавірусу та обмеження пересування між країнами. У 2020 році, наприклад, значно збільшилися кількість відпочивальників на українських морських курортах. Про це повідомив оператор мобільного зв’язку Vodafone. У компанії порівняли, як виріс інтернет-трафік та кількість 4G-користувачів у різних областях країни. Наприклад, на морських курортах туризм зріс на 30%, а у прибережних селищах Донецької області ще більше. У Білосарайській Косі на 177%, в Ялті на 124%, а в Урзуфі на 101%.
У соцмережах цікавляться: а чи є, що показати людям в ОРДЛО, адже багато хто з них вже відвідував туристичні мекки Донецької та Луганської областей до початку конфлікту.
А краєзнавці запевняють, що таких місць дуже багато.
«Це і нові місця, і вже відомі туристичні об’єкти, що зазнали змін за останні роки. Наприклад, ландшафтний парк Клебан-Бик. Те, як він виглядав 10 років тому, і як виглядає зараз — це вже різні місця. Там нові екологічні шляхи з’явилися, яких до війни ще не було. Соляні шахти у Соледарі також перетворюються. Раніше можна було потрапити до спелеосанаторію, а зараз Артемсіль відкрила новий маршрут — це історична експозиція. Можна подорожувати виробками 1880-их років, тобто найпершими», — каже краєзнавець, автор проєкту «Шлях, позначений сіллю» Михайло Кулішов.
Важливо, що такі туристичні поїздки Україна може використовувати, щоб більше спілкуватися з людьми з окупованих територій, дізнаватися про їхні проблеми та потреби з перших вуст.
А також це можна розцінювати як можливість проговорити болісні та конфліктні теми та розвінчати фейки російської пропаганди.
Наприклад, через екскурсію можна пояснити процес декомунізації та його необхідність.
«Треба розповідати, чому саме це було зроблено. Наприклад, чому Бахмуту (до декомунізації — Артемівськ — «Східний варіант») була повернена історична назва. Або, якщо взяти того ж Власа Чубаря, радянського партійного діяча, одного з виконавців Голодомору в Україні, пояснювати чому не можна, щоб парки або сквери мали його ім’я. Якщо торкатися цієї теми, то потрібно пояснювати, які злочини проти людяності він зробив і чому була проведена декомунізація», — пояснює Михайло Кулішов.
Реалізувати буде складно
Експерти вважають: розробити цікавий маршрут та наповнити його деталями — не проблема, а от реалізувати таку подорож для жителів окупованих територій буде дуже непросто.
«Східний варіант» подав запит до Державного агентства розвитку туризму, сподіваючись дізнатись, як саме будуть організовані маршрути та за чий кошт відбуватиметься подорож, але відповіді ми не отримали.
«Чесно кажучи, я не дуже вірю, що це можливо втілити. Тому що окупаційна влада не випускає людей. Виїжджати за пенсіями людям дозволяли, тому що вони їхали за грошима, а потім привозили їх на окуповану територію. Тобто це було вигідно», — розповідає Михайло Кулішов. Він сам — переселенець з Горлівки.
Представник ОРДЛО в Тристоронній контактній групі (ТКГ) від України Сергій Гармаш відверто критикує ідею.
«Ідея, я б сказав, абсолютно популістична. Тому що, перш ніж пропонувати людям якісь маршрути, потрібно спочатку розв'язати питання того, щоб люди могли ними скористатися, тобто виїхати з тієї території», — каже Сергій Гармаш.
Вже понад рік вільна Україна майже недоступна для жителів окупованих територій. З березня 2020 року окупаційна влада обмежила пересування через свої «блокпости», тому люди вимушені їхати через Російську Федерацію.
За даними Державної прикордонної служби, за 3 літні місяці 2019 року кількість перетинів українських КПВВ на лінії розмежування досягала 3,7 мільйона. У 2021 — усього 253 тисячі. Більшість перетинів — через КПВВ «Станиця Луганська».
«Цим потрібно було займатись, коли Донбас не був окупованим. І цим потрібно займатись зараз з жителями вільної частини Донбасу. От їм дійсно потрібно показувати, що Україна велика і цікава. Львів, можливо, може показати людям іншу реальність. Тому для них це потрібно робити дуже активно. І для цього, знову ж таки, потрібно будувати дороги, запускати додаткові рейси потягами та літаками. Ось це важливо, цікаво та ефективно», — вважає Сергій Гармаш.
Як молодь країну об’єднувала
Схожі проєкти вже були реалізовані в Україні, але вони були орієнтовані в першу чергу на молодь. Наприклад, навесні 2014 року, ще до початку збройного конфлікту, студенти Українського католицького університету запрошували до Львова студентів зі сходу України. Акція отримала назву «Зі Сходу на Захід».
«Для студентів ця акція є надзвичайно важливою, адже зважаючи на те, що молодь України — це її майбутнє, то не може бути між нами непорозуміння, розбрату. Ми хочемо продемонструвати, що ми всі однакові, що в нас немає упереджень. Стереотипи важливо ламати на усіх рівнях. Сподіваємося, що ця акція закладе фундаменти співпраці та дружби студентів сходу та заходу», — зазначила тоді представниця Студентської Координаційної Ради УКУ Килина Курочка.
Молодь мала можливість провести вихідні у Львові, поспілкуватись з місцевими та відвідати знакові міста. До ініціативи доєдналась міська рада, студентська молодь Львівщини, хостели та звичайні громадяни, що готові були безоплатно розмістити у себе студентів зі сходу країни.
З 2005 року була започаткована акція «Різдво разом», а пізніше «Великдень разом». До Львова з'їжджалася молодь з усієї країні, щоб разом відзначити свята, дотримуючись українських святкових традицій.
Одним з організаторів акції «Великдень разом» був львів'янин Юрко Дідула, що пізніше створив волонтерську програму «Будуємо Україну Разом», відому на всю країну.
«2010-2011 роки — це був період, коли Янукович прийшов до влади, знову почали нагнітатися теми того, що ми різні, що Україна розділена, що може нам не в одну сторону. Тоді ми зрозуміли, що ця проблематика дійсно актуальна. Люди не різні, але вони між собою мало спілкуються, не мають можливостей, щоб проводити разом час, мати особисті міцні зв’язки», — згадує Юрко.
Він та інші студенти Українського католицького університету захотіли створити акцію «Великдень разом». Юрко розповідає, що люди приїжджали до Львова зі Сходу та Півдня країни й утворювали міцні зв’язки між собою. Акція існує вже десятий рік і вийшла за межі Львова. Тепер молодь збирається у різних містах України.
У найперші роки акції організатори вели гостей до Шевченківського парку, де відбувалися гаївки — дійство, сповнене колективним співом, танцями та іграми. Так місцеві хотіли показати гостям українські традиції.
«На жаль, на Сході ці традиції забуті. Під час Радянського Союзу та Російської Імперії вони вбивалися. Вже у 2015 році такі гаївки відбувалися у Краматорську і по інших містах України. Ця річ в нашій національній пам’яті, тому я не скажу, що ми там когось навчили. Ми просто показали, як це було, а людям це просто природньо відгукнулося у їхній ідентичності», — каже Юрко Дідула.
У рамках волонтерської програми «БУР» Юркові довелось прожити майже рік у Краматорську. Досвід був для нього настільки цікавим та успішним, що він називає Краматорськ своїм другим домом.
У 2018 випускники Золотівської гімназії Луганської області відвідали Харків, Львів, Чернівці, Одесу, Запоріжжя. Втілити проєкт допоміг Благодійний фонд Сергія Жадана, харківський підрозділ організації «Українські рубежі» і понад 200 благодійників з усієї України, що жертвували кошти на мандри.
Як бачимо, проєкти, де об’єднана подорож та реінтеграція через спілкування, вже існували та приносили плоди.
Донбас довго залишався «терра інкогніта»
На прохання «Східного варіанту» краєзнавець Михайло Кулішов розповів про найцікавіші місця Донеччини, які, на його думку, потрібно обов’язково відвідати.
По-перше, це Білокузьминівська скеля — один з символів Донецької області. Є геологічною пам'яткою природи місцевого значення. Скелі розташовані за 500 м від центру села Білокузьминівка Костянтинівського району.
По-друге, це заповідник «Кам’яні Могили» у Приазов’ї. В стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. На території заповідника археологи знайшли поховальні кургани. Також там росте, як мінімум, 18 червонокнижних рослин.
Третє і важливе: річка Сіверський Донець, а саме сплав по ній на байдарках. Річка є найбільшою водною артерією Сходу України.
Також Михайло, як житель Бахмута, наголошує, що не варто відмовляти собі у задоволенні відвідати Бахмут, щоб подивитись на унікальну архітектуру міста. Це, зокрема, і Жіноча гімназія імені імператриці Катерини ІІ, особняк купця I гільдії Апаренка, Земська лікарня і ще багато цікавого.
Поруч з містом є гіпсові рудники, де гіпс почали видобувати в кінці XIX століття. До речі, започаткував видобуток німець Едмунд Фарке. Зараз родовище не використовується.
Неподалік можна відвідати завод шампанських вин, промислові потужності якого знаходяться під землею.
«Це такий розповсюджений стереотип, що Донецька область — це суцільні заводи, терикони, шахти. В нас є промисловий туризм. І цим треба пишатись, він має право існувати. Соляні шахти — це і промисловий туризм, і оздоровчий, і історичний. Є південь області — Приазов’я з його степами, і північ — з лісами та озерами», — резюмує Михайло Кулішов.
Луганщина також багата на гарні місця. Одне з них — Преображенські крейдяні печери, що знаходяться у Сватівському районі. Катакомби будували у далекому XVII столітті, щоб захищатись від набігів татар. Пізніше крейдяна схованка стала домівкою для ченців, де вони жили та проводили богослужіння.
Не менш відомий й Лисичанський кар’єр. Його часто порівнюють з американським Гранд-Каньоном. У чомусь схожість дійсно є. Купатися у кар’єрі, як і в багатьох кам’яних кар’єрах, небезпечно. Але місцини зачаровують очі своєю красою.
Україна цікава не лише українцям. У цьому році країну активно відвідували туристи з Саудівської Аравії, США, Ізраїлю та Країн Закавказзя. Час і нам, українцям, відкрити її для себе знову, згадати історію наших земель та зрозуміти коріння свого народу.
***
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
6006
